Житомирський апеляційний суд
Справа №279/3125/24 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.
Категорія 58 Доповідач Борисюк Р. М.
13 травня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 279/3125/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Калініна Романа Сергійовича на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2024 року та додаткове рішення того ж суду від 24 червня 2024 року, ухвалені під головуванням судді Недашківської Л.А. у місті Коростені,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_2 вилучити зі своєї сторінки у соціальній мережі ««Фейсбук» під іменем « ОСОБА_3 » та зі свого гаджету фото малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та не поширювати у мережі Інтернету фото- та відео матеріали стосовно сина ОСОБА_5 без отримання дозволу від батьків.
Визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність, та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 інформацію поширену Відповідачкою на своїй сторінці «Фейсбук» під іменем « ОСОБА_3 ».
Стягнути з Відповідачки на її користь 5000 грн моральної шкоди шляхом перерахунку грошових коштів на потреби ЗСУ на благодійний рахунок в/ч НОМЕР_1 та вирішити питання судових витрат.
Позовні вимоги мотивувала тим, що вона проживає у місті Коростені.
01 квітня 2024 року близько 19 години вона знаходилася на території БУ Стадіону «Спартак», який перебуває у власності територіальної громади міста в особі Коростенської міської ради, разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 та їх малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вони здійснювала сімейну прогулянку на території стадіону, з метою проведення часу разом на свіжому повітрі та заняття спортом. В той же вечір, повернувшись додому після прогулянки та відкривши соцмережу «« ІНФОРМАЦІЯ_2 » », Позивачка виявила опубліковане фото свого малолітнього сина, яке супроводжувалося наступним текстом (автором якого зазначено « ОСОБА_3 »): Сьогодні на стадіоні " ОСОБА_7 " мене дуже обурило таке: жіночка яка катала на дитячому велосипеді дитину по покриттю де люди бігають, прикривалася чоловіком який є секретарем міськради (з її слів). Суть в тому: що людина яка дивиться за стадіоном зробив їй культурно і ввічливо зауваження і попросив з дитячим велосипедом зійти з бігової доріжки, на що жінка сказала що їй можна ((і їй треба дочекатися чоловіка ((і уточнила що її чоловік секретар міської ради ( її чоловік зупинився сказав охоронцю, що завтра він з ним поспілкується, а його жінка продовжувала займатися спортом)) їздити з дитиною по біговій доріжці ((невже у цих двох людей немає поваги до оточення. Тим паче коли є знаки заборони. Чи для сімей які працюють в міськраді правил немає? Ввечері багато людей займаються спортом, але треба поважати один одного).
До публікації було прикріплено фото Позивачки разом з її малолітнім сином, обличчя якого не було заблюреним, та при збільшенні фото чітко видно обличчя дитини, а також окремо прикріплене фото ОСОБА_8 - чоловіка Позивачки, під час бігу на тому ж стадіоні.
Вказувала, що на фото, яке було опубліковано Відповідачкою, чітко відображено, що Позивачка перебуває одна на біговій доріжці та не чинить жодних перешкод іншим відвідувачам. Позивачка дуже чутливо відноситься до публічного висвітлення подробиць свого особистого життя, в тому числі забороняє будь-кому із близького кола публікувати фото свого сина, маючи на те власні переконання та причини.
Опублікований текст авторки ОСОБА_3 ОСОБА_9 в подальшому було оприлюднено в інших групах: ПВК Коростень, Підслухано Коростень, Коростень Today та ін. Згодом, інші користувачі взявши за основу публікацію Відповідачки, почали публікувати свої тексти, в яких негативно висловлювалися в сторону родини ОСОБА_10 , застосовуючи агресивну лексику, ображаючи Позивачку та її малолітню дитину, публікуючи неправдиву інформацію, та усі публікації були спрямовані на налаштування жителів ОСОБА_11 проти родини ОСОБА_10 та розпалювання ненависті відносно беззахисної дитини.
Користувачі, взявши за основу фото опубліковане Відповідачкою, публікували пости зі свічкою скорботи, ображаючи в коментарях ненормативною лексикою. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 та її чоловік є публічними особами, всі інтернет-вислови спрямовані на знищення їх ділової репутації та політичної кар'єри. Ймовірно усі ці публікації виконувались на замовлення, з призмою паплюжити їх репутацію. Однак, окрім того, що родина ОСОБА_10 є публічними особами, вони є звичайними громадянами України, батьками, жителями міста Коростень та на рівні з іншими членами громади мають право користуватися комунальним майном, займатися спортом. За весь час трудової діяльності ні Позивач, ні її чоловік не помічені з негативної сторони, як мешканці міста та публічні особи в тому числі.
Через особисту неприязнь, ОСОБА_2 висвітлила надуману історію, яка понесла за собою шквал негативу в сторону Позивачки, яка здійснювала прогулянку, не як депутатка чи працівник виконкому, а як мама з дитиною та громадянка України, не порушуючи громадського порядку. Цього ж та наступного дня після оприлюдненої публікації Позивачка висвітлила своє бачення даних обставин та зауважила, що не давала дозволу на публікацію фото її сина. Однак, Відповідачка не зреагувала жодним чином та не видалила фото малолітньої дитини. Позивач дуже болісно сприйняла негатив відносно своєї родини, в результаті чого пережила гіпертонічний криз, транзіторну ішемічну атаку та була ушпиталена до Коростенської ЦМЛ.
Зазначала, що відповідно до відповіді на адвокатський запит будь-які дорожні знаки на території БУ Стадіон «Спартак», які б обмежували пересування по території стадіону особам з дитячими візками не встановлювались. Також не знайдено жодного підтвердження щодо використання службового становища чоловіка Позивачки під час спілкування з охоронцем стадіону. Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що дії відповідачки були навмисними та спрямовані на негативні наслідки для родини ОСОБА_10 , адже після всіх коментарів матері, після її публікації щодо заборони публікувати фото сина та навіть після роз'яснювальної роботи працівників поліції, Відповідачка продовжила свої незаконні діяння та умисно не видаляє фото малолітньої дитини. Відповідач продовжує дії спрямовані на приниження ділової репутації та честі Позивачки та її чоловіка та відомості, які вона висвітлює на своїй сторінці «Фейсбук», не відповідають дійсності та є неправдивими.
02 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Коростенького РУП ГУНП в Житомирській області щодо протиправних дій громадянки ОСОБА_12 , а саме публікації та розповсюдження фото її малолітньої дитини в соціальних мережах без наданого на те дозволу законними представниками дитини. У ході перевірки національної поліції Відповідачка підтвердила факт розповсюдження відносно позивачки вищезазначеної негативної інформації, також в свої поясненнях вона повідомила, що знала про заборону публікації фото дитини, однак не припинила своїх протиправних дій, більше того зазначила, що вона ці дії вчинила навмисно та свідомо.
Станом на день подання позовної заяви до суду, ОСОБА_2 не видалено публікацію в цілому або фотографію дитини окремо та не спростовано викладену інформацію, тобто Відповідач вчергове продемонструвала умисел на заподіяння моральних страждань позивачці.
Вважає, що розміщення фото її малолітнього сина без згоди батьків та умисне систематичне його розповсюдження в інформаційному просторі є порушенням права на недоторканність та повагу до приватного життя, яка потребує судового захисту, у вигляді вилучення публікацій а також заборони подібних публікацій, чим вже опубліковані фото спричинили моральні страждання Позивачці. Розміщення фотографії у соціальних мережах є публічним поширенням інформації у вигляді фотографічного зображення, а тому така публікація може бути здійснена лише за згодою особи, повноважним представником неповнолітньої, яка не має повної дієздатності, є її батьки, а тому публікація зображення неповнолітньої особи без згоди матері або батька є порушенням права особи на особисте життя.
Оприлюднивши інформацію у соціальній мережі, ОСОБА_2 розповсюдила серед жителів міста неправдиву та недостовірну інформацію щодо Позивачки адже вона не відповідає дійсності. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 вважає, що поширення недостовірної інформації щодо неї Відповідачкою, завдає шкоди немайновим інтересам, порушує її гідність, честь та ділову репутацію.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2024 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 вилучити зі своєї сторінки у соціальній мережі «Фейсбук» під іменем « ОСОБА_3 » фото малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та не поширювати у мережі Інтернету фото- та відео матеріали стосовно сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 без отримання дозволу від батьків.
Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 інформацію поширену ОСОБА_2 на своїй сторінці «Фейсбук» під іменем « ОСОБА_3 ». Вирішено питання судового збору.
Додатковим рішенням суду від 24 червня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн понесених судових витрат за надання професійної правничої допомоги.
У поданій апеляційній скарзі, представник відповідачки - адвокат Калінін Р.С., просить рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зазначає, що оскаржувані рішення прийняті із порушеннями норм матеріального та процесуального права, без врахування висновків Верховного Суду, з даної категорії справ, висновки суду не відповідають матеріалам та обставинам справи.
Вказує, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачкою, а також те, що внаслідок цього було порушено її особисті немайнові права.
Зазначає, що суд не взяв до уваги доводи представника відповідача щодо недоведеності позивачкою факту що саме відповідачка поширила вказану інформацію, оскільки вони спростовуються поясненнями ОСОБА_2 , які нею були надані в ході розгляду Коростенським РВ УМВС зверненням ОСОБА_13 саме, відповідачка пояснила, що зробила фото, а також фото заборонених знаків, з метою висвітлення у соціальній мережі «Фейсбук» та хейту. Про те, що публікація дитини без дозволу батьків заборонена вона знала, але, на її думку, зображення дитини на фото є нечітким.
Відповідачка зазначила, що вона робила фото, а не розміщувала їх під профіль у соціальній мережі «Facebook», під іменем « ОСОБА_3 ». Також Відповідачка не зазначала та не підтверджувала, що профіль у соціальній мережі «Facebook», під іменем « ОСОБА_3 », належить їй.
Суд першої інстанції зробив висновки, посилаючись на письмові докази, які не містять інформації, яку суд відтворив у судовому рішенні, адже зробити фото та розмістити фото у соціальних мережах - є діями нетотожними та відмінними за результатами.
Вказує, що ОСОБА_1 є публічною особою, яка самостійно прийняла рішення щодо більш прискіпливого ставлення до неї, як депутатки міської ради, тому її доводи про розповсюджену недостовірну інформацію, спричинення їй моральної шкоди є безпідставними та суперечать практиці Європейського суду з прав людини та спростовуються матеріалами справи.
Крім того, місцевий суд не врахував висновки викладені в постановах Верховного Суду, зокрема: у справах: №742/1440/21 від 07.06.2022; №713/1710/19 від 01.06.2022; №914/371/19 від 21.01.2021; №126/274/17 від22.07.2018; №347/1525/14 від 28.02.2018; №716/2112/17 від 01.09.2020; №757/34285/17 від 15.04.2021.
Судом першої інстанції не було зазначено, яка саме інформація є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 .
Вважає, що висновки суду першої інстанції, не відповідають письмовим доказам по справі, не враховують факт подачі позовної заяви до неналежної Відповідачки. Судом першої інстанції не було встановлено, через непроведення відповідної експертизи, - приналежність Відповідачки профілю у соціальній мережі «Фейсбук» під іменем « ОСОБА_3 », адже вказаний профіль не співпадає з ПІБ Відповідачки.
У поданому відзиві, представник ОСОБА_1 - адвокат Пастух Ю.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2024 року та додаткове рішення того ж суду від 24 червня 2024 року - залишити без змін. Також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати.
У відповіді на відзив, представник ОСОБА_2 - адвокат Калінін Р.С. просить відмовити в задоволенні відзиву у повному обсязі.
Зазначає, що доводи ОСОБА_1 є безпідставними, так засновані на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства. Всі інші та додаткові доводи були викладені ним у апеляційній скарзі, включаючи і мотиви прийняття незаконного судового рішення.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Пастух Ю.С. подала заперечення на відповідь на відзив, які мотивує тим, що оскаржувані рішення місцевого суду були прийняті в законний спосіб, з повним дослідженням усіх доказів та обставин справи, матеріальних та процесуальних допущень судом першої інстанції при ухваленні вказаних рішень допущено не було. Тому просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувані рішення без змін.
У судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Галагуз В.В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити і надав пояснення, які відповідають доводам поданої скарги.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Хоменко С.О. апеляційну скаргу не визнали, підтримали поданий відзив на скаргу, і просили відмовити у її задоволенні, а рішення першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, - залишити без змін.
Належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у її відсутність відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд зобов'язав відповідачку вилучити з її сторінки у соціальній мережі фейсбук під іменем « ОСОБА_3 » фото малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та не поширювати у мережі Інтернету фото- та відео матеріали стосовно дитини без отримання дозволу від батьків. Також визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 інформацію поширену ОСОБА_2 на своїй сторінці фейсбук під іменем « ОСОБА_3 ». У задоволенні решти позовних вимог місцевим судом відмовлено.
Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, мотивуючи таким.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебувають у зареєстрованому шлюбі із 11 червня 2022 року, від якого у них народився ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження дитини ( том 1 а.с.17-18).
Згідно копії довідки № 02-14/858 від 10 квітня 2024 року ОСОБА_6 працює у виконавчому комітеті Коростенської ради на посаді секретаря міської ради з 07 грудня 2020 року (розпорядження міського голови від 03.12.2020 № 268-к) по даний час ( том 1 а.с.19).
Відповідно до копії довідки № 02-14/857 від 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 працює у виконавчому комітеті Коростенської міської ради на посаді начальника відділу інформаційно-консультативного забезпечення з 01 лютого 2016 року (розпорядження міського голови від 28.01.2016 № 6-к) по даний час. З 14 березня 2023 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (том 1 а.с. 20).
