Ухвала від 12.05.2025 по справі 120/6021/24

УХВАЛА

12 травня 2025 року

м. Київ

справа №120/6021/24

адміністративне провадження №К/990/18965/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №120/6021/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Не погоджуючись із ухваленими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №120/6021/24 прийнята в порядку письмового провадження.

Касаційна скарга скаржником надіслана до Верховного Суду за допомогою системи "Електронний суд" 05.05.2025, тобто в межах строку на касаційне оскарження судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2025, касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №120/6021/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення вказаних недоліків - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого необхідно надати: уточнену касаційну скаргу із зазначенням судових рішень, що оскаржуються; документ про сплату судового збору в сумі 3 875, 84 грн або доказів щодо звільнення від сплати судового збору.

07.05.2025 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06.05.2025 скаржником направлено до Верховного Суду через систему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги та посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (Категорія 2), серія НОМЕР_1 від 27.11.2011.

З уточненої касаційної скарги вбачається, що скаржник просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №120/6021/24, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Від сплати судового збору позивач звільнений відповідно до пункту 10 частини 14 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до матеріалів касаційної скарги скаржником надано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (Категорія 2), серія НОМЕР_1 від 27.11.2011.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

Вказану справу суд першої інстанції розглянув за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Предметом оскарження у вказаній справі є дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зарахування до страхового стажу відповідних періодів догляду за дітьми, потерпілими від Чорнобильської катастрофи, до досягнення ними 12-річного віку та щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При касаційному оскарженні судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження скаржник повинен обґрунтувати підстави для відкриття касаційного провадження відповідно до частини четвертої статті 328 та частини п'ятої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що подана касаційна скарга стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди попередніх інстанцій у вказаних правовідносинах приймають різні рішення.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Наведені доводи вказують на наявність обставин, визначених пунктом 1 частини четвертої та пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №120/6021/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду справу №380/10666/24.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.

Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді С.Г. Стеценко

Н.В. Коваленко

А.І. Рибачук

Попередній документ
127308299
Наступний документ
127308301
Інформація про рішення:
№ рішення: 127308300
№ справи: 120/6021/24
Дата рішення: 12.05.2025
Дата публікації: 15.05.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Направлено до апеляційного суду (09.06.2025)
Дата надходження: 07.05.2024
Предмет позову: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії