13 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 461/8925/24 пров. № А/857/32078/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючої судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
представника позивача: Приндота У.Г.,
представника відповідача: Зирянов О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 листопада 2024 року у справі № 461/8925/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,
суддя в 1-й інстанції Радченко В.Є.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складання повного тексту рішення 26 листопада 2024 року,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі також відповідач) про скасування постанови №1256/20900/24 від 22 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22 жовтня 2024 р. Львівською митницею в особі заступника начальника Львівської митниці Хомутянського Віталія Володимировича було винесено постанову у справі про порушення митних правил №1256/20900/24, згідно з якою позивача було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 133 632,18 (сто тридцять три тисячі шістсот тридцять дві) гривні 18 коп. Першочергово щодо позивача було складено протокол про порушення митних правил № 0770/20900/24 від 20.06.2024 р. за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 01.08.2024 р. (справа № 461/6052/24) закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачена ч. 1 ст. 483 МК України. Постановою Львівського апеляційного суду від 20.09.2024 р. постанову судді Галицького районного суду м. Львова залишено без змін, а апеляційну скаргу представника Львівської митниці без задоволення. Позивач зазначає, що вказані обставини відповідачем не враховано та повторно за те ж саме правопорушення на ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №1256/20900/24 від 07.10.2024, за наслідками якого Львівська митниця винесла постанову №1256/20900/24 від 22 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України. Позивач стверджує, що Львівська митниця неправомірно повторно склала протокол про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 за те саме правопорушення, повторно притягає його до адміністративної відповідальності, незважаючи на рішення суду у справі № 461/6052/24. Тому просить задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову Львівської митниці Державної митної служби України № 1256/20900/24 від 22.10.2024 року.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 листопада 2024 року позов задоволено.
Скасовано постанову Львівської митниці Державної митної служби України Хомутянського Віталія Володимировича про порушення митних правил №1256/20900/24 від 22.10.2024 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 с. 471 МК України, справу про адміністративне правопорушення - закрито.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що громадянин України ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, згідно ст. 471 ч. 2 Митного кодексу України.
Зазначає, що перший протокол про порушення митних правил №0770/20900/24 від 20.06.2024 року складено за ч. 1 ст. 483 МК України. Зазначена справа закрита Галицьким районним судом м. Львова у зв'язку з відсутністю у діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення за даною статтею - приховування від митного контролю, тобто з використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів (ч. 1 ст. 483 МК України).
Вказує, що закриття провадження у зв'язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України та притягнення його за ч. 2 ст. 471 МК України, на думку митниці, не можна кваліфікувати як «повторне» притягнення особи до відповідальності за одне і теж правопорушення оскільки диспозиції зазначених статей описують різні за своїми ознаками правопорушення.
Просить скасувати Галицького районного суду м. Львова від 21 листопада 2024 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав позовні вимоги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 листопада 2024 року залишити без змін.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.10.2024 р. заступником начальника Львівської митниці Хомутянським Віталієм Володимировичем було винесено постанову у справі про порушення митних правил №1256/20900/24, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 133 632,18 (сто тридцять три тисячі шістсот тридцять дві) гривні 18 коп.
Підставою для винесення постанови у справі про порушення митних правил №1256/20900/24 від 22 жовтня 2024 року став протокол про порушення митних правил №1256/20900/24 від 07.10.2024 р., відповідно до якого 20.06.2024 близько 04 год. 37 хв. в пункт пропуску «Шегині -Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці в напрямку «в'їзд в Україну» смугою руху «зелений коридор» прибув автомобіль марки «Renault Master», VIN № НОМЕР_1 , з реєстраційним номером НОМЕР_2 , де у якості водія прямував громадянин України ОСОБА_1 з пасажирами. Під час проходження митного контролю виникла підозра щодо наявності в автомобілі товарів прихованих від митного контролю. Автомобіль було виведено зі смуги спрощеного митного контролю «зелений коридор» і направлено в місце для поглибленого огляду транспортних засобів та товарів. Під час проведення митного огляду транспортного засобу було виявлено товар в кількості 14 шт. Вказані товари знаходилися в багажному відділенні автомобіля на підлозі біля перегородки та зверху були прикриті особистими речами пасажирів.
