13 травня 2025 року
м. Київ
справа №128/2694/24
адміністративне провадження № К/990/11551/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №128/2694/24 за позовом ОСОБА_1 до старшого дільничного офіцера поліції ВП Печерського управління Національної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2024 року у справі №128/2694/24.
18 березня 2025 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №128/2694/24.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали. Виявлені недоліки скаржнику запропоновано усунути шляхом подання до суду касаційної інстанції: заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями, уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскаржуваного судового рішення та обґрунтувань своєї позиції, копію касаційної скарги та документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
23 квітня 2025 року до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження. Отже, скаржником усунуто недоліки касаційної скарги в частині надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
Також скаржником до суду було надано касаційну скаргу разом з її копією.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Разом з тим, абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати норми матеріального та/або процесуального права, неправильного застосування яких припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.
Перевіряючи новий примірник касаційної скарги на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що позивач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом в ухвалах від 11 вересня 2024 року у справі №930/191/23, від 29 жовтня 2024 року у справі №120/6045/24, від 21 жовтня 2024 року у справі №128/5211/23 та у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20.
За приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Водночас позивачем оскаржується ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження.
Абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Однак подана касаційна скарга в новій редакції не містить обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Суд наголошує, що підставами касаційного оскарження можуть бути не будь-які порушення процесуального права, а лише ті, які впливають на правильність вирішення судом процесуального питання або які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 31 березня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху в частині зазначення підстав для касаційного оскарження судового рішення з обгрунтуванням позиції скаржника.
Суд звертає увагу скаржника, що в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху вказано, що за звернення з цією касаційною скаргою необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3028 грн. Судом було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, оскільки позивачем не надано доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, а довідка Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31 березня 2023 року №1225-0200-0206-11 не є належним підтвердженням обставин того, що майновий стан скаржника перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу.
На виконання вимог ухвали скаржником було надіслано касаційну скаргу до якої додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 4 кварталу 2023 року по 4 квартал 2024 року, при цьому скаржником не заявлено клопотання про відстрочення чи звільнення його від сплати судового збору.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 31 березня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху в частині надання документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
Верховний Суд наголошує, що скаржнику було роз'яснено, що у разі невиконання вимог ухвали Верховного Суду від 31 березня 2025 року в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
За наслідками не виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Враховуючи, що у встановлений строк недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційну скаргу слід повернути скаржнику.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про поновлення строку Судом не вирішується.
Керуючись статтями 169, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №128/2694/24 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько