Справа № 588/723/25
провадження № 3/588/301/25
14 травня 2025 року м. Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Сумської області Лебедь О. В., розглянув справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, що надійшли з Відділення поліції №1 (м.Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Тростянець Сумської області, громадянка України, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 16.04.2025.
за частиною 3 статті 173-2 КУпАП,
За даними протоколу серії ВАД №715555 від 23.04.2025 року ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 20.04.2025 близько 17 години 10 хвилин за місцем проживання у АДРЕСА_1 вчинила відносно матері ОСОБА_2 та новонародженої доньки ОСОБА_3 насильство у родині, а саме висловлювалася нецензурною лайкою, виганяла з будинку, спричинила один удар по обличчю, чим могло бути завдана шкода психологічному, фізичному здоров'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, не повідомила суд про причину неявки.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Відповідно до частини 2 статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що оскільки ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, поважних причин неявки до суду не повідомила, з часу перебування справи в суді не вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому провадження, справа може бути розглянута без її участі на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважаю, що провадження у справі необхідно закрити, виходячи з таких підстав.
Згідно з статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 173-2 КУпАП, полягає у повторному протягом року вчиненні порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Положеннями частини 1, 2 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Згідно положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події, складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 173 КУпАП на підтвердження факту повторності вчинення правопорушення за частиною 1 чи 2 статті 173-2 КУпАП не додано копії постанови.
Таким чином, кваліфікуюча ознака адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП, а саме повторне протягом року вчинення ОСОБА_1 порушення, передбаченого частинами першою чи другою статті 173-2 КУпАП не доведена належними доказами.
Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Також суд звертає увагу, що склад адміністративного правопорушення за статтею 173-2 КУпАП передбачає, що діянням була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. При цьому за змістом протоколу зазначено, що така шкода могла бути завдана, що не відповідає статті 173-2 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на те, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП, суд приходить до висновку про відсутність в її діях складу вказаного правопорушення, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 173-2, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. В. Лебедь