Справа № 523/1702/25
Провадження №1-кп/523/1023/25
14 травня 2025 року м.Одеса
Пересипський (Суворовський) районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси - ОСОБА_3
обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025162490000100 від 22.01.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Велика Балка Біляївського району Одеської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не одруженого і непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не маючого судимості в силу ст.89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Підсудний ОСОБА_4 , достовірно знаючи про військову агресію рф та впровадження на території України воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» і затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», дію якого неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України, затверджених законами України, зокрема Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024, затвердженого Законом України від 29.10.2024 №4024-ІХ, строк дії якого продовжено з 05:30 годин 10.11.2024 строком на 90 діб, вчинив умисне, корисливе кримінальне правопорушення за наступних обставин.
14.01.2025 року, приблизно о 16:03 годині, підсудний ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину «EVA» №436 по проспекту Князя Володимира Великого 73 в м.Одесі, маючи кримінально-протиправний умисел на таємне заволодіння чужим майном, діючи умисно і в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись у відсутності уваги за його діями з боку сторонніх осіб, з корисливих мотивів і з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу таємно викрав з торгівельної вітрини належну ТОВ «РУШ» жіночу туалетну воду марки «Moshino Toy 2», об'ємом 100мл, вартістю 3839 гривень, заволодівши якою вказаний підсудний оминувши касову зону магазину і не розрахувавшись за означений товар з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд і спричинивши таким чином зазначеному ТОВ матеріальну шкоду у наведеному розмірі.
Представник потерпілого ТОВ «РУШ» ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву щодо розгляду кримінального провадження без його участі, у зв'язку з чим, суд з урахуванням позиції інших присутніх учасників процесу та з метою дотримання розумності строків судового розгляду, вирішив здійснити розгляд об'єднаного кримінального провадження за відсутністю означеного представника потерпілого.
Підсудний ОСОБА_4 повністю визнав свою провину в обсязі висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні, а будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення.
Так, підсудний ОСОБА_4 під час допиту пояснив, що дійсно за викладених в обвинувальному акті обставинах, він будучи обізнаним про введення в Україні воєнного стану в зв'язку з військовою агресією рф, вчинив крадіжку належної ТОВ «РУШ» жіночої туалетної води, яку сховавши у своєму одязі і оминувши касову зону магазину, не розрахувавшись за цей товар, виніс її з приміщення магазину і в подальшому подарував своїй співмешканці. Назва туалетної води, її об'єм і вартість, ним не оспорюються.
Шкодує про скоєне, але протягом минулого часу з моменту вчинення інкримінованого діяння і по день розгляду справи в суді, завданий ТОВ «РУШ» матеріальний збиток, він не відшкодував. Просить суворо не карати і надати йому шанс, обіцяє такого більше не вчиняти. Має плани на майбутнє - працевлаштуватися, займатися вихованням своєї дитини і відшкодувати спричинений ТОВ «РУШ» матеріальний збиток протягом найближчого часу (10 днів).
Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд за результатами попереднього обговорення з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону та наслідків її застосування, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, з'ясувавши, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих положень закону, а також роз'яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.
За наведених підстав, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників процесу не оспорюються, об'єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Приймаючи до уваги наведені обставини та отримавши покази підсудного ОСОБА_4 , судом беззаперечно встановлено, що вказаний підсудний своїми умисними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, а відтак його дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.4 ст.185 КК України.
З огляду на ч.4 ст.185 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою настає за скоєння таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, що карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 у розглядуваному кримінальному провадженні, суд приймає до уваги характер, обставини і тяжкість вчиненого ним кримінально-протиправного діяння, його корисливу спрямованість і суспільну небезпечність інкримінованого кримінального правопорушення, яке в силу ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів проти власності, що мало місце під час дії воєнного стану в Державі та військової агресії рф проти України, а також судом ураховується невідшкодування підсудним завданого ТОВ «РУШ» матеріального збитку та у певній мірі - викладена у відповідній заяві позиція його представника з приводу призначення покарання, характеризуючі дані вказаного підсудного і стан його здоров'я.
Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що підсудний ОСОБА_4 не має судимості в силу ст.89 КК України, але раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення, зокрема, аналогічних корисливих злочинів; свою провину в обсязі висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні визнав повністю і надав під час допиту в суді визнавальні покази; забезпечений місцем реєстрації в Одеській області та проживає в м.Одесі, де характеризується посередньо; на обліку в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ООР та КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР не перебуває, але (зі слів) страждає певними захворюваннями (ВІЛ, гепатит В); офіційно неодружений, але зі слів - має малолітню дитину 2019 року народження; не працевлаштований і (зі слів) на обліку в центрі зайнятості не значиться
Сукупність наведеного свідчить про певну схильність підсудного ОСОБА_4 до кримінально-протиправної поведінки, про відсутність критичного ставлення до своєї поведінки і осуду вчиненого, про нехтування правилами законослухняної поведінки в суспільстві та його небажання займатися суспільно-корисною працею під час дії воєнного стану в Державі, що одночасно обумовлює можливість його виправлення і недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень в умовах суспільства, з обов'язковим застосування соціально-виховних і наглядових заходів.
Згідно з п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а згідно зі ст.92 цього ж Кодексу, обов'язок доказування перелічених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Разом із тим та згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, органом досудового розслідування, в якості обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_4 , визначено щире каяття.
Проте, з такою позицією органу досудового розслідування, суд не може погодитись, оскільки в судовому засіданні встановлено, що підсудний ОСОБА_4 , незважаючи на визнання своєї провини та перебування на волі, протягом досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження, з часу вчинення інкримінованого діяння (впродовж майже 4 місяців) заподіяний ТОВ «РУШ» матеріальний збиток не відшкодував.
За правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанови від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), щире каяття особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, у бажані виправити наслідки вчиненого та готовності нести відповідальність за скоєне.
Втім, відомості, які б доводили факт щирого каяття підсудного ОСОБА_4 , мали знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження та надані до суду під час судового розгляду, але відповідних доказів на підтвердження відшкодування вказаним підсудним або принаймні у намаганні відшкодувати завданий ТОВ «РУШ» матеріальний збиток, протягом розгляду кримінального провадження сторонами процесу суду не надано і матеріали судової справи таких даних не містять.
Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_4 , суд відносить визнання ним своєї провини в обсязі висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні, а обставин, що обтяжують покарання вказаного підсудного, як визначено у обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, не встановлено.
Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов'язків.
На підставі сукупності викладеного, дотримуючись принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання у розглядуваному кримінальному провадженні, приймаючи до уваги досліджені під час судового розгляду обставини інкримінованого підсудному ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його характер, корисливу спрямованість і ступінь тяжкості, наявність пом'якшуючих і відсутність обтяжуючих покарання обставин, наведені вище характеризуючі особу підсудного дані, комплексність яких обумовлюють можливість його виправлення в умовах суспільства із застосуванням обов'язкових соціально-виховних і наглядових заходів, суд у контексті ст.ст.50, 65 КК України погоджується з висловленою під час судових дебатів пропозицією прокурора з цього приводу і доходить висновку про те, що обґрунтованим і достатнім для виправлення вказаного підсудного та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень уявляється доцільність призначення підсудному покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, визначеної у ч.4 ст.185 КК, із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням в порядку ст.75 означеного Кодексу та з покладенням на підсудного низки обов'язків, передбачених ст.76 цього ж Кодексу.
Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.75, ч.ч.1, 3 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку в частині призначеного покарання та нагляд за засудженим ОСОБА_4 , - покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
Згідно зі ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні - п'ять відеозаписів з камер спостереження магазину «EVA» №436 ТОВ «РУШ» за 14.01.2025, які містяться на цифровому носій - ДВД-диску та перебувають в матеріалах досудового розслідування, - залишити зберігати в означених матеріалах.
Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_4 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також направити для виконання до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1