Справа № 127/31791/24
Провадження № 33/801/492/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гайду Г. В.
Доповідач: Сопрун В. В.
14 травня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бандирського Андрія Стефановича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2024 року,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №708678, 20 вересня 2024 року о 02:15 год в м. Вінниці на вул. Театральна, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21124», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, підвищена активність, жвавість рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_2 відмовився у присутності лікаря-нарколога, за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 109В, висновок № 0881 від 20 вересня 2024 року. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34000 грн в дохід держави, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк три роки. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн на користь держави.
Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Бандирський А.С. подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, повістки про виклик у судові засідання та копію постанови суду не отримував. 31 березня 2025 року адвокат ознайомився з матеріалами справи та 10 квітня 2025 року було подано апеляційну скаргу, однак постановою Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто в зв'язку з відсутністю повноважень адвоката, а саме витягу з договору. Таким чином, адвокат Бандирський А.С. повторно подав апеляційну скаргу зазначивши, що строк пропущений з поважних причин.
В апеляційній скарзі, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає постанову суду незаконною, необґрунтованою, оскільки винесена без урахування обставин справи, без достатніх доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП. Просив скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Належним чином повідомлені ОСОБА_1 та його адвокат Бандирський А.С. в судове засідання апеляційного суду не з'явились, були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду слід задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Враховуючи зазначені вище обставини, строк на апеляційне оскарження постанови суду пропущений з поважних причин, а тому на підставі ст.289 КУпАП він підлягає поновленню.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 2 ст. 130 КУпАП встановлює відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №708678 від 20 вересня 2024 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги;
- довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 24 червня 2024 року по справі №220/1039/24 ОСОБА_1 взнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР, згідно якого в ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме розширені зіниці очей, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці;
- відповідно до висновку КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР від 20 вересня 2024 року №0881, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння;
- відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає перебування ОСОБА_1 в медичному закладі, а також його відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що він 20 вересня 2024 року о 02:15 год в м. Вінниці на вул. Театральна, 2, керував транспортним засобом «ВАЗ 21124», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, підвищена активність, жвавість рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_2 відмовився у присутності лікаря-нарколога.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, однак апеляційний суд не приймає до уваги зазначені твердження, оскільки протягом всього часу перебування в медичному закладі, ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом.
Таким чином, версія про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, спростовується матеріалами справи, тому дане твердження оцінюються апеляційним судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні, оскільки стягнення судом на ОСОБА_1 накладено в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, суд,
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бандирського Андрія Стефановича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бандирського Андрія Стефановича залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Сопрун