12 травня 2025 року
м. Київ
справа №160/7235/24
адміністративне провадження № К/990/14687/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №160/7235/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Верховного Суду 09.04.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №160/7235/24.
Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано уточнену касаційну скаргу, надано платіжну інструкцію від 18.04.2025 №973, відповідно до якої сплачено 1937,92 грн судового збору за подання касаційної скарги.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження податковим органом вчинено посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норму матеріального права, а саме підпункт «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, вчинено посилання на постанову Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №520/4333/2020.
Також скаржником вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №120/15979/21-а, від 15.05.2023 у справі №520/5732/202, від 21.07.2020 у справі №826/14197/17 щодо висновку про обов'язки платника податків подавати повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП. На думку скаржника, судом не враховано, що позивач не надав доказів провадження господарської діяльності, як фізичною-особою підприємцем щодо об'єкту нежитлової нерухомості, а саме: автостоянки (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 481996412101), що свідчить про відсутність підстав для використання преференції, передбаченої підпунктом «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, скаржником зазначено про відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, неправильне застосування судами частини 5 статті 134 КАС України, вчинено посилання на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.05. 2020 по справі №820/4281/17, від 27.07.2018 по справі №826/1216/16.
Верховний Суд зауважує, що податковим органом не доведено подібність правовідносин у справах, на які ним вчинено посилання, не обґрунтовано, в чому саме висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, посилань на практику Верховного Суду, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.
Щодо витрат на правничу допомогу, скаржником не вказано відповідну підставу касаційного оскарження, що передбачені частиною 4 статті 328 КАС України, з урахуванням приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Податковим органом не обґрунтовано, помилковість врахування судами правових позицій Верховного Суду щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, викладених у постановах від 21.01.2021 у справі №280/2635/20 та від 26.06.2019 у справі №813/481/18, від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 14.07.2021 у справі №200/7763/19-а, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Саме по собі посилання на порушення норм процесуального права не може бути підставою касаційного оскарження. Аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №160/7235/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
В.В. Хохуляк В.П. Юрченко