Дата документу 19.03.2025 Справа № 331/7956/23
Єдиний унікальний №331/7956/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/489/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.199 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 19 березня 2025 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який не працює, має середню освіту, малолітніх або неповнолітніх дітей на утриманні не має, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.2 ст.307 КК України,
за участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції (EASYCON),
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2025 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб тобто до 27 березня 2025 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою обрати щодо нього запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що в оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить даних про обґрунтованість обвинувачення, а також не містить даних, якими прокурор доводить наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Апелянт вказує про відсутність ризиків у цьому провадженні.
Згідно з ухвалою суду, в судовому засіданні прокурором ОСОБА_8 заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у виді тримання під вартою з посиланням на наявність ризиків передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і на те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання вказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, вказавши, що при застосуванні домашнього арешту він буде виконувати всі його вимоги.
Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію підзахисного, вказавши, що прокурор, посилаючись на наявність ризиків, не надав доказів їх наявності, та це є тільки припущеннями. У його підзахисного наявна матір і соціальні зв'язки, просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Заслухавши доповідь судді; аргументи обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
Клопотання прокурора вказаним вимогам відповідає та має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.
Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисника, іншого обвинуваченого та його захисника, думка прокурора, та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
Так, із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.2 ст.307 КК України, які є тяжкими злочинами, за які передбачено покарання, пов'язане виключно з ізоляцією від суспільства на тривалий строк.
Докази сторін будуть перевірятися та оцінюватися судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, не зменшились та існують на цей час.
Такими ризиками є: ризик переховування від суду; незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення - з огляду на характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, відомості про особу обвинуваченого, який не працює, не має постійного джерела доходів, в наявних матеріалах провадження відсутні відомості, які б свідчили про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, раніше обвинувачений неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів. Також, після скерування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 обвинувального акту до суду за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, останній знову обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України. Окрім того, з матеріалів провадження убачається, що судовий розгляд кримінального провадження ще не завершений, на час розгляду клопотання всі докази судом першої інстанції ще не досліджені, в тому числі не допитувались потерпіла та свідки.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки ризики, які існували на момент застосування до останнього вказаного запобіжного заходу, не зменшились, з огляду на особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості інкримінованих останньому правопорушень та суворість можливого покарання.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики не зменшились, та інші більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цих ризиків.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді стороною захисту в т.ч. самим обвинуваченим ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зокрема, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо відсутності ризиків у цьому кримінальному провадженні, перевірялися судом та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою, а доводи апелянта про протилежне суперечать змісту самої ухвали.
В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
На думку колегії суддів, ризики, які встановлені судом першої інстанції, є обґрунтованими та підтвердженими наявними в справі доказами.
Свої висновки про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд належним чином вмотивував.
З вищевказаними висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки наявними матеріалами провадження доведено обставини, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а також те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання встановлених ризиків
На думку колегії суддів, обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються.
Відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні, та при апеляційному розгляді суду апеляційної інстанції таких відомостей не надано.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , мав розглянути питання щодо одночасного визначення розміру застави, як того вимагає ч.3 ст.183 КПК України.
Згідно з вимогами вищевказаної статті, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, згідно з якою суд має право в певних випадках не визначати розмір застави.
Як зазначалось вище, з наданих матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.2 ст.307 КК України, які є тяжкими злочинами.
Апеляційним судом було встановлено, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 08 липня 2023 року у кримінальному провадженні №12022030540000168 від 03 вересня 2022 року за ч.2 ст.307 КК України стосовно ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у виді триманні під вартою, з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складало 107 360, 00 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень, та у разі її внесення, з покладенням на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
В подальшому, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 08 липня 2023 року у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_6 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
В іншому кримінальному провадженні за №12024082070000616 від 18 червня 2024 року щодо ОСОБА_6 , за ч.4 ст.186 КК України, ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 20 червня 2024 року щодо останнього було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Зі змісту вищевказаної ухвали убачається, що слідчий суддя, при постановленні цієї ухвали, з урахуванням вимог п.1 ч.4 ст.183 КПК України, та враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, не визначав ОСОБА_6 розмір застави, оскільки останній обвинувачувався у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, яке кваліфіковане як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
З наявних матеріалів провадження встановлено, що в подальшому кримінальні провадження щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.307 КК України та ч.4 ст.186 КК України були об'єднані в одне кримінальне провадження, та при продовженні строку дії вказаного запобіжного заходу питання щодо визначення розміру застави судом вже не розглядалось.
Колегія суддів вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_6 одночасно з продовженням строку тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави, з огляду на таке.
Згідно з обвинувальним актом, кримінальне правопорушення, одне з яких, інкримінується обвинуваченому ОСОБА_6 за ч.4 ст.186 КК України, вчинене без застосування насильства.
На думку колегії суддів, ці обставини обумовлюють обов'язок суду виконати вимоги ч.3 ст.183 КПК України та поряд із продовженням строку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
Отже, оскільки судом першої інстанції цього зроблено не було, колегія суддів вважає за необхідне виправити вказаний недолік та визначити розмір застави, тобто змінити оскаржувану ухвалу в зазначеній частині.
Згідно з вимогами ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до положень п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищевикладене, а також обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_6 , його майновий та сімейний стан, а також встановлені ризики, колегія суддів вважає за необхідне визначити одночасно з продовженням строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у виді застави у раніше визначеному розмірі за ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 08 липня 2023 року - у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складало 107 360, 00 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень, та у разі її внесення, з покладенням на обвинуваченого ОСОБА_6 раніше визначених вказаною ухвалою слідчого судді обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України
На думку колегії суддів, такий розмір застави не є надмірним для обвинуваченого ОСОБА_6 , та в разі її внесення, поряд з покладенням на обвинуваченого раніше визначених обов'язків буде достатньою процесуальною гарантією його належної процесуальної поведінки, а також зможе запобігти встановленим ризикам.
Передбачені законом підстави, за яких виключається застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в цьому провадженні відсутні.
В подальшому питання щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 має вирішуватися судом першої інстанції в порядку, передбаченому ст.331 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які були б підставою для скасування оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2025 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб тобто до 27 березня 2025 року включно,змінити.
Визначити одночасно з продовженням строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у виді застави у раніше визначеному розмірі за ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 08 липня 2023 року - у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складало 107 360, 00 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень, та у разі її внесення, з покладенням на ОСОБА_6 раніше визначених вказаною ухвалою слідчого судді обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про фактичне місце проживання та про зміну місця проживання або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, Банк отримувача - Державна казначейська служба України м.Київ, рахунок отримувача (IBAN) UA378201720355249002000001205.
Роз'яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку дії судового рішення тобто до 27 березня 2025 року включно.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що в разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена на користь держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Копію ухвали щодо ОСОБА_6 направити до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» для відома та вручення обвинуваченому ОСОБА_6 , та процесуальному прокурору у кримінальному провадженні - для відома.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4