Справа № 461/8878/24 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/811/1503/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
про повернення апеляційної скарги
12 травня 2025 року м.Львів
Справа № 461/8878/24
Провадження № 22-ц/811/1503/25
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.
суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Львівська обласна прокуратура,
треті особи: Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,
при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадженняза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, з участю третіх осіб: Президента України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування шкоди, спричиненої органом досудового розслідування,-
В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, з участю третіх осіб: Президента України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування шкоди у розмірі 368 139 000 грн., спричиненої органом досудового розслідування.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 заявив відвід судді Волоско І.Р.
Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді - визнано необґрунтованою та передано до канцелярії Галицького районного суду м.Львова для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід у порядку, встановленому частиною першою ст.33 ЦПК України.
30 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Львівського апеляційного суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвали Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2025 року.
30 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Львівського апеляційного суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвали Галицького районного суду міста Львова від 28 квітня 2025 року, постановлені у складі судді Юрківа О.Р.
Ця засада (принцип) судочинства закріплена й у статтях 2 і 17 ЦПК України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції).
ЄСПЛ зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах у межах юрисдикції таких судів додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 6 грудня 2007 року у справі «Воловик проти України»).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) відмови у видачі судового наказу; 2) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову; 4) скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову; 5) зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення; 6) повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) відмови у відкритті провадження у справі; 9) передачі справи на розгляд іншого суду; 10) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 11) затвердження мирової угоди; 12) призначення експертизи; 13) визначення розміру судових витрат; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позову (заяви) без розгляду; 17) окрема ухвала; 18) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 19) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 20) відмови ухвалити додаткове рішення; 21) роз'яснення або відмови у роз'ясненні судового рішення; 22) повернення заяви про перегляд заочного рішення; 23) відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 24) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; 25) виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню; 26) відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення; 27) розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця; 28) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 29) повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення; 30) звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 31) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 31--1) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 32) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 33) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу; 34) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини; 35) примусового проникнення до житла; 36) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника; 37) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; 38) повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; 39) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу; 40) залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 41) відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його відновленні; 42) відмови у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення; 43) прийняття або відмови у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України).
Порядок вирішення заявленого відводу судді визначено у статті 40 ЦПК України. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу, яка не включена до передбаченого статтею 353 цього Кодексу переліку ухвал, на які може бути подано апеляційну скаргу окремо від рішення суду.
Ухвала щодо вирішення питання про відвід судді постановлена до ухвалення рішення суду по суті спору, а тому заперечення на цю ухвали, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можливо включити до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене у цій справі.
Аналогічні правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду по суті спору ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення.
З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2025 року не підлягає апеляційному оскарженню, оскільки відсутня в переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги, відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 18 квітня 2025 року про відмову в задоволенні відводу не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом та підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 258 - 261, 353, 357, 388 - 391 ЦПК України, суд,-
Відмовити у прийнятті до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 18 квітня 2025 року та повернути цю апеляційну скаргу заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та з цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду.
Ухвала підписана 12 травня 2025 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________ Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк