12 травня 2025 року
м. Київ
справа №640/559/20
адміністративне провадження №К/990/13940/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Чиркіна С. М., Шарапи В. М.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Чиркіна С. М., та Шарапи В. М., від касаційного розгляду справи № 640/559/20 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства соціальної політики України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним пункту постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства соціальної політики України, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088;
- визнати протиправним та нечинним підпункт 1 пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1088 від 24.12.2019;
- винести окрему ухвалу стосовно порушення Кабінетом Міністрів України основного Закону - Конституції України під час прийняття постанови № 804 від 14.08.2019 та № 1088 від 24.12.2019;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України вчинити дії по відновленню дії постанови Кабінету Міністрів України № 45 "Про затвердження порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 від 08.02.2008, у редакції станом на 01.01.2016 в повному обсязі;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України не вчиняти дії, які порушують Конституцію України при прийнятті нормативно-правових актів, спрямованих на перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020, адміністративний позов позивача задоволено частково:
- визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року №1088 в частині підпункту 1 пункту 1;
- визнано протиправним та нечинним підпункт 1 пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088 "Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян".
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 19.02.2024 частково задоволено касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, рішення Київського Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі № 640/559/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 640/559/20 відмовлено у задоволенні позову.
03.04.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 640/559/20, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.
Ухвалою Верховного Суду 16.04.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 640/559/20.
21 квітня 2025 року позивач направив до Верховного Суду заяву про відвід суддів Чиркіна С.М., Шарапи В.М. від розгляду справи № 640/559/20, яка зареєстрована у касаційному суді та передана судді-доповідачу - 01.05.2025.
В обґрунтування заяви про відвід вказує, що постановляючи ухвалу про відкриття касаційного провадження у цій справі судді Чиркін С.М., Шарапа В.М., на думку позивача, безпідставно відхилили його посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.01.2021 у справі № 440/2722/20 та посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні), як підставу касаційного оскарження.
Також зазначає, що судді Чиркін С.М. та Шарапа В.М. брали участь при постановленні судового рішення від 30.11.2022 у справі № 640/620/20, яке було враховано та застосовано судами попередніх інстанцій при постановленні судових рішень у цій справі № 640/559/20.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, вважає, що відповідно до положень статей 36, 37, 39 КАС України судді Чиркін С.М. та Шарапа В.М. підлягають відводу.
Окрім того, 07.05.2025 року позивач направив до Верховного Суду заяву про відвід суддів Чиркіна С.М., Шарапи В.М. (аналогічну вперше поданій заяві про відвід від 21.04.2025) від розгляду справи № 640/559/20, яка зареєстрована у касаційному суді (09.05.2025) та передана судді-доповідачу - 12.05.2025.
Положенням частини одинадцятої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Також приписами зазначеної статті визначено, що відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Верховного Суду Шарапи В.М. у період з 21.04.2025 по 09.05.2025 розгляд заяви про відвід суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М. здійснюється в перший робочий день після виходу судді Шарапи В.М. із відпустки.
Вирішуючи заяву про відвід суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Аналізуючи зазначені положення, Суд зауважує, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або у будь-якій формі. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення судді до спору і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права безпосередньо не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою цього Суду (справи "Білуха проти України", заява № 33949/02, пункт 49; "Fey v. Austria", заява № 14396/88, пункти 27, 28 та 30; "Wettstein v. Switzerland", заява № 33958/96, пункти 42-43; "Pullar v. United Kingdom", заява № 22399/93, пункт 38) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
При цьому не слід брати до уваги твердження заявника стосовно безпідставності, на його думку, відхилення в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 16.04.2025, зокрема, суддями Чиркіним С.М. та Шарапою В.М. його посилань на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.01.2021 у справі № 440/2722/20 та посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також участь зазначених суддів при постановленні судового рішення від 30.11.2022 у справі № 640/620/20, позаяк відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Аналогічна позиція щодо застосування критерію "неупередженості" судді висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/8426/14, від 06 жовтня 2022 року у справі № 640/17351/19, від 24 січня 2023 року у справі № 826/9693/13-а, від 11 липня 2023 року у справі № 200/5179/22, від 13 травня 2024 року у справі № 215/2945/23 та від 23 липня 2024 року у справі № 990/217/24.
Таким чином, заява позивача про відвід суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М. ґрунтується на припущеннях та незгоді з ухвалою Суду від 16.04.2024 про відкриття касаційного провадження (в частині підстав для відкриття касаційного провадження) та участі зазначених суддів при постановленні судового рішення від 30.11.2022 у справі № 640/620/20; у заяві позивача відсутні об'єктивні докази та доводи, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., зокрема, такі, які містять належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію".
Частиною четвертою статті 40 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного судового засіданні, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Отже, Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., у зв'язку з чим, наявні підстави для передачі заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М. для проведення автоматичного розподілу для визначення судді для її розгляду.
Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 256 КАС України, Суд
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М. від касаційного розгляду справи № 640/559/20 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства соціальної політики України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним пункту постанови та зобов'язання вчинити певні дії.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М. для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому статтею 31 КАС України, для розгляду вказаної заяви про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач: В. М. Бевзенко
Судді: С. М. Чиркін
В. М. Шарапа