Справа № 346/1258/25
Провадження № 22-ц/4808/721/25
Головуючий у 1 інстанції Третьяков І. В.
Суддя-доповідач Луганська
13 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів Девляшевського В.А., Василишин Л.В.
за участю секретаря - Кузів А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа яка не заявляє самостійних вимог - Міністерство оборони України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 ,
на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог, Міністерство оборони України про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу на час його загибелі,
В березні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з березня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 почали спільно проживати цивільним шлюбом у АДРЕСА_1 . Разом із ними за вказаною адресою проживала донька позивачки від першого шлюбу - ОСОБА_6 . У сторін склалася справжня сім'я, проводили разом свій вільний час, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а також взаємні права та обов'язки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби, завдань пов'язаних з захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, поблизу населеного пункту Желанне Друге Покровського району Донецької області, ОСОБА_5 загинув.
Після його смерті постало питання про отримання одноразової грошової допомоги та інших пільг по втраті годувальника.
Відповідачами по даній справі являється мати загиблого ОСОБА_7 - ОСОБА_2 , а також рідний син загиблого від першого шлюбу - ОСОБА_3 .
Позивачка зазначила, що встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу на час його загибелі має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки у разі встановлення такого факту судом позивачка отримає право на виплату їй одноразової грошової допомоги, призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, тощо, та зазначила, що по даній справі вбачається спір про право, тому звертається до суду із заявою в позовному провадженні.
Просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу, на день загибелі останнього - 04.09.2024 року
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2024 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Міністерство оброни України про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу на час його загибелі - відмовлено. Роз'яснено ОСОБА_1 , що вона має право звернутися до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу на час його загибелі в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2024 року та постановити нову ухвалу, направити дану справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у разі доведення в судовому порядку постійного проживання ОСОБА_1 із загиблим ОСОБА_5 , у позивачки виникне право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому по даній справі наявний спір якраз стосовно доведення факту спільного проживання позивачки з її загиблим чоловіком.
Окрім того, зазначила, що скаржниця уже зверталась до суду із заявою в порядку окремого провадження, за змістом якої вбачається спір про право. Вважає, що відмова у відкритті провадження фактично позбавляє позивачку доступу до правосуддя.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
У судове засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник ОСОБА_4 у апеляційній скарзі просив розгляд справи здійснювати без участі ОСОБА_1 .
У судове засідання відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлені у визначеному законом порядку.
У судове засідання представник третьої особи не з'явився. На адресу суду від Міністерства оборони України надійшла заява про розгляд справи без участі представника Міністерства оборони України.
Відповідно до ч. 2 і неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягають розгляду за правилами окремого (безспірного) провадження, що передбачено ст.315 ЦПК України. Не заявлення позивачкою вимог про захист її порушеного права вказує на відсутність підстав для розгляду даної справи в порядку позовного провадження.
Позивачкою не зазначено обставин, які б вказували на наявність реального спору між позивачем та усіма відповідачами з приводу тих вимог, які заявляються як предмет позову. Не наведено чітких та змістовних обставин які б вказували на наявність спору між позивачкою та відповідачами щодо встановлення факту постійного проживання позивачки з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу та потреби розгляду даної справи в порядку позовного провадження.
Колегія суддів вваж є, що до такого висновку суд дійшов поспішно, виходячи з наступного.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі №712/162/23 зазначено, що «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення:
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства».
У постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зазначивши, що з березня 2011 року проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вона також посилалася на необхідність оформлення документів для одержання передбачених чинним законодавством виплат та допомоги (одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, тощо).
Позивачка зазначила відповідачами повнолітнього сина ОСОБА_3 - ОСОБА_3 , а також матір ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , та зазначила, що між сторонами є спір.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження виходив з того, що зі змісту позовної заяви не зазначено обставин, які б вказували на наявність реального спору між позивачкою та відповідачами, та відсутності будь-яких доказів наявності між сторонами реального, а не гіпотетичного спору.
Між тим, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження, суд не може давати оцінку доказам та обставинам на які посилається позивач, а лише під час розгляду справи та прийнятті рішення. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка зазначила про наявність спору між сторонами, вказані обставини підлягали встановленню в судовому засіданні, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов поспішного висновку про відсутність спору між сторонами стосовно встановлення факту спільного проживання позивачки з загиблим ОСОБА_5 .
З урахуванням зазначеного, ухвала Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2025 року відповідно до вимог статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, оскільки суд порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, то Івано-Франківський апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , задовольнити.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повноого тенксту постанови.
Повний текст постанови складено 14 травня 2025 року.
Судді: В.М. Луганська
В.А.Девляшевський
Л.В. Василишин