про залишення касаційної скарги без руху
12 травня 2025 року
м. Київ
справа №520/6119/23
адміністративне провадження №К/990/17781/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року
у справі №520/6119/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо врахування до загального страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 періодів трудового стажу з 01 січня 2001 року до 12 лютого 2008 року та січень 2019; щодо інформування ОСОБА_1 про відсутність відомостей в системі персоніфікованого обліку та необхідність їх подання (за наявності) відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV); щодо врахування заяви ОСОБА_1 від 09 грудня 2019 року про призначення пенсії як підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням положень статті 29 Закону №1058-IV; щодо виконання рішення від 07 квітня 2020 року у справі №520/136/2020; щодо відображення в системі персоніфікованого обліку ОСОБА_1 рішення суду у справі №520/1364/20; щодо призначення застрахованій особі ОСОБА_1 пенсії за віком у підвищеному розмірі з урахуванням положень статті 29 Закону №1058-IV, у зв'язку з чим, у наступній послідовності:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 періоди роботи з 01 січня 2001 року до 12 лютого 2008 року та січня 2019 загальною тривалістю станом на 26 вересня 2019 року - 7 років 02 місяці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, розрахувати і нарахувати застрахованій особі ОСОБА_1 пенсію за віком, виходячи зі страхового стажу тривалістю 32 роки 04 місяці та 10 днів, з підвищенням розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, на 0.5% за кожен повний місяць, починаючи з жовтня 2019 до моменту фактичного призначення цієї пенсії починаючи з 01 січня 2020 року. Частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, визначити відповідно до раніше діючого законодавства, врахувавши заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 за період з листопада 1985 до листопада 1990; частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого після 01 січня 2004 року, визначити відповідно до Закону №1058-IV, виключивши з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоди: з 09 липня 2015 року до 01 грудня 2016 року, і з 11 травня 2017 року до 22 червня 2017 року; і виплатити ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої пенсії до початку виплати пенсії в перерахованому розмірі відповідно до наступного пункту (4);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень статті 29 Закону №1058-IV застрахованої особи ОСОБА_1 та виплачувати її в перерахованому розмірі в наступному порядку:
1. перерахунок пенсії застрахованої особи ОСОБА_1 відповідно до статті 27 Закону №1058-IV провести, з урахуванням страхового стажу, набутого до моменту здійснення перерахунку, надавши можливість уточнення фактичної тривалості такого стажу для перерахунку, з підвищенням цього розміру відповідно до статті 29 Закону №1058-IV за кількістю повних місяців страхового стажу на зазначений момент, починаючи з 26 вересня 2019 року;
2. частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, визначити відповідно до раніше діючого законодавства, врахувавши заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 за період з листопада 1985 до листопада 1990;
3. частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого після 01 січня 2004 року, визначити відповідно до Закону №1058-IV, виключивши з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоди: з 09 липня 2015 року до 01 грудня 2016 року; з 11 травня 2017 року до 22 червня 2017 року; з 01 жовтня 2022 року до 01 березня 2023 року;
4. пенсію в перерахованому та підвищеному розмірі виплачувати застрахованій особі ОСОБА_1 , починаючи з місяця, наступного за місяцем.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 26 квітня 2025 року звернувся через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Водночас скаржником порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року була ухвалена в порядку письмового провадження та набрала законної сили з моменту проголошення.
Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 28 березня 2024 року, в той час, як касаційну скаргу подано скаржником до Верховного Суду 26 квітня 2025 року, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження.
У заяві про поновлення строку ОСОБА_1 пов'язує пропуск процесуального строку:
- з відсутністю у позивача доступу до повної та достовірної інформації про відомості обліку страхового стажу;
- з об'єктивною неможливістю здійснити правову оцінку та зібрати докази у межах встановленого строку;
- з відсутністю можливості отримати нові відповіді та документи (включно з довідкою ОК-5 від 08 квітня 2025 року) у скорочені строки;
- з тривалим лікуванням важкохворої дружини позивача (рак ІІІ стадії) та значними витратами, підтвердження яких можливе лише в судовому засіданні.
Позивач просить Верховний Суд визнати наведені підстави пропуску строку поважними та поновити строк на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року.
При розгляді заяви скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Суд враховує таке.
Відповідно до статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно частин п'ятої, шостої, сьомої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС України).
Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником на обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 , Суд не вважає наведені скаржником обставини об'єктивно непереборними та такими, що реально перешкоджали йому звернутися з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції в межах строку, передбаченого статтею 329 КАС України.
Крім того, у заяві про поновлення строку позивач не зазначає обставини щодо несвоєчасного отримання ним оскаржуваного судового рішення та на підтвердження зазначених обставин належні і допустимі докази не надає.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено поважність підстав пропуску строку з моменту закінчення передбаченого статтею 329 КАС України строку до моменту фактичного звернення з касаційною скаргою.
Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.
Таким чином, з огляду на те, що скаржником не наведено поважних підстав пропуску строку та не надано належних і допустимих доказів, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Всупереч зазначеної вище законодавчої норми скаржник не додав до касаційної скарги документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Натомість скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.
У клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач просить Суд врахувати такі обставини, з якими він пов'язує неможливість сплати судового збору за подання касаційної скарги:
- тривале лікування дружини позивача (рак ІІІ стадії);
- значні витрати, пов'язані з медичними процедурами та обслуговуванням;
- відсутність будь-якого пенсійного чи соціального доходу.
При розгляді та вирішенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору Суд враховує наступне.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Варто зауважити, що Законом №3674-VI визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону №3674-VI чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.
Беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, колегія суддів вважає, що скаржник не є суб'єктом, на якого в даному випадку розповсюджується імперативна дія законодавства (стаття 5 Закону №3674-VI) щодо звільнення від сплати судового збору.
Проте законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2020 року у справі №420/1582/19, від 17 вересня 2020 року у справі №460/3138/19 та інших констатував, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Належними доказами, на підставі яких суд може вирішити питання щодо звільнення (відстрочення або розстрочення) від сплати судового збору, є: довідка про доходи за попередній календарний рік разом із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, про склад сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, а також інші документи, що підтверджують майновий стан сторони.
Таким чином, на підтвердження доводів викладених у клопотанні, заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що майновий/фінансовий стан ОСОБА_1 перешкоджає сплаті ним судового збору за подання касаційної скарги у даній справі у встановленому законодавством порядку та розмірі.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про неможливість задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору.
Так, згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - березень 2023 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2684,00 грн.
Відповідно до вимог статті 4 Закону №3674-VI (в редакції чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичній особі необхідно було сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну вимогу нематеріального характеру, що складало 1073,60 грн.
Отже, судовий збір, який ОСОБА_1 необхідно сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 1073,60 грн х 200% х 0,8 = 1717,76 грн.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102. Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходу бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)". Призначення платежу: *;101;22030102 (код класифікації доходів) ___________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом ______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом: направлення до суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням відповідних доказів на підтвердження вказаних у заяві доводів та документа про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Неусунення недоліків касаційної скарги в частині направлення до суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (пункт 4 частини першої статті 333 КАС України).
У випадку неусунення недоліків, касаційна скарга буде повернута скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтями 121, 169, 248, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №520/6119/23.
2. Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі №520/6119/23.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі №520/6119/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
4. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
5. Встановити десятиденний строк з моменту вручення даної ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді О.П. Стародуб
С.М. Чиркін