Встановлено, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 0770/20900/24 від 20.06.2024 р. за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 01.08.2024 р. у справі № 461/6052/24 провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України закрито, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вилучені, згідно протоколу №0770/20900/24 від 20.06.2024 року товари повернуто ОСОБА_1 для належного митного оформлення або для вивезення за межі митної території України.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20.09.2024 р. постанову судді Галицького районного суду м. Львова залишено без змін, а апеляційну скаргу представника Львівської митниці без задоволення.
07 жовтня 2024 року складено протокол про порушення митних правил №1256/20900/24 від 07.10.2024, за наслідками якого Львівська митниця винесла постанову №1256/20900/24 від 22 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.
Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся із позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам закону, з порушенням принципу «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення», Львівською митницею повторно було притягнено ОСОБА_1 за одне й теж правопорушення до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 458 Митного кодексу України (далі також МК України) визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно із частиною 2 статті 471 МК України, недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
Відповідно до частини 1 статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно статті 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Стаття 489 МК України встановлює, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави ля звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Частиною 1 статті 531 МК України, встановлено, що підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто, суд звертає увагу на те, що особа обираючи проходження (проїзд) через «зелений коридор» товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, а відтак застосування до такої особи адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, свідчить про те, що формою вини є умисні дії такої особи, яка усвідомлювала протиправний характер своїх дій, передбачала їх шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку, зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення (порушення митних правил) та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними і допустимими доказами, а також об'єктивного та повного встановлення усіх фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного прийняття рішення.
Колегія суддів враховує, що пунктами 8, 9 частини 1 статті 4 МК України визначено, що декларантом є особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Декларація митної вартості - документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим.
Як вбачається із пункту 37 частини 1 статті 4 МК України перевізник - особа, яка переміщує товари або бере на себе зобов'язання та відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України та/або митною територією України, зокрема: для змішаного (комбінованого) перевезення - особа, яка використовує (експлуатує) транспортний засіб, що безпосередньо приводить у рух або перевозить розміщені на ньому інші транспортні засоби як активний транспортний засіб; для морського чи повітряного перевезення за договором чартеру (фрахтування) судна - особа, яка укладає договір і видає авіаційну вантажну накладну (Air Waybill) або коносамент (Bill of Lading) з метою безпосереднього перевезення товарів.
Згідно частини 1 статті 257 МК України, видно, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частин 1, 6, 8 статті 264 МК України, митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Як зазначалось вище, нормами статті 266 МК України визначено, що декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, застановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.
Згідно з нормами статті 366 МК України «двоканальна система» це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України. Канал, позначений символом зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Канал, позначений символом червоного кольору («червоний коридор»), призначений для всіх інших громадян.
Відповідно до ч.1 ст. 374 МК України Товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.
Згідно вимог ч.4 ст. 374 МК України, товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).
Як зазначалось вище, в ст.257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до ч.8 ст.264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до статті 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є:
1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;
2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю.
Як встановлено судом першої інстанції та зазначається самим скаржником в апеляційній скарзі, що 20.06.2024 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 0770/20900/24 від 20.06.2024 р. за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Згодом, постановою Галицького районного суду м. Львова від 01.08.2024 р. (справа № 461/6052/24) закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачена ч. 1 ст. 483 МК України.
07 жовтня 2024 року працівниками митного органу складено протокол про порушення митних правил №1256/20900/24 від 07.10.2024, за наслідками якого Львівська митниця винесла постанову №1256/20900/24 від 22 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в протоколі зазначено події, що мали місце 20 червня 2024 року, коли відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 0770/20900/24 від 20.06.2024 р. за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Згідно з частиною першою статті 488 МК України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
Згідно зі статтею 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
А частина перша статті 494 МК України передбачає, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд звертає увагу, що уповноваженою особою було складено протокол від 07 жовтня 2024 про виявлене порушення митних правил - 20 червня 2024 року, що суперечить вимогам статті 494 МК України.
Крім цього, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що Львівською митницею було притягнено ОСОБА_1 за одне й теж правопорушення двічі до адміністративної відповідальності.
Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Колегія суддів дійшла висновку, що постанова №1256/20900/24 від 22 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 243, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 листопада 2024 року у справі № 461/8925/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 13.05.25