Справа № 367/9110/24
Провадження №2-а/367/45/2025
Іменем України
13 травня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Третяк Я.М.,
за участю:
секретаря судових засідань - Люліної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову від 05.09.2024 серії 2КІ №0000679767, винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) Коломійцем Юрієм Олександровичем, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 152-1 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позову зазначено, що 05.09.2024 року о 14 год. 42 хв., по вул. Волоська в м. Києві, головним спеціалістом-інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) Коломійцем Юрієм Олександровичем в режимі фото/відео зйомки було зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування належного позивачу транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та складено постанову серії 2КІ № 0000679767, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КпАП України у виді штрафу 700,00 грн без евакуації автомобіля.
Із вище вказаною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Позивач вказує, що є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 22.06.2023 року.
Зауважує, що відповідно до рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2393/2434 «Про внесення змін до Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням КМР від 25.12.2008 № 1051/1051, щодо надання пільг при користуванні місцями для платного паркування» особи, які мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них можуть отримувати пільги при користуванні місцями для платного паркування. Сам факт того, що під лобовим склом автомобіля не було розміщено документ про те, що позивач є учасником бойових дій, не є на його думку підставою для притягнення учасника бойових дій до такого виду адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, вважає, що відсутні будь-які докази правомірності рішення головного спеціаліста-інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) Коломійця Ю.О. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
12 вересня 2024 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області позовна заява була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. У відповідний строк позивач усунув виявлені недоліки.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2024 року за адміністративним позовом було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
02.12.2024 року від Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що постановою головного спеціаліста-інспектора з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Коломійця Юрія Олександровича від 05.09.2024 серія 2КІ 0000679767 на Позивача накладено адміністративне стягнення відповідно ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за залишення транспортного засобу на майданчику для платного паркування без оплати паркування. Відповідно до матеріалів фотофіксації оскаржуваної постанови, транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT д.н.з. НОМЕР_3 припаркований в зоні дії дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14., що визнається позивачем. Разом з тим, позивач здійснив паркування поза межами зарезервованих спеціальних місць для паркування та не забезпечив розміщення документу, який дає право на пільгу під лобовим склом. Тобто, позивач добровільно не скористався своїм правом на пільгу, а тому його права діями інспектора не порушені. Зауважує, що дії інспектора з паркування, яким було винесено постанову по накладення адміністративного стягнення були правомірними та відповідали вимогам закону з огляду на те, що інспектор при винесенні оскаржуваної постанови не знав і не міг знати про наявність у позивача права на пільгу, не мав повноважень на перевірку наявності/ відсутності в особи передбачених законом пільг, транспортний засіб позивача був розміщений поза межами зарезервованих спеціальних місць для паркування та жодним чином не дозволяв ідентифікувати його власника як учасника бойових дій. У зв'язку з наведеним, вважає, що постанова від 05.09.2024 серії 2КІ № 0000679767 повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства, винесена на підставі належних і допустимих доказів та не порушує права позивача, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування - відсутні
03.12.2024 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач твердження представника Департаменту про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови був відсутній будь-який документ на підтвердження наявності у нього права на пільгу, вважає необґрунтованим, з огляду на те, що нормативно-правові акти не передбачають розміщення під лобовим склом автомобіля копій документів, які надають право скористатись безкоштовним паркуванням. Враховуючи викладене, вважає, що в його діях відсутня вина та склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилося та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 05 вересня 2024 року головним спеціалістом-інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) Коломійцем Юрієм Олександровичем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0000679767 від 05.09.2024 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 700,00 гривень, що підтверджується копією відповідної постанови.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 05.09.2024 року о 14 год. 42 хв., ОСОБА_1 залишив транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 , на майданчику для паркування за адресою: вул. Волоська в м. Києві, без оплати паркування, чим порушив вимоги знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
З висновками оскаржуваної постанови позивач не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, так як останній має статус учасника бойових дій та користується пільгами при користуванні місцями для платного паркування.
Позивач підтверджує той факт, що він є власником транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 , а також не заперечує, що 05.09.2024 року о 14 год. 42 хв., залишав свій транспортний засіб на майданчику для паркування за адресою: вул. Волоська в м. Києві, в зоні дії знаку 5.43 «Зона стоянки» з табличкою 7.14 «Платні послуги» Правил дорожнього руху без оплати за паркування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з винесенням постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та статтею 6 КАС України.
Положеннями ч. 1 ст. 152-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.
Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, що містить об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів.
Об'єктивна сторона порушення, передбаченого постановою серії 2КІ № 0000679767 від 05.09.2024 року, виражається у порушенні правил паркування, стоянки власником транспортного засобу.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Суб'єктом правопорушення виступає відповідальна особа, зазначена у частині першій ст. 14-2 КУпАП, а саме - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України
Згідно з п. 15.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Інформаційно-вказівним знаком 5.43 Правил дорожнього руху (Зона стоянки) позначається початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.
