13 травня 2025 року
м. Київ
справа №160/30824/24
адміністративне провадження № К/990/20141/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року
у справі №160/30824/24
за позовом Фізичної особа-підприємця ОСОБА_1
до Львівської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення,-
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №160/30824/24, предметом спору у якій є визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці у вигляді листа № 7.4-2/15/13/28810 від 22 жовтня 2024 року про відмову у задоволенні заяви позивача № 1410/1 від 14 жовтня 2024 року щодо надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UА209140/2022/035017 від 02 травня 2022 року; зобов'язання Львівську митницю внести зміни до митної декларації № UА209140/2022/035017 від 02 травня 2022 року шляхом складення аркушу коригування відповідно до заяви позивача № 1410/1 від 14 жовтня 2024 року; зобов'язання Львівську митницю підготувати висновок про повернення з єдиного рахунку на користь позивача помилково та/або надміру сплаченої суми платежів в розмірі 151 986,09 гривень та подати відповідний висновок для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про відмову Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 оформити та направити на адресу відповідного органу Державної казначейської служби України висновків щодо повернення надміру сплачених сум митних платежів, оформлене листом від № 7.4-2/15/13/28810 від 22 жовтня 2024 року, в частині суми 151 986,09 гривень. Зобов'язано Львівську митницю внести зміни до митної декларації № UА209140/2022/035017 від 02 травня 2022 року шляхом складення аркушу коригування відповідно до заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 № 1410/1 від 14 жовтня 2024 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року, апеляційну скаргу Львівської митниці задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року в адміністративній справі № 160/30824/24 скасовано. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Львівської митниці щодо розгляду заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 14 жовтня 2024 року в частині повернення надміру сплачених сум митних платежів у сумі 151 986,09 гривень. Зобов'язано Львівську митницю розглянути в установленому законом порядку заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 14 жовтня 2024 року в частині повернення надміру сплачених сум митних платежів у сумі 151 986,09 гривень та прийняти обґрунтоване рішення з цього питання з урахуванням висновків суду, викладених в цій постанові. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №160/30824/24, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.
Згідно пункту 8 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Так, у касаційній скарзі заявник посилався на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, скаржником не обґрунтовано.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 243, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №160/30824/24 за позовом Фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіР.Ф. Ханова Л.І. Бившева В.В. Хохуляк