13 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/2106/25 пров. № А/857/13637/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,
за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року про забезпечення позову у справі № 300/2106/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дії та бездіяльності протиправними,
суддя в 1-й інстанції - Матуляк Я.П.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення -м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі також відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 03.03.2025 за №1053-АГ в частині, стягнення коштів та моральної шкоди.
Разом з поданням позовної заяви, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії п.6 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.03.2025 за №1053-АГ, а також заборони НОМЕР_1 прикордонному загону Державної прикордонної служби України та його посадовим особам проводити щомісячні утримання з грошового забезпечення позивача на підставі п.6 наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.03.2025 за №1053-АГ, до набрання законної сили рішенням у даній справі.
В обґрунтування вимог поданої заяви зазначав, що на даний час на виконання п.6 оскаржуваного наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.03.2025 за №1053-АГ розпочато відрахування 20% від грошового забезпечення позивача, що підтверджується наданою на звернення позивача інформацією, викладеною в листі начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15.03.2025. На думку позивача, та обставина, що до прийняття рішення у даній справі будуть проводитись відрахування із його грошового забезпечення, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Тому просить суд забезпечити позов.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 300/2106/25 - задоволено частково.
Зупинено дію пункту 6 наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) від 03.03.2025 за №1053-АГ до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив відповідач із покликанням на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що забезпечення адміністративного позовну є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Вказує, що як сам стверджує позивач, спірний наказ, яким його притягнуто до матеріальної відповідальності за шкоду завдану державі, є актом індивідуальної дії.
Вказує, шо на момент прийняття відповідачем оскаржуваного наказу та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову на всій території України діє воєнний стан, в умовах якого існує пряма заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю.
Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспіврозмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв'язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами.
Вказує, що очевидно справедливою є та обставина, що на час судового провадження, сторони залишатимуться в рівних та паритетних умовах, зокрема поки оскаржуваний наказ не буде переглянутий судом, такий фактично виконуватись не може, оскільки у зворотному випадку, відновлення прав повивача вимагатиме нового судового провадження та додаткових зусиль. Покликання відповідача на час воєнного стану та заборону судам здійснювати зупинення рішення військових командирів у порядку забезпечення позову, позивач вважає недоречними, оскільки оскаржуваний наказ жодним чином не стосується обороноздатності, не визначає бойових завдань, за своє суттю є виключно кадровим, не впливає на виконання бойових завдань військовою частиною.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року залишити без змін.
Крім цього, позивач просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника.
Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.03.2025 за №1053-АГ ОСОБА_1 оголошено догану та притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 583 947,42 грн.
Згідно п.6 зазначеного наказу, наказано головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічного відділу, у відповідності до вимог п.52.27 Інструкції про організацію фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України, вжити заходів щодо відрахування вищевказаних сум в розмірі 20% (двадцяти відсотків) щомісяця до повного погашення з грошового забезпечення офіцера (військового капелана) служби військового капеланства лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 .
Саме з вимогами про визнання протиправним і скасування наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.03.2025 за №1053-АГ в частині, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що на момент розгляду заяви розпочато виконання п. 6 оскаржуваного наказу відповідача, а невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат, враховуючи положення пункту 1 частини 1 статті 151 КАС України, суд вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії п.6 наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.03.2025 за №1053-АГ до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде обґрунтованим позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Додатком до заяви про забезпечення позову позивачем долучено лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.03.2025, згідно з яким на даний час на виконання п.6 оскаржуваного наказу розпочато відрахування 20% від грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Позивач обґрунтовує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову настанням для нього негативних наслідків у зв'язку з проведенням утримання з його грошового забезпечення коштів та відсутністю механізму повернення коштів у випадку скасування п.6 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.03.2025 за №1053-АГ.
Враховуючи всі обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії п.6 наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.03.2025 за №1053-АГ до набрання законної сили рішенням у даній справі, не скасовує чинність оскаржуваного наказу, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених таким актом заходів до вирішення спору по суті.
Оскільки сторони не оскаржують ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в заявлених вимогах, в силу приписів статті 308 КАС України, ухвала суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Так, у рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ч. 4 ст. 229 ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року про забезпечення позову у справі № 300/2106/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 13.05.25