Згідно приписів Правил дорожнього руху табличка до дорожнього знаку 7.14 Платні послуги, застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування,
Між сторонами виник спір щодо реалізації прав, визначених положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII. Крім того, позивачем висловлюються заперечення щодо обставин порушення правил стоянки як диспозитивних вимог притягнення до відповідальності за ст. 152-1 КУпАП.
Згідно з приміткою статті 152-1 КУпАП положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Статтями 5,6 Закону України № 3551-XII визначено перелік осіб, які належать до учасників бойових дій.
За змістом п. 18 ст. 12 Закону України № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5,6) надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Поряд з цим судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 22.06.2023 року.
У відповідності до п.п. 10.1-10.3 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Відповідно до п. 286-1.1.1. ст. 286-1 Податкового кодексу України платниками збору для паркування транспортних засобів є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
З системного аналізу наведених норм слід дійти висновку, що позивач як особа, яка наділена правами учасника бойових дій, не може заявляти вимогу на реалізацію передбачених п. 18 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільг при оплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, оскільки наведений пункт не охоплює право на звільнення від сплати саме «послуг», тобто відмінного від ознак податкового та митного законодавства терміну.
За приписами п. 14.1.104. ст. 14 Податкового кодексу України майданчики для платного паркування - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.
Згідно п. 286-1.1.2, 286-1.1.3 Податкового кодексу України перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради про встановлення збору.
Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу.
При цьому, суд вважає необхідним звернути увагу на таке.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку належать: прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.
У відповідності до ст. 59 Закону України № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України № 280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до ч. 3 п. 17.11.1 Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051, правом безкоштовного паркування користуються ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн.
Згідно з п. 17.11.3 Правил благоустрою міста Києва оператор на майданчиках платного користування автотранспортних засобів та автостоянках повинен забезпечити резервування, спеціальних місць паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками. При облаштування спеціальних місць ( у разі можливості) передбачати їх резервування на відстані не більше як 50 метрів перед входом до будівлі, а біля житлових будинків - не більше як за 100 метрів. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в ч. 3 п. 17.11.1 цих правил.
Ветерани Великої вітчизняної війни та інших локальних воєн користуються правом безоплатного паркування шляхом розміщення транспортного засобу на зарезервованих спеціальних місцях паркування.
Відповідно до рішення Київської міської ради від 23.09.2021 № 2393/2434 «Про внесення змін до Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням КМР від 25.12.2008 № 1051/1051, щодо надання пільг при користуванні місцями для платного паркування» особи, які мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них можуть отримувати пільги при користуванні місцями для платного паркування.
Отже, визначена рішенням Київської міської ради як повноважного органу в сфері нормотворчої діяльності пільга з оплати послуг з користування майданчиком для платного паркування кореспондується з наведеним у примітці до ст. 152-1 КУпАП уточненням щодо нерозповсюдження положень статті до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості таких послуг.
За висновком суду, наведений за змістом норми термін «закон» не обмежується рівнем нормативного акту, тобто як виданого лише в формі закону законодавчим органом, а має прояв у взаємному обсязі тлумачень як вищевикладеної примітки до статі 152-1 КУпАП, так і нормативного акту, скерованого за своїм змістом на звільнення від сплати платежу на певній території як обов'язкового до виконання припису.
Підтверджені в ході судового розгляду відомості щодо статусу особи-позивача є достатніми для висновку про неможливість застосування статі 152-1 КУпАП відносно особи на території, де органом місцевого самоврядування встановлено пільги зі сплати послуг паркування для такої категорії осіб.
Суд одночасно погоджується з доводами позивача, що не розміщення відповідного документу в автомобілі про те, що позивач є учасником бойових дій, не є підставою для позбавлення позивача права на відповідні пільги та, як наслідок, підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Також зі змісту норми ст. 283 КУпАП слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених посадовою особою доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Згідно положень ст. 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, серед іншого, передбачені, частинами першою - п'ятою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу. При чому, від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування. Разом з тим, вказана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем вказаного адміністративного порушення.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, на підставі яких інспектором з паркування зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Отже, встановлена законом певна процедура, щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи та доведення в її діях складу правопорушення, в якому вона обвинувачується, в цій справі дотримана не була.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки відповідальність за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП настає за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, суд прийшов до висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, а отже і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
На підставі викладеного, суд вважає обставини, на які посилається позивач доведеними, а позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, ч. 4 ст. 126, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 132, 134, 139, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0000679767 від 05.09.2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 700 (сімсот) грн 00 коп.
Закрити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ 34926981, адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корп. 2) на користь держави судовий збір за подання позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) в розмірі 1211 (одна двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я. М. Третяк