Згідно повідомлення начальника Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області за вих № 7565/208/01-2024 від 15 квітня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено, що відомості, викладені у її зверненні щодо скоєння протиправних дій ОСОБА_2 внесені до журналу єдиного обліку Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області за № 4036 від 02.04.2024. Із урахуванням того, що дії ОСОБА_2 носять цивільно-правовий характер, для вирішення питання по суті, а також з метою захисту честі, гідності та ділової репутації рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду у порядку цивільного судочинства ( том 1 а.с. 41).
Як убачається із змісту позовних вимог, 01 квітня 2024 року на сторінці «Фейсбук», профіль під іменем «Валентина Олександрівна Пархомюк Гуз», було опубліковане фото малолітнього сина позивачки, яке супроводжувалося наступним текстом:
«Сьогодні на стадіоні " ОСОБА_7 " мене дуже обурило таке: жіночка яка катала на дитячому велосипеді дитину по покриттю де люди бігають, прикривалася чоловіком який є секретарем міськради (з її слів). Суть в тому: що людина яка дивиться за стадіоном зробив їй культурно і ввічливо зауваження і попросив з дитячим велосипедом зійти з бігової доріжки, на що жінка сказала що їй можна((і їй треба дочекатися чоловіка ((і уточнила що її чоловік секретар міської ради (її чоловік зупинився сказав охоронцю, що завтра він з ним поспілкується а його жінка продовжувала займатися спортом)) їздити з дитиною по біговій доріжці((невже у цих двох людей немає поваги до оточення. Тим паче коли є знаки заборони. Чи для сімей які працюють в міськраді правил немає? Ввечері багато людей займаються спортом, але треба поважати один одного).
Посилання на першочергову публікацію: https: //yvyvyv. facebook. com/permalink. php7story_jbid = pfbid0yHRJzvo 38YNcjKqPnta7x D35AA2 vm255oGkfnDxdRnf 7BRVSBABf НОМЕР_2 &id =100015695139708.
Також ОСОБА_1 у позові зазначала, що до публікації було прикріплено її фото разом з її малолітнім сином, обличчя якого не було заблюреним, та при збільшенні фото чітко видно обличчя дитини, а також окремо прикріплене фото ОСОБА_8 - її чоловіка, під час бігу на тому ж стадіоні. Разом з тим на фото, яке було опубліковано відповідачем, чітко відображено, що вона (позивач) перебуває одна на біговій доріжці та не чинить жодних перешкод іншим відвідувачам. Вона дуже чутливо відноситься до публічного висвітлення подробиць свого особистого життя, в тому числі забороняє будь-кому із близького кола публікувати фото свого сина, маючи на те власні переконання та причини.
Вона крім того, вказувала, що опублікований текст авторки « ОСОБА_3 » у подальшому було оприлюднено в інших групах: ПВК Коростень, Підслухано Коростень, Коростень Today та ін. Згодом, інші користувачі взявши за основу публікацію відповідача, почали публікувати свої тексти, в яких негативно висловлювалися в сторону родини ОСОБА_10 , застосовуючи агресивну лексику, ображаючи її та їх малолітню дитину, публікуючи неправдиву інформацію.
Також, ОСОБА_1 зазначала, що вона та її чоловік є публічними особами, всі інтернет-вислови спрямовані на знищення їх ділової репутації та політичної кар'єри. Ймовірно усі ці публікації виконувались на замовлення із призмою паплюжити їх репутацію.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач заявила про те, що у соціальній мережі «Фейсбук», профіль під іменем « ОСОБА_3 » відсутній, ким видалена ця сторінка їй невідомо.
У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
З позиції правової природи, право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.
Статтею 270 ЦК України передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності і честі.
Згідно із частинами першою - третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.
Згідно зі статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 270 ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи належить право на повагу до гідності та честі.
Згідно статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Частиною 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України), право на недоторканість своєї ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Судова практика розрізняє оціночні судження та твердження про факти. Оціночні судження є вираженням суб'єктивної думки і не підлягають спростуванню, тоді як твердження про факти можуть бути перевірені на достовірність. Це розмежування є ключовим у справах про захист честі та гідності.
Отже, судова практика в Україні щодо захисту честі, гідності та ділової репутації базується на чіткому розмежуванні оціночних суджень та тверджень про факти, правильному визначенні суб'єктного складу сторін та врахуванні специфіки кожної конкретної справи.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Але, якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду, що текст, який знаходився на сторінці «Фейсбук», профіль під іменем «Валентина Олександрівна Пархомюк Гуз», містить недостовірну інформацію, поширену відповідачем, яка принижує честь і гідність, та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 .
