13 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/8367/24 пров. № А/857/1670/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. про визнання протиправними дій щодо припинення виплати щомісячної доплати до пенсії, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Главач І.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 09.12.2024р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
31.10.2024р. (згідно із відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Івано-Франківській обл. щодо припинення з 01.03.2022р. виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів /КМ/ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
зобов'язати відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. нарахувати та виплатити щомісячну доплату в розмірі 2000 грн. до призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.03.2022р. (а.с.1-4, 14).
Згідно ухвали суду від 11.11.2024р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними матеріалами справи (а.с.15-16).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024р. позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправними дії відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. щодо припинення з 01.03.2022р. виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов'язано відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. нарахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. до призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 01.02.2022р., з урахуванням раніше виплачених сум; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.40-47).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл., який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.51-54).
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що із аналізу постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» слідує, що право на щомісячну доплату пенсії в сумі 2000 грн. мають особи, яким пенсія за вислугу років призначена на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до 01.03.2018р. та її основний розмір після цієї дати не переглядався (не перераховувався).
Оскільки при здійсненні на виконання рішення суду перерахунку пенсії позивача розмір його пенсії збільшився більш ніж на 2000 грн., тому доплата відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з березня 2022 року не підлягає виплаті.
Окрім цього, позивачу було проведено перерахунки пенсії з 01.03.2022р., з 01.03.2023р. на виконання постанов КМ України № 118 від 16.02.2022р. «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», № 168 від 24.02.2023р. «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».
Звідси, відповідач не вбачає у своїх діях жодних порушень прав позивача на пенсійне забезпечення.
Також наголошує на тому, що позивач пропустив визначений ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду із розглядуваним позовом; поважних причин такого пропуску не навів.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою апеляційного суду від 17.03.2025р. запропоновано ОСОБА_1 навести поважні причини пропуску строку звернення до суду, про що подати до апеляційного суду відповідну письмову заяву з відповідним обґрунтуванням та доказами поважності причин пропуску такого строку (а.с.69-74).
Вказану ухвалу позивач отримав 26.03.2025р., однак в установлений строк вищезазначену заяву не подав, поважних причин пропуску строку звернення до суду не навів (а.с.77-78).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» відповідач розпочав з 01.07.2021р. виплату позивачу щомісячної доплати в розмірі 2000 грн. до основного розміру його пенсії.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2021р. в справі № 300/5701/21 пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивача. Разом з тим, по причині зростання розміру пенсії відповідач припинив виплату позивачу доплати, передбаченої постановою КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Датою припинення виплати спірної доплати слід вважати 01.03.2022р., що стверджується матеріалами пенсійної справи № 006228-МВС (а.с.7-10, 28-38).
03.06.2024р. позивач звернувся до відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії із врахуванням щомісячної доплати, передбаченої постановою КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з дати припинення такої виплати (а.с.5).
Згідно листа ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. № 5992-4694/Л-02/8-0900/24 від 03.07.2024р. з березня 2022 року позивач втратив право на встановлення щомісячної доплати (а.с.6 і на звороті).
Із змісту заявленого позову слідує, що його предметом є оскарження дій відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. щодо припинення з 01.03.2022р. виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату в розмірі 2000 грн. до призначеної пенсії відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 01.02.2022р.
При цьому, позивач стверджує, що про припинення виплати спірної доплати він не міг дізнатися, оскільки через проведений на підставі рішення суду перерахунок розмір пенсії зріс; про припинення спірної виплати пенсійний орган не надсилав будь-яких повідомлень. Здійснити самостійний розрахунок пенсії неможливо через складність обчислення пенсії. Про факт невиплати доплати він дізнався з листа-відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. від 03.07.2024р. Також розглядувана поведінка відповідача носить триваючий характер; відповідно до приписів ч.3 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» вимога про перерахунок пенсії не підлягає обмеженню певним строком.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив із того, що перерахунок пенсії позивача, проведений на виконання судового рішення в справі № 300/5701/21 з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього винило до 01.03.2018р., не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, через що позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
В частині дотримання позивачем строку звернення до суду із розглядуваним позовом суд покликався на те, що з огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення ч.3 ст.51 Закону № 2262-XII, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Така права позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.04.2019р. (справа № 809/248/18, провадження № К/9901/53585/18).
Крім того, доказів обізнаності позивача про складові суми пенсії після виконання рішення суду від 06.12.2021р. в справі № 300/5701/21 чи повідомлення про припинення спірної виплати відповідач суду не надав.
Наведені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не у повній мірі відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на отримання доплати до пенсії, передбаченої постановою КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», оскільки, на думку позивача, правових підстав для її невиплати в розглядуваному випадку не було.
Згідно фактичних обставин справи перерахунок пенсії позивача проведений в лютому 2022 року на виконання рішення суду від 06.12.2021р. в справі № 300/5701/21.
При цьому, спірну доплату позивачу не було встановлено по причині виконання зазначеного рішення суду; саме вказана обставина покладалось відповідачем в основу відмови у виплаті спірної доплати, що стверджується змістом листа ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. № 5992-4694/Л-02/8-0900/24 від 03.07.2024р.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною 1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч.2 ст.9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 вказаного Закону).
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України № 2262-ХІІ від 09.04.1992р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Так, приписами ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Норма ст.43 наведеного Закону міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, КМ України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
14.07.2021р. з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб, КМ України прийняв постанову № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Відповідно до п.1 цієї постанови з 01.07.2021р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01 березня 2018 року, установлено щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим вказаного пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому вказаного пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим зазначеного пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим вказаного пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Аналіз наведених положень вказує на те, що підставою для зменшення розміру спірної доплати є перегляд (перерахунок) пенсії після 01.03.2018р., тобто, перегляд (перерахунок) повинен стосуватися періоду часу після 01.03.2018р.
Поняття перерахунку пенсії та випадки його проведення наведено в ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Між тим, наведена норма закону не передбачає такого окремого випадку перерахунку пенсії як перерахунок за судовим рішенням.
Перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснювався на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного рішення від 06.12.2021р. у справі № 300/5701/21, яким підтверджено неправомірність дій пенсійного органу під час перерахунку пенсії позивача з 05.03.2019, із врахуванням основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії згідно довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» № 192 від 12.05.2021р.
В цьому випадку саме помилкові дії відповідача зумовили подальший перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення, а тому приведення пенсії позивача у відповідність до вимог закону (а в цілому - захист права особи на належне пенсійне забезпечення) не може вважатися перешкодою для отримання доплати, передбаченої постановою КМ України № 713 від 14.07.2021р.
Збільшення розміру пенсії на підставі рішення суду сталося внаслідок відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії у належному розмірі, а не внаслідок перерахунку і не може розцінюватись як збільшення розміру пенсії у відповідності до абз.3 п.1 постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Проведення перерахунку пенсії у розумінні вказаної постанови КМ України полягає у перерахунку, проведеному не з метою усунення порушення права особи на належний розмір пенсії, а у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Отже, підстави для ненарахування не невиплати спірної доплати з 01.03.2023р. згідно вказаного перерахунку пенсії позивача були відсутніми.
Також усталеною судовою практикою вироблені правові позиції, згідно яких через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, на 1 січня календарного року у осіб з числа військовослужбовців виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02.08.2022р. у справі № 440/6017/21.
Такий перерахунок пенсії вважається таким, що виник на підставі, встановленій нормативно-правовим актом, а саме, зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу) та є підставою для перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям відповідно до ст.ст.43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У зв'язку із тим, що положення постанови КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» припинення або зміну розміру щомісячної доплати в сумі 2000 грн. пов'язують з переглядом (перерахунком) пенсії, при цьому не вказуючи правову та фактичну підставу такого перегляду, але вказують на мету виплати такої доплати (поетапне зменшення диспропорцій в розмірах пенсій) та підстави припинення її виплати (збільшення пенсії більше аніж на 2000 грн.), то перерахунок пенсії у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), є тим підвищенням, з яким абз.3 п.1 зазначеної постанови пов'язує припинення або зміну (зменшення) розміру щомісячної доплати, передбаченої цим нормативно-правовим актом.
Оскільки зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, є правовою підставою для зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу) та, відповідно, отримання нової довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затв. постановою № 45 від 13.02.2008р., з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п.4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», і подання таких довідок до відповідного управління Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку пенсії відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то здійснений пенсійним органом перерахунок пенсії, право на який у особи виникло після 01.03.2018р., за умови підвищення розміру пенсії, є підставою для припинення (у разі підвищення розміру пенсії більш ніж на 2000 грн.) або зменшення розміру (у разі підвищення розміру пенсії менш ніж на 2000 грн.) щомісячної доплати в сумі 2000 грн., передбаченої постановою КМ України № 713 від 14.07.2021р.
Разом з тим, розглядувана ситуація є відмінною від вищеописаних обставин, оскільки не стосується розглядуваний перерахунок пенсії позивача не пов'язаний із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік.
В частині дотримання строку звернення до суду із розглядуваним позовом колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із перерахунком та виплатою позивачу щомісячної доплати в сумі 2000 грн., передбаченої постановою КМ України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», за період з 01.03.2022р.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020р. у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами ПФ України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФ України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі № 340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. по справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020р. в справі № 816/197/18, від 20.10.2020р. в справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021р. в справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020р. у справі № 816/197/18, від 20.10.2020р. у справі № 640/14865/16-а, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу ПФ України, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021р. у справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про те, що про порушення своїх прав останній дізнався із змісту листа відповідача, оскільки отримання такого листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду за захистом порушених саме цих прав.
Про факт встановлення чи невстановлення позивачу доплати до пенсії з 01.03.2022р. останньому не могло не бути відомо принаймні з квітня 2022 року, тобто, з моменту отримання пенсії за березень 2022 року.
Колегією суддів враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Наведені позивачем в суді першої інстанції обставини не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки, як вже було наголошено вище, згадані виплати мають щомісячний характер і про їх припинення, зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше неотримання/отримання вперше такої виплати у межах спірного періоду.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2024р. у справі № 240/27663/23, від 05.03.2024р. у справі № 300/5476/22, від 03.07.2024р. у справі № 400/14847/23, від 18.12.2024р. у справі № 620/6324/23.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За таких обставин, подання позивачем 31.10.2024р. позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням рішень, бездіяльності відповідача щодо безпідставного, на думку позивача, ненарахування та невиплати, починаючи з березня 2022 року, суми доплати до пенсії, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.
З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач просив виплачувати щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн. з 01.03.2022р., а з цим позовом звернувся лише 31.10.2024р. (поштою), беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат, об'єктивність та відчутність різниці в отримуваній кожного місяця сумі пенсії та наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк звернення з цим позовом до суду першої інстанції в частині вимог за період з 01.03.2022р. до 29.04.2024р. включно.
Тотожна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2024р. у справі № 240/27663/23, від 05.03.2024р. у справі № 300/5476/22, від 08.08.2024р. у справі № 460/19702/23, від 18.12.2024р. у справі № 620/6324/23.
Щодо покликання суду першої інстанції на ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Отже, частина 3 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» поширює свою дію виключно на випадки здійснення перерахунку пенсій внаслідок підвищення грошового забезпечення особам, на які поширює свою дію вказаний закон. При цьому, такий перерахунок має бути протиправно не проведений пенсійним органом на підставі відповідних довідок, виданих уповноваженими органами.
Проте, спірна доплата не є складовою грошового забезпечення, тому до цих правовідносин положення ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не застосовуються.
Тотожна правова позиція за подібних правовідносин викладена в постанові Верховного Суду від 01.08.2024р. у справі № 620/10981/23, від 08.08.2024р. у справі № 460/19702/23.
Нерелевантним є покликання скаржника на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 05.04.2019р. у справі № 809/248/18, з огляду на те, що підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначених справах не є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019р. у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Отже, колегією суддів враховується стала правова позиція, викладена за подібних правовідносин у постановах Верховного Суду від 21.02.2024р. у справі № 240/27663/23, від 05.03.2024р. у справі № 300/5476/22, від 03.07.2024р. у справі № 400/14847/23, від 08.08.2024р. у справі № 460/19702/23, від 18.12.2024р. у справі № 620/6324/23, від 08.01.2025р. у справі № 520/18932/23.
Оцінюючи в сукупності наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що розглядуваний позов подано з порушенням встановлених строків звернення до суду, а вказані в суді першої інстанції позивачем ОСОБА_1 причини пропуску строку звернення до суду не можна вважати поважними, а його клопотання - обґрунтованим; в свою чергу, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 17.03.2025р. будь-яких поважних причин пропуску звернення до суду позивач взагалі не вказав.
Статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (ч.ч.3 і 4 ст.123 КАС України).
Оскільки позивачем пропущений строк звернення із розглядуваним позовом, поважних причин пропуску вказаного строку останнім не наведено, тому є наявними правові підстави для застосування ч.1 ст.319 КАС України та залишення частини позовних вимог за період з 01.03.2022р. до 29.04.2024р. включно без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткову необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення, із залишенням частини позовних вимог без розгляду.
При цьому, в порядку ст.139 КАС України належить стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. судові витрати у розмірі 1211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору за подачу позовної заяви (а.с.4а).
Колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача всю суму сплаченого судового збору, оскільки, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірного рішення суб'єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено на користь позивача. Також за таких умов правильним є застосування принципу визначення розміру судових витрат (виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог, який стосується часткового задоволення судом вимог немайнового характеру, за якого визначити у відсотковому відношенні суму судового збору є неможливо.
Також понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення справи (в частині вимог), через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог із залишенням частини вимог без розгляду та відмовою в задоволенні іншої частини позовних вимог, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.243, ст.311, п.п.2, 3 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2024р. в адміністративній справі № 300/8367/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. щодо припинення з 30.04.2024р. виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. нарахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. до призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021р. «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 30.04.2024р., з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо припинення виплати щомісячної доплати до пенсії, спонукання до вчинення певних дій за період з 01.03.2022р. до 29.04.2024р. включно залишити без розгляду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Січових Стрільців, 15; код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 13.05.2025р.