Справа № 740/4631/24
Провадження № 1-кс/740/423/25
про застосування запобіжного заходу
12 травня 2025 року м. Ніжин
Слідчий суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
- прокурора ОСОБА_3 ,
- підозрюваного ОСОБА_4 ,
- захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині клопотання слідчого Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Коломійцево Ічнянського (нині - Прилуцького) району Чернігівської області, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, неодружений, не працює, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 62023170040000276 від 11.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
установив:
12.05.2025 до суду надійшло вищевказане клопотання, яке мотивоване тим, що слідчим відділом Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170040000276 від 11.07.2023 за підозрою ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 10.03.2022 військовозобов'язаного солдата ОСОБА_4 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 й направлено для проходження військової служби. Таким чином, з 10.03.2022 солдат ОСОБА_4 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий, та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.02.2023 № 41 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, призначено на посаду водія 3 відділення зенітного ракетного взводу, та визнано таким, що справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_4 , відповідно до ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак під час дії воєнного стану напередодні 30.05.2023 у солдата ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на нез'явлення вчасно на службу без поважних причин з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби.
Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.05.2023 № 137 солдат ОСОБА_4 вибув у щорічну відпустку з 16.05.2023 до 25.05.2023. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.05.2023 № 148 солдат ОСОБА_4 вибув на лікування до Талалаївської амбулаторії лікаря загальної практики. Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого солдату ОСОБА_4 надано медичний висновок про тимчасову непрацездатність № 7Н2А-С24Н-Е4С7-39СХ з 24.05.2023 до 29.05.2023. У подальшому 29.05.2023 під час повторного огляду ОСОБА_4 лікарем не виявлено відхилень від норми, а вказаний листок непрацездатності - закрито. Станом на 30.05.2023 місце служби військовослужбовців 3 відділення зенітного ракетного взводу військової частини НОМЕР_1 було визначене у районі населеного пункту АДРЕСА_2 .
На виконання свого кримінально-протиправного умислу солдат ОСОБА_4 на порушення закону, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 30.05.2023 не з'явився вчасно на службу з лікувального закладу, а саме до місця служби 3 відділення зенітного ракетного взводу військової частини НОМЕР_1 , яке станом на 30.05.2023 було визначено в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби за наявності реальної можливості для цього, та не повернувся по цей час у розташування військової частини НОМЕР_1 .
17.04.2025 матері ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч. 5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується такими доказами: матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ; протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 щодо обставин залишення військової частини; іншими матеріалами кримінального провадження, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Підозрюваний неодноразово викликався слідчим для проведення слідчих та процесуальних дій, однак на виклик до слідчого не з'явився. Оскільки місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 було невідоме, та він не з'являвся без поважних причин на виклик слідчого, то його 10.04.2025 органом досудового розслідування оголошено в розшук та зупинено досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні. У подальшому місце перебування ОСОБА_4 було встановлене, 11.05.2025 у порядку ст. 191 КПК його було затримано, та досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні - відновлено.
Під час досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання зазначених у п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, оскільки ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, а тому усвідомлюючи вид та розмір покарання, він може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання;
- незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, а саме, військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , використовуючи свій статус військовослужбовця, шляхом погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, зокрема, підозрюваний може використовувати коло зв'язків, у тому числі з керівництвом та службовими особами вказаної військової частини, які він здобув під час проходження військової служби, у своїх інтересах для протиправного впливу на свідків, які володіють інформацією щодо обставин кримінального правопорушення;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, створювати штучні докази та підбурювати осіб (військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 та/або цивільних осіб), які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань на наявність вигаданих у нього обставин поважності відсутності у військовій частині;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки його злочинна діяльність має триваючий характер та фактично продовжується по цей час.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки не зможе запобігти вказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з викладених у ньому обставин та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти, яка розташована в с-ще Десна Чернігівського району Чернігівської області, у межах строків досудового розслідування.
Підозрюваний ОСОБА_4 повідомив, що суть клопотання йому зрозуміла, він погоджується з обставинами, викладеними в ньому. Просив застосувати до нього домашній арешт, оскільки має бажання повернутися на військову службу, для чого йому необхідно вирішити певні питання з командуванням військової частини, що неможливо зробити перебуваючи під вартою.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання, просила обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також просила врахувати, що підозрюваний ОСОБА_4 не заперечує обставин повідомленої йому підозри, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки (має матір, сестру). Перебуваючи під вартою, він не зможе вирішити питання з військовою частиною про повернення на військову службу.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ураховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя бере до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
У рішенні у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Слідчий суддя, перевіряючи обґрунтованість підозри, вважає, що наявні відомості, які вказують на обґрунтовану підозру та які навіть у сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, що підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами. Так, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю відомостей, детальний перелік яких міститься у клопотанні, які долучені до клопотання.
При цьому на стадії розгляду клопотання слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є застосування запобіжного заходу.
Зміст доданих до клопотання доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням, на цьому етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Відтак, на цей час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувальних заходів.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
У кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно із ч. 2, 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Дослідивши матеріали клопотання, з урахуванням змісту підозри, відомостей про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що вказані обставини з урахуванням суворості можливого покарання свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
З урахуванням положень ч. 8 ст. 176 КПК України слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про наявність підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з цим необґрунтованими є зазначені в клопотанні ризики про перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, адже в клопотанні не конкретизовано та прокурором у судовому засіданні не доведено, які саме дії може вчинити ОСОБА_4 та чим саме підтверджується така ймовірність. При цьому враховується, що підозрюваний раніше не судимий, відсутні жодні докази на підтвердження того, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, або на цей час стосовно нього здійснюється будь-яке інше кримінальне провадження. Однак необгрунтованість і недоведеність цих двох ризиків жодним чином не впливає вцілому на висновок суду про наявність підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками станом на час розгляду клопотання, відповідає особі підозрюваного і зможе забезпечити на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів належне виконання ним процесуальних обов'язків. Застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак, слідчий суддя вважає за можливе клопотання задовольнити.
Разом з цим згідно з Порядком тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженим наказом Міністерства оборони України 03 листопада 2020 року № 394, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2021 за № 38/35660, гауптвахта - спеціальне приміщення, обладнане в будівлі органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) для виконання покарання щодо військовослужбовців, засуджених до арешту, військовослужбовців, на яких накладено адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті, тримання узятих під варту та затриманих військовослужбовців, або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах виконання Збройними Силами України завдань за призначенням; затриманий військовослужбовець - військовослужбовець, затриманий в установленому порядку відповідною уповноваженою службовою (посадовою) особою за вчинення адміністративного правопорушення або кримінального правопорушення, до передачі такого військовослужбовця органам досудового розслідування, а також військовослужбовець, затриманий без документів до встановлення особи; момент затримання - проміжок часу, коли затримана особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із відповідною уповноваженою службовою (посадовою) особою або у визначеному такою службовою (посадовою) особою приміщенні; узятий під варту військовослужбовець - військовослужбовець, стосовно якого у порядку та на підставах, визначених законом, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Стаття 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» передбачає, що установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування взяті під варту військовослужбовці можуть триматися в окремих ізольованих приміщеннях казарменого типу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті, окремих ізольованих приміщеннях казарменого типу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України визначаються законодавством України.
Однак чинним законодавством не передбачено обов'язку слідчого судді визначати в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, конкретну гауптвахту, в якій буде утримуватися особа, стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. 2, 7, 22, 29, 176 - 178, 182 - 184, 193, 194, 196, 376 КПК України, -
ухвалив:
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строків досудового розслідування - до 24 червня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з 11 травня 2025 року 06 год. 15 хв.
Копію ухвали негайно вручити під розписку підозрюваному ОСОБА_4 , направити для виконання до Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області.
Органу досудового розслідування повідомити рідних підозрюваного ОСОБА_4 про обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним ОСОБА_4 - у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1