13 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16270/23 пров. № А/857/14305/25
А/857/14307/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,
представника позивача Вовчака А.В.,
представника відповідача Приндота У.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в електронній формі апеляційну скаргу Жовківської міської ради Львівського району Львівської області на рішення та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року та 02 квітня 2025 року у справі № 380/16270/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Чаплик І.Д. в м. Львові 19.05.2025 о 16:51 год., повний текст складено 24.03.2025, додаткове рішення ухвалено 02.04.2025 в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Жовківської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати Розпорядження Жовківського міського голови від 12.07.2023 №03-21/266 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області;
стягнути з Жовківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
24.03.2025 позивач звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 67 250 грн.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Жовківської міської ради судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
Не погодившись із вказаними рішеннями, їх оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року та 02 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заявлених вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відділ містобудування та архітектури Жовківської міської ради під керівництвом позивача не виконав обов'язки, визначені договором про співробітництво територіальних громад від 25.08.2021, внаслідок чого репутації відповідача була нанесена шкода, а також збитки майнового та немайнового характеру. 3 підстав систематичного порушення позивачем виконання умов договору про співробітництво територіальних громад стосовно позивача було проведено службове розслідування та складено акт службового розслідування від 14.03.2023, а в подальшому розпорядженням від 17.03.2023 № 03-03/41 позивачу оголошено догану. В підтвердження незадовільної роботи позивача опісля оголошення догани відповідач покликається на засідання виконавчого комітету Жовківської міської ради 16.03.2023, на якому було заслухано звіт позивача, як начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради щодо питання виконання договору про співробітництво територіальних громад від 25.08.2021, та конкретизує повноваження та обов'язки позивача, які ним не було виконано. Вказує, що за результатами засідання виконавчим комітетом Жовківської міської ради було прийнято рішення від 13.04.2023 № 3 «Про визнання роботи начальника відділу архітектури та містобудування ОСОБА_1 незадовільною».
Щодо витрат на правничу допомогу апелянт покликається на відсутність дотримання критеріїв реальності витрат та розумності їхнього розміру.
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив у задоволенні такої відмовити, оскаржувані рішення залишити без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин обіймав посаду начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради.
28.12.2022 вхідний № 03.07/4119 до Жовківської міської ради надійшло звернення фізичної особи-підприємця щодо неналежного виконання посадових обов'язків начальником відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради.
З метою об'єктивного розгляду звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 міський голова розпорядженням від 16.01.2023 № 03-03/7 «Про створення комісії з проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 » прийняв рішення:
1. Провести службове розслідування стосовно начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Цапа О.М.
2. Визначити, що предметом розслідування є факти, наведені у листі ФОП ОСОБА_2 , який надійшов до міської ради 28.12.2022.
3. Створити комісію з проведення службового розслідування.
4. Комісії у період з 16.01.2023 по 16.02.2023 повно, всебічно і об'єктивно провести службове розслідування та за результатами своєї роботи надати міському голові Акт службового розслідування з відповідними пропозиціями.
За результатами проведеного службового розслідування складено Акт службового розслідування від 14.03.2023, відповідно до висновків якого комісія пропонує начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
16.03.2023 відбулось засідання виконавчого комітету Жовківської міської ради, на якому був заслуханий звіт ОСОБА_1 як начальника відділу містобудування та архітектури. Зокрема, за змістом протоколу заслухано ОСОБА_1 , який прозвітував, ОСОБА_3 - щодо схеми впорядкування МАФів, проведення комісії та результати дії Договору про співробітництво громад у сфері містобудування та архітектури, ФОП ОСОБА_2 - щодо виконання умов Договору про співробітництво та терміни погодження завдань на проектування. За результатами голосування рішення про прийняття звіту не прийнято.
17.03.2023 розпорядженням Жовківського міського голови № 03-03/41 «Про оголошення догани начальникові відділу архітектури та містобудування Жовківської міської ради Цапові О.М.» зазначено, що керуючись Конституцією України, Кодексом законів про працю України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», враховуючи Акт службового розслідування від 14.03.2023 та долучені матеріали оголосити ОСОБА_1 , начальнику відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради, догану за неналежне виконання посадових обов'язків.
13.04.2023 виконавчим комітетом Жовківської міської ради прийнято рішення № 3 «Про визнання роботи начальника відділу містобудування та архітектури ОСОБА_1 незадовільною». Виконавчий комітет також вирішив: голові Жовківської міської ради вжити заходів дисциплінарного впливу щодо начальника відділу містобудування та архітектури ОСОБА_1 . Підставою вказано непідтримання 16.03.2023 виконавчим комітетом Жовківської міської ради звіту ОСОБА_1 як начальника відділу містобудування та архітектури та закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування».
