Справа № 355/342/25
Провадження № 3/355/166/25
13 травня 2025 року селище Баришівка
Суддя Баришівського районного суду Київської області Цирулевська М. В.,
розглянувши адміністративну справу, що надійшла із сектору поліцейської діяльності №1 ВП № 1 Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 23.11.1999, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
21 лютого 2025 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла адміністративна справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2025 року головуючою суддею у даній справі визначено суддю Баришівського районного суду Київської області Цирулевську М. В.
Судові засідання у даній справі призначені (відкладені) на 24.02.2025, 04.03.2025, 18.03.2025, 31.03.2025, 22.04.2025, 13.05.2025. Були здійснені виклики (електронні повістки, телефонограми, а також інформацію про дату, час та розгляд власне провадження даним складом суду розміщувалася на сайті Судової влади Баришівського районного суду Київської області у розділі інформації для громадян з найменуванням «ГРОМАДЯНАМ» (https:// ba.ko.court.gov.ua/sud1001/)ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також ОСОБА_2 , як потерпілої особи.
У судові засідання не з'явилися ні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ні особа, яка повідомила про вчинення адміністративного правопорушення (потерпіла особа), причин неявки не повідомили, процесуальних документів, у тому числі, клопотань не надходило.
Суд констатує, що вжиті ним заходи щодо повідомлення про дату, час та місце судових засідань особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є належними та достатніми, ОСОБА_1 був проінформований про розгляд Баришівським районним судом Київської області адміністративного матеріалу у відношенні до нього в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак бажання взяти участь у судових засіданнях не виявив.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у відповідній частині передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франції», №30979/96, пункт 43).
При цьому, за послідовною практикою ЄСПЛ, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України», у справі «Смірнова проти України»).
Частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не входить до переліку справ, передбачених ч. 2 ст. 268 КУпАП, розгляд яких слід проводити з обов'язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому суд, враховуючи неявку ОСОБА_1 у судові засідання, вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши докази, що містяться у ній, суддя зазначає та виснує таке.
Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен враховувати положення ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 101687 від 15.02.2025, складеного інспектором з РПП СПД № 1 ВП № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Левченком О. Ю., 15.02.2025 близько 17 години 00 хвилин громадянин ОСОБА_1 за місцем свого проживання вчинив відносно своєї співмешканки домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме штовхав її та ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психічному здоров'ю.
По даному факту відносно ОСОБА_1 складений означений протокол про адміністративне правопорушення із кваліфікацією діянь, вчинених ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами», який набрав чинності 19.12.2024) вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При цьому, суддя зауважує, що норми частини першої статті 173-2 КУпАП у новій редакції встановлюють адміністративну відповідальність за вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тобто обсяг діянь, який охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у новій редакції, звужено, а відтак законом скасовано адміністративну відповідальність за діяння, які тільки можуть завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, залишивши і посиливши відповідальність тільки за ті діяння, які завдають/завдали шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відтак, об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
За фактичними обставинами цієї справи, за даними протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру.
В чому саме та яким чином мали свій вияв дії ОСОБА_1 по вчиненню домашнього насильства психологічного характеру, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено.
Водночас, самі лише нецензурні, образливі висловлювання та погрози на адресу особи не формують собою домашнє насильство, а утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Також суд звертає увагу, що вчинення будь-яких діянь фізичного характеру повинно бути підтверджено, зокрема, медичними документами, довідками про звернення до лікаря щодо нанесеної фізичної шкоди, поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, визначеними у ст. 269, 272 КУпАП, оскільки завдання шкоди є необхідним елементом складу даного правопорушення.
При цьому, до адміністративного матеріалу, окрім означеного вище протоколу про адміністративне правопорушення, долучено:
1)пояснення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрані 15.02.2025 поліцейським з РПП СПД № 1 ВП № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції Шумій Є. О., згідно із якими 15.02.2025 року близько 18 години 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , її співмешканець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, без причини влаштував сварку, висловлювався нецензурною лайкою, буянив та простягав до неї руки. На зауваження ОСОБА_1 не реагував та завдав їй тілесні ушкодження, але не значні, у вигляді подряпини на губі. Потерпіла відмовилась проходити судово-медичну експертизу.
2)Рапорт, складений поліцейським з РПП СПД № 1 ВП № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції Шумій Є. О., про те, що 15.02.2025 о 17:56 надійшло повідомлення, що за адресою: АДРЕСА_1 , відбулось домашнє насильство. По прибуттю на місце виклику було встановлено учасників події. Громадянина ОСОБА_1 не стало можливим опитати, оскільки останній відмовився від надання будь яких письмових пояснень, також відмовився від підписів в адміністративному протоколі за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
3)протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.02.2025, складений поліцейським з РПП СПД № 1 ВП № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції Шумій Є. О.
Суддя зауважує, що статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.
Разом з тим, під час судового розгляду не встановлено обставин того, що у конфліктній ситуації зі сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинено дії, які б підпадали під поняття психологічне та/або фізичне насильство, як і не встановлено обставин завдання шкоди потерпілій за наслідками таких дій. Суддя зауважує, що відповідні докази на підтвердження правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відсутні в адміністративному матеріалі. Не встановлено таких доказів і в судовому засіданні.
Суддею не встановлено також, що у цілому конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди психічному здоров'ю особи.
Відтак, жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства як фізичне та/або психологічне насильство відносно потерпілої особи. Окрім цього, не встановлено, що дії ОСОБА_1 викликали будь-які інші наслідки, передбачені п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Водночас, суд розглядає справу у межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Суд окремо наголошує, що за відомостями протоколу про адміністративне правопорушення потерпілій особі могла бути завдана шкода її фізичному та психічному здоров'ю, що не узгоджується із диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами», який набрав чинності 19.12.2024).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи викладене та беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в статті 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки відсутні докази вчинення ним будь-яких насильницьких дій стосовно співмешканки ОСОБА_2 та завдання шкоди її здоров'ю.
Водночас, конфлікт - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Це ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.
Щоб подолати конфліктну ситуацію, слід знайти першопричину її зародження, визначити сфери, обставини і рівень; проаналізувати власні почуття та емоції щодо конфлікту; зрозуміти глибинні інтереси кожного учасника конфлікту; обрати оптимальну модель поведінки; запропонувати ідеї щодо вирішення конфлікту, які задовольняють усі сторони; обрати правильне рішення та реалізувати його.
Врегульовувати конфліктні ситуації в родині у порядку норм КУпАП не є компетенцією суду, оскільки не кожен конфлікт є домашнім насильством.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
За таких умов, на переконання суду, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства фізичного та психологічного характеру є сумнівною, що є не прийнятним та не кореспондується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Відтак, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з вищевикладеним, дане адміністративне провадження підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 173-2, 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської областіпротягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА