Справа № 357/4566/25
1-кп/357/713/25
12 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому підготовчому судовому засіданні, угоду про визнання винуватості, яка укладена 31 березня 2025 року між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , за згодою потерпілого ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12025111030000482, яке внесене до ЄРДР 20 лютого 2025 року стосовно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, громадянин України, з професійно-технічною освітою, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», неодружений, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження та інших учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 , установив таке.
Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа.
ОСОБА_4 обвинувачувався у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за таких фактичних обставин.
Солдат ОСОБА_4 , у порушення ст. ст. 4, 9, 11, 16, 127, 128 Статутувнутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статутуЗбройних Сил України, о 5 годині 39 хвилин 19 лютого 2025 року, перебуваючи у наметі на території тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно від оточуючих, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, взяв до рук належний ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A04», який лежав біля ліжка, на якому в цей час спав ОСОБА_6 , та використовуючи можливості зазначеного мобільного телефону та володіючи навичками роботи з ним шляхом вільного доступу, здійснив вхід до застосунку «Приват24», ввівши пароль, який був йому відомий, та здійснив перерахунок коштів в сумі 25 125 гривень 00 копійок з банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_6 вКБ «ПРИВАТБАНК», на власнийбанківськийрахунок№ НОМЕР_3 , відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», вчинивши таким чином крадіжку грошових коштів, належних ОСОБА_6 у зазначеному розмірі.
Він же, 19 лютого 2025 року, о 05 годині 41 хвилина, продовжуючи реалізовувати свій єдиний протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно від оточуючих, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, використовуючи можливості зазначеного мобільного телефону та володіючи навичками роботи з ним, шляхом вільного доступу, здійснив вхід до застосунку «Приват24», ввівши пароль, який був йому відомий, та здійснив перерахунок коштів в сумі 29 145 гривень 00 копійок з банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_6 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на власний банківський рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», вчинивши таким чином крадіжку грошових коштів, належних ОСОБА_6 у зазначеному розмірі.
Він же, 19 лютого 2025 року, о 05 годині 42 хвилин, доводячи свій протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна до кінця, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно від оточуючих, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно від оточуючих, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, використовуючи можливості зазначеного мобільного телефону марки«Samsung» моделі «Galaxy A04» та володіючи навичками роботи з ним, шляхом вільного доступу, здійснив вхід до застосунку «Приват24», ввівши пароль, який був йому відомий, та здійснив перерахунок коштів в сумі 10 050 гривень 00 копійок з банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_6 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на власнийбанківський рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ«УНІВЕРСАЛ БАНК», вчинивши таким чином крадіжку грошових коштів, належних ОСОБА_6 у зазначеному розмірі.
Таким чином, ОСОБА_4 , в період з 5 години 39 хвилин до 5 години 42 хвилин 19 лютого 2025 року, перебуваючи у наметі на території тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , в указаний спосіб, здійснив таємне викрадення чужого майна-грошовихкоштів,розміщенихнабанківськомурахунку№ НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_6 , у загальному розмірі 64 320 гривень 00 копійок, якими у подальшому розпорядився на власний розсуд, таким чином заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у зазначеному розмірі.
Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.
Згідно з угодою про визнання винуватості, сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин кримінальних правопорушень та їх правовою кваліфікацією за ч. 4 cт. 185 КК України.
Укладаючи угоду про визнання винуватості, сторони врахували, що завдана потерпілому шкода відшкодована в повному обсязі.
Потерпілий ОСОБА_7 надав згоду на укладення угоду про визнання винуватості.
ОСОБА_4 діючи добровільно, ініціював укладення угоди про визнання винуватості і, щиро каючись, беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до обставин і правової кваліфікації, які викладені в угоді про визнання винуватості та врученому йому 28 березня 2025 року повідомленні про підозру.
Сторони угоди про визнання винуватості врахували обставини, які пом'якшують покарання, зокрема те, що ОСОБА_4 щиро розкаявся, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та добровільно повністю відшкодував завдані кримінальним правопорушенням збитки та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Сторони угоди про визнання винуватості врахували, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Сторони угоди про визнання винуватості врахували суспільний інтерес у забезпеченні швидкого судового провадження стосовно ОСОБА_4 .
Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_4 покарання, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, із застосуванням ст. 75 КК України та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_4 роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості.
Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України є тяжким злочином.
Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України, потерпілий надав прокурору згоду на укладення угоди про визнання винуватості.
Отже, у кримінальному провадженні № 12025111030000482, яке внесене до ЄРДР 20 лютого 2025 року стосовно: ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, може бути укладена угода про визнання винуватості.
Суд вважає, що угода про визнання винуватості містить усі необхідні відомості, які передбачені ст. 472 КПК України.
Суд переконався, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, наслідком обіцянок тощо та обвинуваченому роз'яснені наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК України.
У судовому засіданні, ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість в обсязі пред'явленому йому обвинувачення, а також засвідчив, що він цілком розуміє що: має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; характер обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд зазначає, що угода про визнання винуватості, відповідає вимогам КПК України та закону, адже дії ОСОБА_4 кваліфіковані правильно за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Погоджене в угоді про визнання покарання відповідає вимогам Загальної та Особливої частин КК України, з огляду на ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих кримінальним правопорушення збитків, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про його особу, зазначені у вступній частині вироку, а також враховуючи те, що він медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує, за місцем служби характеризується негативно.
Судом встановлено, що угода про визнання винуватості відповідає інтересам суспільства, які полягають в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Суд вважає, що її умови не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 виконав взяті на себе зобов'язання, а саме повністю визнав свою винуватість.
Фактичних обставин, які свідчать про відсутність підстав для визнання винуватості, судом не установлено.
Отже, суд вважає, що наявні умови для її затвердження.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, ??у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Отже, суд призначає узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, оскільки сторони угоди про визнання винуватості узгодили обвинуваченому ОСОБА_4 звільнення від відбування покарання, суд вважає за можливе застосувати до нього положення ч. 2 ст. 75 КК України та, з огляду на установлені дані про його особу, відшкодування шкоди потерпілому, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та покласти на нього обов'язки, визначені в ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
У ході судового розгляду установлено, що згідно з постановою від 21 лютого 2025 року, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 13 Pro» визнаний речовим доказом.
Відповідно до постанови від 05 березня 2025 року, мобільний телефон марки «Samsung», модель «Galaxy A04», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 визнаний речовим доказом.
Вказані речові докази повернуті власникам.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Вказане питання вирішується судом за правилами частини дев'ятої статті 100 КПК України, а саме: (1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю); (2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються; (3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується; (4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання; (5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; (6) гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються; (6-1) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов'язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно. (7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Отже, на підставі викладених норм, суд вважає за необхідне: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 13 Pro», мобільний телефон марки «Samsung», модель «Galaxy A04», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 , вважати повернутими власникам.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, судом не встановлено.
Керуючись ст. 100, 124, 368, 374, 392, 395, 475, 532 КПК України, суд
затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена 31 березня 2025 року між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , за згодою потерпілого ОСОБА_6 .
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Згідно із ч. 2 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Установити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 76 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_4 , виконувати такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питання пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк обчислювати з 12 травня 2025 року.
Речові докази:
1) мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 13 Pro», мобільний телефон марки «Samsung», - вважати повернутим власнику ОСОБА_4 ;
2) модель «Galaxy A04», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 , - вважати повернутим власнику ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України вручити учасникам судового провадження копію повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_8
Київської області