12.07.2023 складено акт про відмову від надання пояснень начальником відділу містобудування та архітектури ОСОБА_1 щодо визнання його роботи незадовільною відповідно до рішення виконавчого комітету Жовківської міської ради від 13.04.2023 № 3 «Про визнання роботи начальника відділу містобудування та архітектури ОСОБА_1 незадовільною».
12.07.2023 розпорядженням Жовківського міського голови № 03-21/266 «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України з 12 липня 2023 року. Підставами зазначено пункт 3 частини першої статті 40 та статтю 116 КЗпП України, статтю 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді догани відповідно до розпорядження Жовківського міського голови від 17.03.2023 № 03-03/41 «Про оголошення догани начальникові відділу архітектури та містобудування Жовківської міської ради ОСОБА_1 », непідтримання виконавчим комітетом Жовківської міської ради 16.03.2023 рішення «Звіт начальника відділу архітектури та містобудування ОСОБА_1 » та виконання рішення виконавчого комітету Жовківської міської ради від 13.04.2023 № 3 «Про визнання роботи начальника відділу архітектури та містобудування ОСОБА_1 незадовільною».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з оскаржуваним розпорядженням, вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для його прийняття, тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством (не вказано, у чому саме полягає систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором; не додержано умов для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Згідно з статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначення загальних засад діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування наведені в Законі України від 7 червня 2001 року № 2493-IIІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-IIІ).
Статтею 1 Закону № 2493-IIІ визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до статті 2 Закону № 2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Одним із основних принципів служби в органах місцевого самоврядування, закріплених у статті 4 Закону № 2493-III, є персональна відповідальність за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків.
Частиною третьою статті 7 Закону № 2493-ІІІ передбачено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 19 Закону № 2493-ІІІ організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов'язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.
Особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування забезпечуються у порядку, передбаченому КЗпП України.
Згідно з статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Згідно з статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що за порушення трудової дисципліни, в тому числі за неналежне виконання посадових обов'язків, посадова особа органу місцевого самоврядування може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності із застосуванням одного з видів стягнення. При цьому, факт протиправної винної дії або бездіяльності такої посадової особи, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених законодавством, повинен бути підтверджений достатніми матеріалами.
Слід зауважити, що відповідно до пунктів 1, 5 статті 8 Закону № 2493-ІІІ основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування та сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі.
З матеріалів справи встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин позивач обіймав посаду начальника відділу архітектури та містобудування Жовківської міської ради.
Начальник відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради є посадовою особою органів місцевого самоврядування, на якого поширюється дія Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII).
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону є, зокрема, посадові особи місцевого самоврядування.
05.04.2021 міським головою Олегом Вольським затверджено посадову інструкцію начальника відділу містобудування та архітектури, головного архітектора Жовківської міської ради, з якою ОСОБА_1 ознайомлений 31.03.2021 під підпис.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, що є предметом даного спору, відповідач згідно з оскаржуваним розпорядженням вказує пункт 3 частини першої статті 40 та статтю 116 КЗпП України, статтю 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді догани відповідно до розпорядження Жовківського міського голови від 17.03.2023 № 03-03/41 «Про оголошення догани начальникові відділу архітектури та містобудування Жовківської міської ради ОСОБА_1 », непідтримання виконавчим комітетом Жовківської міської ради 16.03.2023 рішення «Звіт начальника відділу архітектури та містобудування ОСОБА_1 » та виконання рішення виконавчого комітету Жовківської міської ради від 13.04.2023 № 3 «Про визнання роботи начальника відділу архітектури та містобудування ОСОБА_1 незадовільною».
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 149 КЗпП України.
Згідно з вищевказаною статтю до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відтак, при вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків його не знято і не погашено.
Отже, при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов'язків без поважних причин.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинне бути систематичним, тобто не першим, і якщо до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне стягнення; з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.
Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення за вчинення таких дій раніше.
Під час розгляду справи роботодавець зобов'язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18.
З матеріалів справи встановлено, що 17.03.2023 Жовківським міським головою видано розпорядження № 03-03/41, згідно з п.1 якого оголошено догану начальнику відділу містобудування та архітектури ОСОБА_1 за неналежне виконання ним посадових обов'язків.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності були встановлені Актом службового розслідування від 14.03.2023 факти невиконання позивачем зобов'язань за укладеним між Жовківською міською територіальною громадою через Жовківську міську раду Львівського району Львівської області в особі міського голови Вольського Олега Івановича, що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Сторона-1), Куликівською селищною територіальною громадою через Куликівську селищну раду Львівського району Львівської області в особі селищного голови Бови Л.М., що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Сторона-2), Добросинсько-Магерівською сільською територіальною громадою через Добросинсько-Магерівську сільську раду Львівського району Львівської області в особі сільського голови Сала М.І., що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», (Сторона-3), Договору про співробітництво територіальних громад від 25 серпня 2021 року, які є частиною завдань та обов'язків позивача згідно посадової інструкції, передбачених п. 3.16, 3.17 та 3.19.
Зокрема, за змістом Акту службового розслідування від 14.03.2023, проаналізовано зміст звернення ФОП ОСОБА_2 вх. № 03-07/4119 від 28.12.2022, та пояснення громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та члена комісії ОСОБА_6 щодо тривалого погодження документації в начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради чи повернення документації через тривалий час без її погодження, а саме: завдання на проектування детального плану території земельної ділянки в с. Воля-Висоцька; завдання на проектування детального плану території по зміні цільового призначення з «дня ведення особистого селянського господарства» на «для розміщення будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства» на території с. Воля-Висоцька; завдання на проектування детального плану території земельної ділянки обмеженої автошляхами М-09 та З-15 з метою визначення планувальної організації та параметрів призначених для комплексної забудови; завдання на проектування детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель споруд по АДРЕСА_1 ; завдання на проектування детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , а також в площині звернення ФОП ОСОБА_2 проаналізовано розпорядження Жовківського міського голови від 16.01.2023 № 03-03/7, протокол засідання комісії з проведення службового розслідування від 30.01.2023, посадову інструкцію начальника відділу містобудування та архітектури, Договір про співробітництво територіальних громад від 25.08.2021, лист Жовківської міської ради від 31.01.2023 № 03-07/258, протокол засідання комісії з проведення службового розслідування від 02.02.2023, пояснення начальника відділу містобудування та архітектури від 02.02.2023, лист Добросинсько-Магерівської сільської ради від 07.02.2023 № 231, лист Куликівської селищної ради від 13.02.2023 № 03-11/198, розпорядження Жовківського міського голови від 15.02.2023 № 03-03/26, протокол засідання комісії з проведення службового розслідування від 16.02.2023, звіт по роботі ЦНАП за період 01.09.2022 до 14.03.2023, звіт по роботі ЦНАП за період 01.07.2022 до 31.12.2022, Акт службового розслідування від 14.03.2023, пояснення члена комісії ОСОБА_7 , службову записку першого заступника міського голови М. Малачівської від 17.03.2023 № 03-07/1072, розпорядження Жовківського міського голови від 17.03.2023 № 03-03/41, та зроблено висновок про бездіяльність позивача, яка проявилась у неналежному виконанні службових обов'язків начальником відділу містобудування та архітектури ОСОБА_1 у зв'язку із незадоволенням заявника якістю послуг, які надаються відділом, який очолює позивач та незадоволенням співпрацею Жовківської міської ради суміжних громад партнерів, що поставило під загрозу надходжень до бюджету ради в розмірі 550 тисяч щорічно.
Даний факт встановлено постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 380/7934/23 за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про скасування розпорядження Жовківського міського голови «Про оголошення догани начальникові відділу архітектури та містобудування Жовківської міської ради ОСОБА_1 » від 17.03.2023 № 03-03/41 в частині п. 1 про оголошення ОСОБА_1 , начальнику відділу архітектури та містобудування Жовківської міської ради догани за неналежне виконання посадових обов'язків, якою скасовано рішення місцевого суду та відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Доказів в підтвердження факту невиконання чи неналежного виконання позивачем його посадових обов'язків після 17.03.2023, тобто після оголошення позивачу догани згідно розпорядження Жовківського міського голови «Про оголошення догани начальникові відділу архітектури та містобудування Жовківської міської ради ОСОБА_1 » відповідачем суду не подано.
В підтвердження систематичності невиконання посадових обов'язків відповідач як за змістом оскаржуваного розпорядження, так і за змістом наданих пояснень вказує на не підтримання виконавчим комітетом Жовківської міської ради 16.03.2023 рішення «Звіт начальника відділу архітектури та містобудування ОСОБА_1 » та виконання рішення виконавчого комітету Жовківської міської ради від 13.04.2023 № 3 «Про визнання роботи начальника відділу архітектури та містобудування ОСОБА_1 незадовільною».
Однак, суд першої інстанції вірно зазначив, що рішення «Звіт начальника відділу архітектури та містобудування ОСОБА_1 », яким не підтримано звіт позивача прийнято 16.03.2023, тобто до оголошення позивачу 17.03.2023 догани згідно розпорядження Жовківського міського голови «Про оголошення догани начальникові відділу архітектури та містобудування Жовківської міської ради ОСОБА_1 ».
Окрім цього, проаналізувавши протокол засідання виконавчого комітету Жовківської міської ради від 16.03.2023, за змістом п. 4 якого вказано, що заслухано звіт начальника відділу архітектури та містобудування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 щодо схеми впорядкування МАФів, проведення комісій та результати дії Договору про співробітництво територіальних громад у сфері містобудування та архітектури, ФОП ОСОБА_2 щодо виконання умов Договору про співробітництво та терміни погодження завдань на проектування. Тобто питання, які були предметом обговорення на засіданні виконавчого комітету Жовківської міської ради 16.03.2023, також були предметом службового розслідування, за результатами якого позивачу було оголошено догану. Водночас доводи відповідача щодо фіксації стенограмою засідання інших порушень, зокрема, щодо неефективності роботи відділу в частині кількості виданих будівельних паспортів забудови земельної ділянки під індивідуальне (садибне) житлове будівництво, яких було видано 18 за період з 01.10.2022 по 16.03.2023, неефективності роботи відділу в частині розроблення схеми впорядкування на території громади малих архітектурних форм (МАФів), неефективності роботи відділу в частині перенесення пам'ятника, встановленого на площі Євгена Коновальця у місті Жовква, оскільки питання було ініційоване начальником відділу ще під час звітування перед виконавчим комітетом Жовківської міської ради у вересні 2022 року, зафіксовані факти вчинених позивачем порушень у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі № 380/17726/22, не можуть підтверджувати факт вчинення позивачем порушення за період після оголошення догани з огляду на їх вчинення позивачем до 16.03.2023, про що відповідач сам і зазначає. Окрім цього, такі факти зафіксовані лише стенограмою, відсутні в протоколі засідання, та містять лише загальну інформацію без зазначення жодних дат про стверджувані порушення, допущені позивачем.
Крім того, на засіданні виконавчого комітету Жовківської міської ради 16.03.2023 розглядалися інші питання, де доповідачем виступав ОСОБА_1 і за результатами їх розгляду були прийняті позитивні рішення (п.п. 13-17, 35 про присвоєння адреси житловому будинку, п. 18 про надання дозволу на розроблення проектної документації на реконструкцію нежитлового приміщення, п. 33 про продовження дозволу на розміщення конструкцій зовнішньої реклами, п. 34 про надання дозволу на монтаж дублюючої частини проектованої вулиці відповідно до містобудівної документації).
Щодо рішення виконавчого комітету Жовківської міської ради від 13.04.2023 № 3 «Про визнання роботи начальника відділу архітектури та містобудування ОСОБА_1 незадовільною», то як свідчить його зміст, відомостей про вчинення порушень позивачем трудових обов'язків, які б мали місце після 17.03.2023, у цьому рішенні не наведено. Зокрема, у рішенні виконавчого комітету Жовківської міської ради від 13.04.2023 № 3 «Про визнання роботи начальника відділу архітектури та містобудування ОСОБА_1 незадовільною» лише вказано загальну інформацію про непідтримання 16.03.2023 виконавчим комітетом Жовківської міської ради звіту ОСОБА_1 як начальника відділу містобудування та архітектури та закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування». Тобто вказане рішення ґрунтується на фактах невиконання чи неналежного виконання позивачем обов'язків, які були встановлені до оголошення позивачу 17.03.2023 догани. Натомість фактів невиконання позивачем обов'язків після оголошення догани та доказів в їх підтвердження вказаним рішенням не зафіксовано.
Отже, як вірно зазначив у спірному рішенні суд першої інстанції, фактично відповідачем було звільнено позивача за порушення, які вчинені ним раніше, ніж притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з розпорядженням Жовківського міського голови від 17.03.2023 № 03-03/41, що суперечить умовам, передбаченим у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України для звільнення працівника.
При цьому, суд першої інстанції врахував, що з 31.03.2023 по 11.07.2023 ОСОБА_1 безперервно був тимчасово непрацездатним внаслідок захворювання або травми, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві і був звільнений в перший день виходу на роботу 12.07.2023. Доказів невиконання чи неналежного виконання позивачем обов'язків в період з 17.03.2023 по 30.03.2023 відповідачем суду не доведено.
Слід зазначити, що працівник може бути звільнений за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю), що в спірному випадку відповідачем не встановлено.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950 затверджено Порядок проведення службового розслідування, відповідно до пункту 2 якого може бути проведено службове розслідування в разі: невиконання або неналежного виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи особою, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, а також недодержання вимог законодавства. Однак, в спірному випадку порушення позивачем положень законодавства, трудового договору, внутрішнього трудового розпорядку, положення про відділ, посадової інструкції відповідач у відповідності з вимогами вказаного Порядку не встановлював, не досліджував та не оцінював.
Також за позицією Верховного Суду у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, підлягає з'ясуванню, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 цього Кодексу правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема обов'язок зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення.
Позивач заперечує факт витребування від нього пояснень щодо невиконання покладених на нього обов'язків, однак в спростування такого відповідачем подано акт від 12.07.2023 про відмову від надання пояснень, а тому суд критично оцінює доводи позивача щодо недотримання відповідачем норм статті 149 КЗпП України в частині виконання обов'язку зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення.
Оскільки у справі, яка розглядається, встановлено, що звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством (не вказано, у чому саме полягає систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором; не додержано умов для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України), то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Таким чином, прийняте Жовківським міським головою Розпорядження від 12.07.2023 № 03-21/266 «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним, не ґрунтується на вимогах законодавства, прийняте без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тому підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на посаді.
Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 травня 2018 року у справі № П/9901/101/18, та у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 816/584/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/5596/17, від 19 травня 2020 року у справі № 9901/226/19, від 13 квітня 2023 року у справі № 540/3994/20, від 20 лютого 2019 року у справі № 819/691/17, від 20 січня 2021 року у справі № 640/18679/1.
Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на роботі, з якої його було незаконно звільнено.
За матеріалами справи ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради, який був структурним підрозділом Жовківської міської ради.
Рішенням Жовківської міської ради від 30.08.2023 № 3 «Про створення Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області» було вирішено створити юридичну особу - Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області.
Рішенням Жовківської міської ради від 12.07.2024 № 26 «Про затвердження структури і чисельності апарату управління та відокремлених самостійних структурних підрозділів Жовківської міської ради у новій редакції» затверджено структуру та загальну чисельність апарату управління та відокремлених самостійних структурних підрозділів Жовківської міської ради VIII-го демократичного скликання у новій редакції, та введено їх в дію з 01.07.2024.
Відповідно до пунктів 1, 6 Положення про Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, затвердженого рішенням Жовківської міської ради від 30.08.2023 № 3 (із змінами та доповненнями відповідно до рішення Жовківської міської ради від 12.01.2024 № 166; далі також - Положення), Управління є структурним підрозділом Жовківської міської ради, підконтрольне і пізвітне Жовківській міській раді.
Відповідно до пункту 9 Положення працівники Управління призначаються та звільняються з посад розпорядженням Жовківського міського голови в порядку, визначеному чинним законодавством.
Згідно з пунктом 10 Положення до складу Управління входять два відділи - відділ земельних ресурсів та відділ архітектури, містобудування та культурної спадщини.
Також встановлено, що на момент вирішення справи судом посади начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради, як і самого відділу як структурного підрозділу Жовківської міської ради вже не існує. Повноваження відділу перейшли до Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області.
За таких умов поновлення позивача на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області є неможливим, оскільки відповідна посада та структурний підрозділ Жовківської міської ради перестали існувати.
Отже, вирішуючи позовні вимоги про поновлення позивача на роботі суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 800/237/17, належним та ефективним способом захисту прав позивача, у разі його незаконного звільнення, є поновлення на попередній роботі.
За обставин, встановлених в цій справі, коли поновити позивача на посаді, з якої його звільнили і якої (формально) вже немає, неможливо, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої його звільнили, і яка існує на дату поновлення.
Такий правовий висновок Верховний Суд висловив у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 817/280/16, від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16 та від 24 лютого 2021 року у справі № 160/9760/19, в яких спір також виник у зв'язку зі звільненням працівника внаслідок ліквідації структурного підрозділу і при поновленні працівника на роботі суд з'ясовував, що «ліквідація» підрозділу по суті полягала у зміні назви структурного підрозділу та посади, але не посадових обов'язків та функціонального призначення структурного підрозділу як такого.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.05.2023 у справі № 640/4922/20, відносини публічної служби в основі своєї правової природи є наслідком реалізації не тільки права на участь в управлінні державними справами через забезпечення доступу до державної служби, визначеного статтею 38 Конституції України, але і права на працю, оскільки перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації права на працю, закріпленого у статті 43 Конституції України, а тому за правовою позицією Верховного Суду України, сформованою у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 21-389а13, до відносин публічної служби застосовуються норми трудового законодавства в частині неврегульованій спеціальним законодавством.
В силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади є підставою для його поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому, суд звертає увагу, що Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. Незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство, установа, організація, що допустили таке незаконне звільнення.
Верховний Суд, вирішуючи схожі спори в частині поновлення незаконно звільнених працівників в структурах державних органів, які внаслідок процесів реформування державних органів періодично змінюють свою структуру шляхом ліквідації чи реорганізації старих органів та утворення нових, виходить із особливостей публічного правонаступництва.
Такий підхід ґрунтується на конституційних принципах безперервності процесу державного управління та відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.
Апеляційний суд повторно зазначає, що спосіб захисту порушеного права безпосередньо повинен бути пов'язаний з подальшою можливістю виконати судове рішення і є ефективним тоді, коли може забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установу реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
Ця позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2021 року у справі № 0840/3202/18 та від 11 серпня 2021 року у справі № 821/549/17.
Доводи відповідача з посиланням на судову практику Верховного Суду щодо застосування положень статті 235 КЗпП України, за якими позивач повинен бути поновленим саме на посаді, з якої його було звільнено, а повноваження щодо призначення працівника в новоствореній юридичній особі є винятковою компетенцією роботодавця, а не суду, є безпідставними, оскільки така позиція Верховного Суду (у постановах від 19 грудня 2018 року у справі № 807/2391/15, від 26 травня 2021 року у справі № 260/261/20, від 27 квітня 2021 року в справі № 826/8332/17, від 20 січня 2021 року у справі № 640/18679/18, від 20 січня 2021 року у справі № 804/958/16, від 11 лютого 2021 року у справі № 640/21065/18, від 31 травня 2021 року у справі № 0840/3202/18, від 06 липня 2021 року у справі № 640/3456/20, від 06 липня 2021 року у справі № 640/1627/20, від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14, від 21 жовтня 2021 року у справі № 809/2894/13-а) застосована до інших правовідносин, а саме, на момент вирішення спору, посада, з якої позивача було звільнено існувала і суд мав можливість поновити позивача на цю посаду у старій структурі. Тому Верховний Суд і вказав, що повноваження щодо призначення працівника в порядку переведення на відповідну посаду, згідно із затвердженим штатним розписом в новоствореній юридичній особі, яка є правонаступником роботодавця, є винятковою компетенцією роботодавця і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатися у здійснення дискреційних повноважень державного органу. Обов'язок по працевлаштуванню незаконно звільненого працівника покладений на роботодавця, яким у випадку реорганізації державної установи є її правонаступник, якому передані відповідні завдання і функції.
Натомість в спірному випадку посада начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, тобто посада, з якої позивач був звільнений, а також і сам структурний підрозділ Жовківської міської ради перестали існувати, а тому виходячи із специфіки даної категорії публічно-правових спорів, спосіб захисту порушеного права безпосередньо повинен бути пов'язаний з подальшою можливістю виконати судове рішення та поновлення позивача на попередній роботі, яку слід визначати за обсягом та переліком функціональних завдань та обов'язків працівника, його повноважень та відповідальності за відповідною посадою, а також з урахуванням, зокрема (але не виключно) її фаху, освітньо-кваліфікаційного рівня, категорії раніше займаної посади.
Досліджуючи питання посади, яка є аналогічній тій, з якої позивача звільнили, і яка існує на дату поновлення, судом першої інстанції проаналізовано посадові обов'язки та функціональне призначення старого та новостворених структурних підрозділів Жовківської міської ради і апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі здійсненого аналізу.
Так, відповідно до пункту 1.1 посадової інструкції начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, затвердженої Жовківським міським головою 05.04.2021, начальник відділу є головним архітектором Жовківської міської ради. До посадових обов'язків начальника відділу входить, зокрема, залучається до підготовки та проведення сесій міської ради, засідання виконавчого комітету, постійних комісій та інших заходів, що проводяться міською радою з питань діяльності відділу, готує рішення щодо планування територій, готує пропозиції до програм соціально-економічного розвитку міської ради і подає їх на розгляд ради, здійснює моніторинг містобудівної документації, вносить пропозиції виконавчому органу міської ради щодо необхідності розроблення, внесення змін до генеральних планів населених пунктів громади, іншої містобудівної документації, готує пропозиції щодо встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, надає містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок, надає будівельний паспорт забудови земельної ділянки, надає пропозиції щодо розроблення комплексних схем розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, погоджує паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, співпрацює з органами державного архітектурно-будівельного контролю з питань самочинно збудованих об'єктів містобудування, організовує проведення в установленому порядку архітектурних та містобудівних конкурсів, забезпечує контроль за дотриманням чинного законодавства та інших нормативно-правових актів в процесі діяльності відділу, виконує інші доручення міського голови, секретаря ради, заступника голови. При цьому, начальник відділу підпорядкований безпосередньо міському голові.
Відповідно до посадової інструкції начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, затвердженої Жовківським міським головою 13.10.2023, начальник управління є головним архітектором Жовківської міської ради. До посадових обов'язків начальника управління входить, зокрема, готувати проекти рішень міської ради та її виконавчого комітету, розпоряджень міського голови, видає накази, розпорядження, приписи щодо основної діяльності управління, візує проекти рішень, надає містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок, зміни до них, відмови в їх наданні, скасовує містобудівні умови та обмеження, надає будівельні паспорти забудови земельних ділянок, вносить зміни до них та відмовляє в їх наданні, паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, видає накази про присвоєння поштових адрес, видає накази про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки, організовує роботу управління щодо його ефективної взаємодії з іншими виконавчими органами Жовківської міської ради, іншими органами державної влади, організовує роботу управління, сприяє забезпеченню та веденню містобудівного кадастру на території громади, виконує інші функції у сфері містобудування та архітектури, культурної спадщини. При цьому, безпосереднім керівником є міський голова.
Відповідно до посадової інструкції начальника відділу містобудування, архітектури та культурної спадщини Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, затвердженої Жовківським міським головою 13.10.2023, начальник відділу забезпечує координацію та регулювання окремого напряму діяльності Управління, організовує роботу відділу, забезпечує роботу з матеріалами та документами, що надходять до відділу, забезпечує виконань доручень міського голови, здійснює підготовку проектів поточних та перспективних планів роботи відділу, проектів рішень, що виносяться на розгляд виконавчого комітету місцевої ради, забезпечує внесення пропозицій щодо формування та підготовки проектів рішень у галузі архітектури, містобудування та культурної спадщини, які стосуються роботи відділу, у межах повноважень розглядає пропозиції, звернення,, заяви, що надходять до виконавчого комітету Жовківської міської ради, готує відповідні матеріали та подає їх на розгляд міському голові або сесії ради, забезпечує виконання рішень органу місцевого самоврядування та його посадових осіб, забезпечує виконання Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів. При цьому, безпосереднім керівником є начальник управління.
Як вбачається з порівняльного змісту посадових інструкцій, обсяг повноважень і обов'язків, які виконував позивач на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області в більшості збігається з обсягом повноважень і обов'язків начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області.
Слід врахувати, що позивач до звільнення займав посаду начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області - головний архітектор.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про архітектурну діяльність» керівники органів містобудування та архітектури, визначених абзацами четвертим - шостим частини першої статті 13 цього Закону, за посадою є головними архітекторами відповідних адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, області, району, населеного пункту). Повноваження головних архітекторів сіл, селищ, міст поширюються на всю територію відповідної територіальної громади. Отже, позивач займав посаду керівника органу містобудування та архітектури та одночасно посаду головного архітектора в силу вимог законодавства. Ці дві посади є нерозривними в силу обсягу повноважень та обов'язків, що покладені на таку особу. Після вчинених відповідачем змін, посадою керівника органу містобудування та архітектури є посада начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області.
За встановлених в цій справі обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача має бути його поновлення на посаді саме начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, оскільки поновлення позивача на будь якій іншій посаді, ніж начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, не призведе до захисту порушених прав та інтересів позивача та відновленню стану, що мав місце до його звільнення.
Доводи відповідача про те, що посада начальника управління не є рівнозначною посаді начальника відділу апеляційний суд оцінює критично з огляду на таке.
Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не містить визначення терміну «рівнозначна посада».
Визначення терміну «рівнозначна посада» міститься у статті 2 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), згідно з яким рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу. Проте, відповідно до пункту 11 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII його положення не застосовується до посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування працівників здійснюється, зокрема, шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад віднесено до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування, тобто як начальник відділу, так і начальник управління належить до однієї категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Слід зазначити, що відповідно до статті 14 Закону України «Про архітектурну діяльність» керівники органів містобудування та архітектури, визначених абзацами четвертим - шостим частини першої статті 13 цього Закону, за посадою є головними архітекторами відповідних адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, області, району, населеного пункту). Повноваження головних архітекторів сіл, селищ, міст поширюються на всю територію відповідної територіальної громади.
Позивач до звільнення займав посаду начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області - головний архітектор. Тобто займав керівну посаду органу містобудування та архітектури. Після реорганізації проведеної відповідачем, керівною посадою органу містобудування та архітектури стала посада начальника управління просторового розвитку та земельних ресурсів - головний архітектор.
За таких обставин в спірному випадку основною кваліфікаційною умовою для зайняття посади головного архітектора є володіння відповідними навичками та знаннями в галузі знань архітектури та будівництва, оскільки лише головний архітектор може бути керівником органу містобудування та архітектури та лише керівник органу містобудування та архітектури може бути головним архітектором.
Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110), днем звільнення вважається останній день роботи.
Отже, оскільки Розпорядженням Жовківського міського голови від 12.07.2023 № 03-21/266 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади 12.07.2023, то цей день є останнім робочим днем, тому поновлювати позивача на посаді слід з наступного дня після звільнення - з 13.07.2023.
Водночас, враховуючи той факт, що посади начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області не існувало 13.07.2023, така була створена пізніше, а тому позивача слід поновити на посаді начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області з 13.07.2023 з врахуванням перебування на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області на час її існування до припинення вказаної посади та створення посади начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області.
Частиною третьою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно з підпунктом «з» пункту 1 розділу І Порядку № 100 він підлягає застосуванню для розрахунку середньої заробітної плати і у випадку вимушеного прогулу.
Відповідно до абзаців першого, третього, четвертого пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
За правилами пункту 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
За правилами підпункту «б» абзацу першого пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Згідно з довідкою Жовківської міської ради про доходи ОСОБА_1 , наданою у відповідь на адвокатський запит від 14.07.2023 № 14/071, заробіток за січень 2023 року становив 27 368,00 гри., заробіток за лютий 2023 року становив 27 368,00 гри. Таким чином, загальний заробіток за два останні календарні місяці, що передували події становить 54 736,00 гри. Кількість робочих днів у період січень-лютий 2023 року становила 42 дні. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1303,24 гривень.
Час вимушеного прогулу за період з 13.07.2023 (наступний день після звільнення) по 19.03.2025 (день ухвалення рішення у справі) становить 421 робочих дні.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 548 664,04 гривень (1303,24 грн. х 421 днів).
Суд також звертає увагу, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-511цс16 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16 не знайшла підстав для відступлення від цього правового висновку. У постанові Верховного Суду 18.03.2021 у справі № 825/3399/14 також підтримано цей висновок.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 лютого 2019 року у справі № 826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Отже, на користь позивача належить стягнути 548 664,04 гривні, з яких відповідач відрахує загальнообов'язкові податки та збори.
Щодо витрат на правничу допомогу та покликань апелянта на відсутність дотримання критеріїв реальності витрат та розумності їхнього розміру, колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частина сьома статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, про здійснення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було заявлено 20.12.2024 із доказами їх понесення в суді першої інстанції.
Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги від 21.03.2023 № 21/03, рахунок від 26.07.2023 № 26/07 із зазначенням переліку послуг (вивчення матеріалів, надання правових консультацій, підготовка та подача адвокатських запитів до Жовківської міської ради, підготовка та подача позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду) на загальну суму 13 500,00 грн; від 14.03.2024 № 14/03/24 із зазначенням переліку послуг (вивчення та дослідження відзиву, підготовка та подача до Львівського окружного адміністративного суду відповіді на відзив та додаткових пояснень) на загальну суму 19 500,00 грн та від 20.03.2025 № 20/03/25 із зазначенням переліку послуг (підготовка та подання додаткових пояснень до Львівського окружного адміністративного суду та заяви про зміну предмету позову, судодні у Львівському окружному адміністративному суді) на загальну суму 34 500,00 грн. Розрахунок вартості часу роботи адвоката: 1 година 1500 грн, 1 судодень 2000 грн.
Також до заяви були долучені акти виконаних робіт від 26.07.2023, від 14.03.2024 та від 20.03.2025 про виконання робіт, зазначених у вищевказаних рахунках.
Також встановлено, що представником позивача виконано значний об'єм робіт, а тому витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн є співмірними із складністю справи.
При визначенні суми відшкодування колегія суддів, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Апеляційний суд враховує, що представником позивача був виконаний значний обсяг роботи у справі, який полягав у підготовці адміністративного позову, опрацюванні та долученні доказів у великому обсязі, які в вплинули на вирішення справи на користь відповідача.
Разом з тим, виходячи з обставин справи і предмету спору, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір витрат, присуджений судом першої інстанції, не завищено та він не суперечить принципу розумності.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законними та скасуванню не підлягають.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відтак, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не знаходить.
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Жовківської міської ради Львівського району Львівської області залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року та 02 квітня 2025 року у справі № 380/16270/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді І. В. Глушко
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 13.05.25