Провадження № 11-сс/821/198/25 Справа № 705/698/25 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
13 травня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
підозрюваного (відеоконференція) ОСОБА_7 ,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гереженівка, Уманського району, Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України, -
Т.в.о. слідчого Слідчого управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке погоджене прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025255360000073 від 26.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 396 КК України.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року клопотання слідчого задоволено частково.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло на строк два місяці, тобто до 11.06.2025 включно.
Покладено на ОСОБА_7 протягом встановленого строку домашнього арешту наступні процесуальні обов'язки:
- цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.
Роз'яснено, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. У випадку порушення умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та визначених обов'язків, до підозрюваного може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказану ухвалу скасувати через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України. Просить винести нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком в межах строку досудового розслідування.
В апеляційній скарзі, прокурор вказує, що слідчий суддя в достатній мірі не врахував усіх обставин, передбачених ст. 178 КПК України, не мотивував належним чином висновки про відсутність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, всупереч вимогам ст. ст. 94, 178 КПК України, не оцінив обставини, на які посилалася слідчий та прокурор, та додані до клопотання документи в сукупності їх достатності та взаємозв'язку, для прийняття відповідного рішення.
Дослідивши матеріали справи, доводи прокурора у підтримку апеляційної скарги, думку підозрюваного та його захисника, які заперечували її задоволення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частина перша статті 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як встановлено слідчим суддею, у провадженні СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025255360000073 від 26.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 396 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2025 близько 05.00 год. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , де також знаходилось тіло померлого ОСОБА_13 , вирішили позбутись його, вчинивши над ним наругу. Усвідомлюючи, що вдвох їм фізично не вдасться це зробити, вони вирішили залучити до скоєння злочину ОСОБА_7 , якому близько 05.30 год. зателефонував ОСОБА_12 та попросив приїхати, на що ОСОБА_7 погодився.
Близько 06.00 год. 24.02.2025 ОСОБА_7 прибув до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за вищевказаною адресою, де останні двоє розповіли ОСОБА_7 дійсні обставини смерті ОСОБА_13 , після чого вони втрьох домовились про спільне вчинення злочину, вступивши таким чином у попередню змову між собою.
Далі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , свідомо нехтуючи нормами суспільної моралі в частині шанобливого ставлення до померлих, не вживши заходів до поховання тіла ОСОБА_13 згідно встановлених традицій суспільства, всупереч вимогам ст. ст. 6, 26 Закону України «Про поховання та похоронну справу» порушуючи право людини на поховання її тіла і належне ставлення до тіла після смерті, зневажаючи тим самим пам'ять про померлу людину, вдалися до реалізації своєї змови та спільного злочинного умислу.
Також, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що смерть ОСОБА_13 настала через його умисне вбивство іншими особами, які не є їхніми близькими родичами чи членами сім'ї, вдалися до реалізації своєї змови та спільного злочинного умислу, розпочавши активні дії, спрямовані на приховування особливо тяжкого злочину - вбивства ОСОБА_13 .
Так, ОСОБА_7 вийшов у двір будинку, сів за кермо автомобіля «Фольксваген Каравелла» ( НОМЕР_1 ) та підігнав його до входу у під'їзд будинку, після чого піднявся до квартири. Далі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 утрьох винесли тіло ОСОБА_13 з помешкання та поклали його в багажне відділення автомобіля «Фольксваген Каравелла», накривши покривалом. Потім ОСОБА_7 знову сів за кермо вказаного автомобіля та припаркував його у дворі ліворуч від будинку між ним та електроопорою № 5 з написом «3/2», після чого спільники залишили місце події.
10.04.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 297 КК України, тобто у нарузі над тілом померлого, вчиненій за попередньою змовою групою осіб та за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України та заздалегідь необіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: електронним рапортом інспектора чергового ЧЧ СМ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області від 25.02.2025; протоколом огляду місця події від 25.02.2025; протоколом огляду місця події від 25.02.2025; протоколом огляду предмету від 26.02.2025; протоколом обшуку від 26.02.2025; протоколом огляду предмету від 27.02.2025; показаннями свідка ОСОБА_14 від 27.02.2025; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21.03.2025; висновком експерта №05-7-02/83 від 28.03.2025; протоколом огляду місця події від 10.03.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 статті 194 КПК України встановлює, що, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п. п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 цілодобовий арешт.
На думку колегії суддів цілодобовий домашній арешт щодо ОСОБА_7 зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризику можливої втечі чи переховування від органу досудового слідства, ризику можливого незаконного впливу на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 396 КК України. Однак, клопотання не містить достатнього обґрунтування підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, оскільки надані стороною обвинувачення матеріали кримінального провадження не містять будь-яких доказів обставин, які можуть вказувати на дії ОСОБА_7 , що містять ознаки наруги над тілом померлого або незаконного заволодіння тілом померлого, що охоплюється об'єктивною стороною даного злочину. Стороною обвинувачення не доведено існування підстав, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 не має міцних соціальних зв'язків, не одружений, відомості про утриманців відсутні, не працює. Встановлені вище дані про особу підозрюваного, а також те, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_7 пред'явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину, можуть свідчити про ступінь існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Також правильним є висновок слідчого судді, щодо достатньо обґрунтованого наявності ризику незаконного впливу на свідків з метою дачі показів на користь підозрюваного, а також ризику знищення або приховування речей, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин справи, оскільки ОСОБА_7 має родинні відносини з іншим підозрюваним ОСОБА_12 . Також, існує ризик перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим шляхом, оскільки хоча він і є особою, яка вважається не судимою, він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, тому може бути обізнаний з особливостями роботи правоохоронних органів.
Водночас, надаючи оцінку заявленим в апеляційній скарзі прокурора доводам, апеляційний суд приймає до уваги ту обставину, що під час апеляційного розгляду скарги прокурор не надав жодних доказів, які б дали підстави вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 необхідно застосувати найтяжчий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, судова колегія враховує, що підозрюваний ОСОБА_7 присутній під час розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставиться питання про погіршення його становища, що, в свою чергу, характеризує його як особу, яка навпаки не намагається переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Отже, доводи прокурора про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу тримання під вартою апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах та не доведені прокурором під час апеляційного розгляду скарги.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів, приходить до висновку про залишення запобіжного заходу, визначеного слідчим суддею.
На думку апеляційного суду, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, не можуть бути єдиними підставами для застосування відносно останнього найбільш суворого запобіжного заходу а повинні оцінюватись в сукупності з наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, матеріалами які характеризують особу підозрюваного та його поведінку після вчиненого.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції залишає ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 193, 194, 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу керівника Уманської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2025 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: