Справа № 486/1639/23
Провадження № 2/486/90/2025
29 квітня 2025 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Савіна О.І.,
при секретарі - Соболевської І.Ю.,
за участі: позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Південноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,
У жовтні 2023 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, 24.07.2023 року о 08:20 год. на автодорозі Н-24 Благовіщенське-Миколаїв 116 км, водій ОСОБА_2 , керуючи мотоциклом КАВАСАКІ, державний номерний знак: НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не обрав безпечну дистанцію та здійснив обгін транспортних засобів на перехресті, в наслідок чого допустив зіткнення задньою частиною автомобіля ФОЛЬЦВАГЕН, державний номерний знак: НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічні ушкодження, чим порушив пункти 12.1, 13.1, 14.6 Правил дорожнього руху. Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22.08.2023 року у справі №467/953/23 відповідача визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка набрала законної сили 02.09.2023 року. В результаті ДТП позивача автомобіль зазнав ушкодження бамперу з правого боку. Зазначає, що він неодноразово усно звертався до відповідача з пропозицією добровільного відшкодування завданих збитків. Однак, відповідач на контакт не йде, добровільно відшкодовувати завдані збитки не бажає. Після, для визначення суми матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП позивач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 також, оцінювач засобами телефонного зв'язку повідомив відповідача про проведення оцінки автомобіля Volkswagen Passat 2.0 та запросив бути присутнім при проведенні огляду. Але, відповідач відмовився брати участь при проведенні огляду автомобіля для визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП. Згідно Висновку суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 на підставі представлених документів, проведених досліджень і розрахунків, вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Volkswagen Passat 2.0, реєстраційний номер: НОМЕР_3 на дату ДТП - 24.07.2023 року становить 82228,60 гривень. Таким чином, в результаті пошкодження позивачу транспортного засобу було завдано не лише матеріальної, а й моральної шкоди. Вважає, що внаслідок ДТП він зазнав фізичних та душевних страждань, досі не може повернутися до звичного ритму життя, оскільки останній постійно використовував автомобіль для пересування по місту і за його межами. Крім того, позивач постійно зазнає душевних хвилювань через те, що досі автомобіль перебуває у неналежному стані та відсутність з боку відповідача будь-яких дій для добровільного вирішення спору. У зв'язку з цим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 82228,60 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.
13.10.2023 року автоматизованою системою документообігу головуючою у справі було визначено суддю Волкову О.І.
Відповідно до розпорядження №286 від 11.06.2024 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначений повторний автоматизований розподіл судової справи №486/ 1639/23, оскільки суддю ОСОБА_4 відсторонено від здійснення правосуддя.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024 року дану справу розподілено головуючому судді Савіну О.І.
Ухвалою від 19.08.2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.
13.03.2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні йому позову повністю. Відповідач погоджується, що він був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП згідно постанови Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22.08.2023 року, але вважає, що у зв'язку з тим, що він керував мотоциклом КВАСАКІ, державний номерний знак: НОМЕР_1 , не обравши безпечну швидкість та безпечну дистанцію, здійснив обгін транспортних засобів на перехресті, через що допустив зіткнення із задньою частиною транспортного засобу ФОЛЬКЦВАГЕН, державний номерний знак: НОМЕР_4 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Минуло кілька місяців після ДПТ і ОСОБА_1 вирішив звернутися до суду з вказаним позовом, попри їх домовленість вирішити спір мирно. Зазначає, що з таким розміром відшкодування матеріальної та моральної шкоди він не згоден категорично, оскільки вони з позивачем домовилися, що жодних позовів та звернень до правоохоронних органів не буде. Так як, механічні пошкодження отримали обоє транспортних засобів, а пошкодження позивача автомобіля були незначні, а саме правої задньої фари та бампера, далі транспортний засіб відповідача самостійно продовжував рух, значних пошкоджень не було. Додає, що під час складання протоколу патрульною службою, експерт не викликався і стан транспортних засобів після отриманих пошкоджень не досліджувалися, тобто встановити наявні об'єктивні пошкодження автомобіля на момент розгляду зараз неможливо. Вважає, що висновок за звітом №58-23 ФОП ОСОБА_3 від 24.09.2024 року не є належним доказом у справі, оскільки відсутні товарні чеки, квитанції, і укладений договір на виконання ремонтних робіт з відновленням його автомобіля, а також відсутній елемент щодо причинного зв'язку між протиправною поведінкою (тобто ДТП) та матеріальною (моральною) шкодою.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнає та заперечив в повному обсязі.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та заперечення на неї, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов наступних висновків.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Судом встановлено, що постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22.08.2023 року у справі №467/953/23 (провадження №3/467/449/23), ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано стягненню у вигляді штрафу в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Розглядаючи зазначену справу, суд встановив, що 24 липня 2023 року о 08 годині 20 хвилин на автодорозі Н-24 Благовіщенське-Миколаїв 116 км водій ОСОБА_2 , керуючи мотоциклом КАВАСАКІ державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не обрав безпечну дистанцію та здійснив обгін транспортних засобів на перехресті, в наслідок чого допустив зіткнення задньою частиною автомобіля ФОЛЬЦВАГЕН державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , в наслідок чого транспортні засоби зазнали механічні ушкодження чим порушив пункти 12.1, 13.1, 14.6 Правил дорожнього руху. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності в судовому засіданні провину визнав та пояснив, що дійсно того дня керував мотоциклом КАВАСАКІ державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не обрав безпечну дистанцію та здійснив обгін транспортних засобів на перехресті.
