13 травня 2025 року
м. Київ
справа №320/17340/23
адміністративне провадження № К/990/13877/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Невмержицького Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження), Чернівецької обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - відповідач 1) та Чернівецької обласної прокуратури (далі - відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 48 дп-23 від 15 березня 2023 року, відносно прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Керівника Чернівецької обласної прокуратури "Про застосування дисциплінарного стягнення до прокурора ОСОБА_1 " № 152-к від 28 березня 2023 року, відносно прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними судовим рішенням суду апеляційної інстанції, 02 квітня 2025 року адвокат Невмержицький Сергій Іванович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій представник скаржника просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 року касаційну скаргу адвоката Невмержицького Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 320/17340/23 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 330 КАС України та підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України). Також, роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Предметом спору у цій справі є правомірність рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
У тексті касаційної скарги підставою перегляду оскаржуваних судових рішень представник заявника, зокрема, зазначив, що у цій справі судами не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування підпункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», сформовані у справах № 823/1056/16, № 640/18269/20, № 826/2719/16, № 826/4314/17 щодо значення доказів в адміністративному судочинстві.
Вирішуючи питання відкриття касаційного провадження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе, за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі. Водночас застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору.
Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, обставини цих справ не є подібними до спірних правовідносин, так як відсутні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.
Проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, зокрема постанову від 12 вересня 2019 року у справі № 823/1056/16, Суд зазначає, що у цій справі предметом позову було поновлення позивача на посаді першого заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури з 05 липня 2016 року шляхом скасування наказу прокурора Черкаської області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 05 липня 2016 року № 205к. Варто зауважити, що правовідносини у справах № 823/1056/16, № 826/4314/17 виникли у зв'язку із притягненням прокурорів до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за результатами проведеного службового розслідування відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104.
У адміністративних справах № 640/18269/20, № 826/2719/16, вирішувалося питання щодо правомірності притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності на підставі висновку службового розслідування, складеного виключно за матеріалами кримінального провадження. Тобто підставою для скасування таких висновків у зазначених представником ОСОБА_1. прикладах справ стало ототожнення різних видів юридичної відповідальності.
Натомість у цій справі, перевіряючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін суд апеляційної інстанції зазначив, що службове розслідування хоч і розпочато на підставі кримінального провадження, в рамках якого ОСОБА_1 повідомлено про підозру, проте рішення Комісії про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення прийнято за результатами розгляду дисциплінарної скарги керівника Чернівецької обласної прокуратури Ковальського А.А. та виконувача обов'язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Дзюби І.І., а не за результатами розгляду висновку службового розслідування та ґрунтується на самостійних правових підставах та доказах.
За таких обставин, наведені представником ОСОБА_1 приклади висновків Верховного Суду є незастосовними до спірних правовідносин через те, що зміст спірних правовідносин у цій справі у порівнянні з наведеними заявником прикладами справи є відмінним.
Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про безпідставність доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Іншою підставою, по якій подана касаційна скарга є зазначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про недослідження та невстановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Суд також відхиляє доводи представником заявника щодо оскарження ним судових рішень з підстав, визначених пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, оскільки представником заявника не наведено вмотивованих аргументів щодо доказів, які на його думку є недопустимими, із зазначенням відповідного обґрунтування.
Так, аргументи скарги в цій частині зводяться до неповного з'ясування судами першої та апеляційної інстанції обставин справи і доводів щодо неправильної оцінки доказів. Такі мотиви мають суб'єктивний характер та свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення усунення недоліків касаційної скарги, касаційна скарга підлягає поверненню.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Невмержицького Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження), Чернівецької обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції у порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов