13 травня 2025 року
м. Київ
справа №520/4364/25
адміністративне провадження № К/990/19453/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №520/4364/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у невиплаті/відмові виплати грошових коштів у розмірі 62000,00 грн. відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/28293/23 протягом 2023 - 2025 роки.
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 62000,00 грн. за рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/11914/22, які з 2023 по 2025 роки не виплачені.
- накласти на керівника суб'єкта владних повноважень / начальника ГУ Пенсійного Фонду в Харківській області Баєву Г.О. за систематичне невиконання судових рішень № 520/28293/23 Харківського окружного адміністративного суду, штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб / Тобто, від 60 560 грн до 121 120 грн (3 років злісного ухиляння від виконання рішення суду).
- винести окрему ухвалу, направити до правоохоронного органу для внесення відомостей до ЄРДР щодо неправомірних а можливо навіть злочинних дій/привласнення грошових коштів у розмірі 62000,00 гривен начальника ГУ Пенсійного Фонду в Харківській області Баєвої Г.М. по справі № 520/28293/23, в діях якої вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідно до вимог ст. 364, 382 КК України (невиконання рішення суду службовою особою), зловживання владою та службовим становищем, службова недбалість, перевищення службових повноважень/ що має наслідки та ненесенний ущерб.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у відкритті провадження відмовлено.
07.05.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №520/4364/25.
Верховний Суд під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 та прийняту за наслідками її перегляду постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025, констатує таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2023 у справі № 520/11914/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 на підставі довідок за №132 та №132-1 від 25.11.2020, виданих Державною фіскальною службою України, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Крім того, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області додатково до розміру пенсії поновити та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2024 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до Постанови КМУ № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати нарахованих сум пенсії згідно з рішеннями суду від 26.01.2023 у справі № 520/11914/22 та від 30.11.2023 у справі № 520/28293/23, позивач звернувся з вказаним позов до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення вищевказаних сум заборгованості з виплати пенсії за минулий час.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для звернення позивача до суду цим позовом є невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2023 у справі № 520/11914/22 та від 30.11.2023 у справі № 520/28293/23.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
З приводу правильності обраного позивачем способу захисту своїх прав, Верховний Суд зазначає таке.
Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не є можливим зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Згідно із статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд зазначає, що вищезазначені норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.
Наведені спеціальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Отже, у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судових рішень Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 у справі № 520/11914/22 та від 30.11.2023 у справі № 520/28293/23 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини першої статті 170 КАС України, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №520/4364/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Судді: Н.В. Коваленко
А. І. Рибачук