Постанова Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22.08.2023 року набрала законної сили - 02.09.2023 року.
В силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Постанова Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22.08.2023 року у справі №467/953/23 (провадження №3/467/449/23) в апеляційному порядку не оскаржувалась; спору щодо обставин ДТП та винної особи в рамках цієї справи не існує, а тому в цій частині, встановлені в судовому рішенні обставини, доказуванню не підлягають.
В суді також встановлено та не оспорюється сторонами, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль ФОЛЬЦВАГЕН, державний номерний знак: НОМЕР_2 .
Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 09.12.2024 року у справі №467/953/23, виправлено описку, допущену при винесенні постанови суду від 22.08.2023 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП: замість слів «ФОЛЬКСВАГЕН державний номерний знак НОМЕР_2 » слід читати «ФОЛЬКСВАГЕН державний номерний знак НОМЕР_3 ».
Власником пошкодженого транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT 2.0», державний номерний знак: НОМЕР_3 , є позивач - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .
Позивач зазначає, що він неодноразово усно звертався до відповідача з пропозицією добровільного відшкодування завданих збитків, але останній на контакт не йшов, добровільно відшкодовувати завдані збитки не бажав. Однак, на рахунок цього відповідач заперечує.
10.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до незалежного експерта «ФОП ОСОБА_3 », який діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №116/22 від 18.02.2022 року, який дійсний до 18.02.2025 року, для визначення вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT 2.0», державний номерний знак: НОМЕР_3 .
Згідно висновку за звітом «ФОП ОСОБА_3 », №58-23 від 24.07.2023 року сума матеріальних збитків, заподіяних власнику транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT 2.0», державний номерний знак: НОМЕР_3 , в результаті ДТП, на дату ДТП - 24.07.2023 року становить 82228,60 гривень (з урахуванням ПДВ в запчастинах).
Щодо відшкодування завданих матеріальних збитків, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, що визначено ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України передбачено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів, які свідчать про те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, було заподіяно фізичної шкоди та душевних страждань, а також останній не може повернутися до звичного ритму життя, оскільки він постійно використовував автомобіль для пересування по місту і за його межами.
Відповідно пункту 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 82228,60 гривень, завданої правопорушенням, підлягають задоволенню, оскільки наявні всі необхідні елементи складу деліктного правопорушення, як підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у виді відшкодування шкоди (збитків).
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо порушення процедури стягнення матеріального збитку, на підставі такого.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було дотримано процедури, яка передбачена Законом України, а поведінка відповідача (відсутність ініціативи і співучасть в отриманні потерпілою стороною законного відшкодування шкоди, тощо), свідчить про небажання нести відповідальність та впевненості в безкарності за вчинення ДТП.
Суд також не приймає до уваги доводи відповідача щодо неналежності доказу - висновку оцінювача ФОП ОСОБА_3 , з урахуванням того, що він виконаний з дотриманням норм чинного законодавства.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріального збитку, завдану внаслідок ДТП в розмірі 82228,60 гривень, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі по 10000 гривень, суд виходить з такого.
Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Згідно роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Пункт 9 зазначеної постанови роз'яснює, що, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
На підтвердження факту заподіяння позивачу моральних страждань або втрат немайнового характеру, останній зазначив, що тривалий час не мав змоги користуватись своїм автомобілем, який йому був необхідний. Такі обставини негативно вплинули на його звичайний життєвий ритм, що позначилося на загальному психологічному стані та призвело до душевних страждань. Окрім того, моральних страждань йому завдано тими обставинами, що через небажання відповідача приймати участь в захисті його прав, він був змушений звернутися до суду.
Отже, судом встановлено факт заподіяння позивачеві моральних страждань та втрат немайнового характеру, які заподіяні діями (вчинення ДТП) та бездіяльністю (відсутність контакту і бажання в мирному врегулюванні спору і отриманні позивачем матеріальної шкоди).
Виходячи з характеру і тривалості душевних страждань та нервових переживань позивача, істотності недоотриманих благ, керуючись принципом розумності та справедливості, суд вважає достатнім стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 8000,00 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем не ставиться питання про відшкодування судового збору, то судовий збір сплачений ним при зверненні до суду в сумі 2147,20 грн., відшкодуванню на його користь не підлягає.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця: с. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 82228 (вісімдесят дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця: с. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , моральну шкоду в сумі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
У зв'язку з оголошенням в судовому засіданні вступної і резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 08.05.2025 року.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.І. Савін