13 травня 2025 року
м. Київ
справа №380/3981/23
адміністративне провадження № К/990/13487/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі №380/3981/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, у якому просила визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво громадянином ОСОБА_2 торгового комплексу на АДРЕСА_1 зі знесенням будівлі кафе, затверджені наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 01.07.2013 №197.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивачка направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі №380/3981/23, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтування підстав касаційного оскарження передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України (із зазначенням відповідного пункту та вказати на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування).
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14 квітня 2025 року скаржником надіслано до суду касаційної інстанції заяву про усунення недоліків. Підставою для звернення із касаційною скаргою скаржник вказує пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, пункт 3 частини другої статті 353 КАС України, пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України скаржник зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз.
Так, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), зокрема, необґрунтовано відхилено клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у касаційній скарзі скаржник має довести, що судами протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, не є достатньо обґрунтованим у взаємозв'язку з обставинами, на які він посилається в обґрунтування такої підстави, із предметом доказування у справі, та причинно-наслідкового зв'язку із протиправністю оскаржуваного судового рішення.
Скаржником не наведено, які саме порушення конкретних норм процесуального права допущені судом при ухваленні судового рішення в частині відхилення зазначених клопотань, та не обґрунтовано в чому саме полягає таке порушення і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, відтак така підстава наведена формально без належного обґрунтування.
Також скаржником не обґрунтовано в чому полягає неможливість прийняття судами обґрунтованого судового рішення, без задоволення вказаних клопотань.
Скаржником належним чином не доведено, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про призначення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз.
Суд зазначає, що посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України зводиться до незгоди із судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні клопотань про призначення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз, що, водночас, не свідчить про їх необґрунтованість.
Доводи скаржника у цій частині зводяться до переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, вказане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зауважує, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), зокрема, необґрунтовано відхилено клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 353 КАС України), у касаційній скарзі скаржник має довести, що судами протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що, в свою чергу, могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, скаржником не виконано вимог ухвали Верховного суду від 14 квітня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі №380/3981/23 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій