13 травня 2025 року
м. Київ
справа №420/5913/24
адміністративне провадження № К/990/12444/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №420/5913/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «КИЇВСЬКА І КО» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,,
До Верховного Суду 24.03.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №420/5913/24.
Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
Податковим органом 23.04.2025 надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку касаційного оскарження після внесення змін до КАС України в частині визначених ст. 328 підстав касаційного оскарження, у скаржників виникли суттєві складнощі щодо написання касаційної скарги, щодо пошуку практики Верховного Суду з подібних правовідносин, які піднімаються під час проведених перевірок та/або щодо належного обґрунтування питання щодо відступлення від існуючої практики, про що свідчать численні судові рішення Верховного Суду (про залишення без руху, повернення або відмови у відкритті проваджень з підстав недотримання положень ст. 328 КАС України).
Скаржником зауважено, що приписами КАС України не визначено строки повторного звернення до адміністративного суду після повернення касаційної скарги, крім випадку, якщо касаційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Податковим органом зазначено, що ним не допущено надмірного зволікання з повторним поданням касаційної скарги, зауважено про конституційне право на касаційне оскарження судових рішень, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права повторного звернення до суду касаційної інстанції.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Касаційну скаргу подано вчетверте 21.03.2025, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 04.12.2024, від 24.01.2025, від 04.03.2025.
Скаржником не обґрунтовано зволікання з повторним поданням касаційної скарги. Попередню касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №420/5913/24 повернуто ухвалою Верховного Суду від 04.03.2025, яка доставлено до електронного кабінету скаржника в системі «Електронний суд» 05.03.2025 о 22:50 год. Повторно касаційну скаргу подано 21.03.2025.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Частинами 1 та 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередніх касаційних скарг стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення.
Як встановлено з матеріалів вчетверте поданої касаційної скарги, скаржником зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункт 138.2 статті 138, підпункти 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункт 141.1 статті 141 Податкового кодексу України та статтю 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за відсутності практики Верховного Суду в подібних правовідносинах. Також контролюючим органом вказано, що судом першої інстанції не з'ясовані всі обставини справи, зокрема, не досліджені та не враховані надані до суду докази та не враховані висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Разом з цим, Верховним Судом неодноразово зазначалося, що судами попередніх інстанцій задоволено позов з тих підстав, що контролюючим органом порушено процедуру проведення перевірки, оскільки встановлений у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України мораторій на проведення планових виїзних перевірок імперативно забороняв контролюючому органу їх проводити, відтак перевірка Приватного акціонерного товариства «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «КИЇВСЬКА І КО», оформлена Актом про результати документальної планової виїзної перевірки № 4149/Ж5/26-15-07-08-02/31171581 від 24.01.2022 є незаконною. Судами попередніх інстанцій враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.05.2023 у справі №140/607/22, від 10.09.2022 у справі №640/16093/21, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 21.12.2022 у справі №160/14976/21 та інших, що проведення перевірки на підставі Постанови №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень. Скаржником не спростовано такі висновки судів, не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Податковим органом проігноровано роз'яснення Суду щодо належного викладення підстав касаційного оскарження. Вчетверте подана касаційна скарга не усуває встановлених недоліків та не обґрунтовує, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій.
Скаржником не виконано вимоги ухвали від 14.04.2025 про залишення касаційної скарги без руху в частині необхідності викладення належним чином підстав касаційного оскарження судових рішень.
Такий підхід, проявлений Головним управлінням ДПС у м. Києві до виконання вимог ухвал Верховного Суду не можна вважати проявом добросовісного ставлення скаржника до наявних у нього прав та їх реалізації. У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте скаржник так і не усунув недоліків касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №420/5913/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №420/5913/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко В.В. Хохуляк