А відтак, доводи апеляційної скарги щодо вказаної частини судового рішення є обгрунтованими, оскільки у цій частині позовних вимог, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, відсутні правові підстави для їх задоволення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 вилучити зі своєї сторінки у мережі «Фейсбук» під іменем « ОСОБА_3 » та зі свого гаджету фото та відео-матеріали стосовно малолітньої дитини позивачки - ОСОБА_5 без отримання дозволу батьків, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 307 Цивільного кодексу України регламентує, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Законом України "Про охорону дитинства" встановлено основні принципи охорони дитинства, включаючи забезпечення найкращих інтересів дитини та захист її прав.
Верховний Суд зазначає, що законодавство України не містить окремих норм, які б регулювали питання зйомки дітей та використання їхніх фото, однак загальні положення про захист інтересів фізичної особи при проведенні фото- та відеозйомок застосовуються і до дітей. Відповідно, зйомка дітей повинна здійснюватися за згодою їхніх батьків або законних представників, якщо така зйомка стосується особистого життя дитини.
Таким чином, у таких справах суд повинен враховувати положення законодавства щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, а також норми, які регулюють проведення фото- та відеозйомок фізичних осіб, зокрема дітей, без їхньої згоди або згоди їхніх батьків.
Щодо вимоги вилучення недостовірної інформації з особистих пристроїв відповідача, суд зазначає, що контроль за вмістом особистих гаджетів може порушувати право на приватність.
Таким чином, суди при розгляді таких справ враховують баланс між захистом прав позивача та правами відповідача, зокрема правом на приватність та свободу вираження поглядів.
Встановлено, що відповідач підтвердила у своїх поясненнях працівникам поліції, що фото позивачки, її чоловіка та дитини на стадіоні «Спартак», а також фото заборонених знаків нею було зроблено із метою висвітлення у соціальній мережі «Фейсбук» та подальшого хейту. Проте, що публікація фото дитини без дозволу батьків заборонена вона знала, але на її думку, зображення дитини на фото є нечітким ( том 1 а.с.41).
Таким чином, відповідач без згоди батьків малолітньої дитини, здійснила її фото, яке у подальшому було розміщено у соціальних мережах, що не відповідає вимогам статті 307 ЦК України і порушує охоронювані законом інтереси дитини.
Відтак, колегія суддів у цій частині позовних вимог вважає рішення суду таким, що ухвалено у відповідності до норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Отже, підстави для задоволення апеляційної скарги щодо зазначеної частини судового рішення відсутні.
У частині рішення суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні моральної шкоди воно не оскаржується, тому підстав для його перегляду не убачається.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Приписами пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанціїу частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 , у відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України - скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Підстав для скасування додаткового рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2024 року колегією суддів не встановлено.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Положення частини 1 статті 382 ЦПК України передбачають, що суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Отже, з урахуванням приписів статті 141 ЦПК України, часткового задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, судове рішення у частині стягнення із відповідачки на користь позивачки судового збору необхідно змінити, зменшивши суму стягнення із 2 422, 4 грн до 1816,8 грн.
Крім того, підлягає частковому стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги у розмірі 2 725, 2 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У відзиві на позовну заяву представником відповідача було заявлено вимогу про відшкодування останній за рахунок позивача витрат, понесених ОСОБА_2 на правову допомогу у суді першої інстанції.
Встановлено, що представник на підставі Договору № б/н/25 від 05 квітня 2024 року та ордеру серії АМ № 1083892 від 05 квітня 2024 року (том 1 а.с.111-112) надавав стороні правничу допомогу при розгляді справи в місцевому суді. Згідно Розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 10.06.2024 та Акту виконаних робіт від 10.06.2024, адвокатом при розгляді справи в суді першої інстанції надані певні правничі послуги, вартість яких становить 23 000 грн ( том. 1 а.с.112 зворот - 113).
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, обсяг наданих адвокатом відповідача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру і співмірності, наявні правові підстави для стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 000 грн витрат на правничу допомогу, яка була надана адвокатом в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Калініна Романа Сергійовича задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2024 року у частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 , інформацію поширену ОСОБА_2 на своїй сторінці фейсбук під іменем « ОСОБА_3 » скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2024 року у частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору змінити, зменшивши суму стягнення із 2 422, 4 грн до 1816,8 грн.
У решті рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2024 року та додаткове рішення цього суду від 24 червня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 725, 2 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 2 000 грн витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 14 травня 2025 року.