13 травня 2025 року
м. Київ
справа № 990/198/25
адміністративне провадження № П/990/198/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Рибачука А.І., Бучик А.Ю., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Пенсійний фонд України, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання протиправною бездіяльності/діяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
1. У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України (далі також КМУ, відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Пенсійний фонд України (далі також ПФУ), Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі також АТ «Ощадбанк»), у якому просить:
- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо встановлення у Законі України «Про Державний бюджет України на 2021-2025 рік» прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць та для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, для осіб, які втратили працездатність, у розмірі, що є нижчим за його реальну вартісну величину;
- визнати, що встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021-2025 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2361 гривня не відповідає його реальній вартісній величині та порушує конституційні права позивача на достатній життєвий рівень та соціальний захист, яка складе 6500 гривень;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції (проєкт закону) про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021-2025 рік» в частині встановлення прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць на рівні не менше 6500 (шести тисяч п'ятисот) гривень з відповідним коригуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України забезпечити перерахунок та виплату пенсії позивачу ОСОБА_1 , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, обчисленого на основі реального прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць але не менше ніж 6500 гривень з моменту встановлення заниженого прожиткового мінімуму у 2020 році;
- визнати протиправними дії (або бездіяльність) Кабінету Міністрів України, що полягають у створенні перешкод для отримання позивачем ОСОБА_1 належних йому спадкових коштів у сумі 5200 (п'ять тисяч двісті) гривень, що знаходяться на рахунках в АТ «Ощадбанк»;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України вжити заходів для скасування обмежень (якщо такі були встановлення його рішенням) щодо розпорядження позивачем ОСОБА_1 спадковими коштами в сумі 5200 (п'ять тисяч двісті) гривень, що знаходяться на рахунках в АТ «Ощадбанк», та/або зобов'язати АТ «Ощадбанк» виплатити позивачу зазначені спадкові кошти у повному обсязі.
2. Ознайомившись з матеріалами вищевказаної позовної заяви, колегія суддів зазначає таке.
3. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
4. За приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею, або в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
5. Отже, кожній особі надається право звернутися до адміністративного суду у разі, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
6. За правилами пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
7. Глава 2 розділу I «Загальні положення» цього ж Кодексу визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовує предметну, інстанційну та територіальну юрисдикцію (підсудність) різних адміністративних справ.
8. Верховний Суд, зокрема й в ухвалі від 08 травня 2025 року, постановленій у справі № 990/195/25, зазначав, що юрисдикція (підсудність) адміністративних спорів (справ) є правовим інститутом, який містить адміністративно-процесуальні норми, що розмежовують компетенцію щодо розгляду і вирішення адміністративних справ між окремими інституціями судової системи та між адміністративними судами одного інституційного рівня.
9. У цій же ухвалі Суд вказував, що визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб'єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи.
10. Визначаючи поняття «предметна юрисдикція адміністративних судів», Верховний Суд у вказаній вище ухвалі зазначав, що під цим поняттям розуміється сукупність правил, що визначають чи розмежовують компетенції судів з розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору, а територіальна юрисдикція (підсудність) адміністративних судів - це сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Зауважив, що інстанційною юрисдикцією адміністративних судів вважають правила, що визначають розмежування компетенції цих судів різного рівня при розгляді адміністративних справ.
11. Зміст поданої у цій справі позовної зави засвідчує, що така адресована Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду, а її вимоги заявлені до Кабінету Міністрів України, який у тексті позовної заяви вказаний у процесуальному статусі відповідача.
12. Водночас, відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
13. Згідно із частиною четвертою статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду також підсудні справи про втручання в незалежність і повноваження Рахункової палати та її членів.
14. Отже процесуальний закон встановлює вичерпний перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а також, відповідно, суб'єктів владних повноважень, які можуть бути відповідачами у таких справах.
15. Ураховуючи, що у цьому випадку ОСОБА_1 пред'явив позов до Кабінету Міністрів України, ця справа, з огляду на наведені вище положення Кодексу адміністративного судочинства України, не підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції.
16. За правилами частини п'ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
17. Пункт 2 частини першої статті 29 цього ж Кодексу визначає, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
18. Тому, у разі встановлення, що справа не підсудна суду, до якого подано позов, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, до підсудності якого належить розгляд справи.
19. Нормами частини першої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою-четвертою цієї статті.
20. Предметну юрисдикцію адміністративних судів розмежовує стаття 20 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої визначає перелік справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, а частина друга цієї ж статті - перелік справ, підсудних окружним адміністративним судам.
21. Так, за змістом частин першої, другої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
уточнення списку виборців;
оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;
оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
22. Територіальну юрисдикцію (підсудність) адміністративних справ визначають норми § 3 глави 2 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 25-30).
23. Зокрема встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача (стаття 25 Кодексу адміністративного судочинства України).
24. Положення статті 27 цього ж Кодексу, які встановлюють виключну підсудність адміністративних справ, у цьому випадку не застосовуються.
25. Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що окружним адміністративним судам підсудні спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. При цьому, як правило, такі спори вирішуються за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, але не виключно. Позивач має право звернутися до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.
26. У позовній заяві ОСОБА_1 указав, що його зареєстроване місце проживання є: АДРЕСА_1 , а офіційна адреса відповідача - Кабінету Міністрів України є такою: вул. Михайла Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008.
27. Отже, і позивач, і відповідач знаходяться на території міста Києва.
28. Відповідно до Указу Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі» на територію міста Києва поширюються повноваження Окружного адміністративного суду міста Києва.
29. На підставі Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. Територіальна юрисдикція Київського міського окружного адміністративного суду поширюється на місто Київ (статті 1-3).
30. Проте у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
31. За наведеного колегія суддів висновує, що ця справа підсудна Київському окружному адміністративному суду як суду першої інстанції.
32. Зважаючи, що позовна заява ОСОБА_1 подана до Верховного Суду, тобто з порушенням правил підсудності, то її на підставі та в порядку положень статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України належить передати до Київського окружного адміністративного суду.
33. При цьому, питання відповідності позовної заяви вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо встановленого законом права особи на звернення з адміністративним позовом, уповноважений вирішувати належний суд, установлений законом, у цьому випадку - Київський окружний адміністративний суд.
Керуючись статтями 20, 22, 25, 29, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Пенсійний фонд України, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання протиправною бездіяльності/діяльності та зобов'язання вчинити певні дії - передати за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у прядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення та набирає законної сили після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано, або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Передання адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка може бути оскаржена, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик