13 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/5487/24 пров. № А/857/27925/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській обл. про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення (суддя суду І інстанції: Главач І.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 01.10.2024р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
05.07.2024р. (згідно із відомостями ярлика на поштовому відправленні) представник адвокат Єрьоміна В.А., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного управління /ГУ/ Державної служби України з надзвичайних ситуацій /ДСНС/ в Івано-Франківській обл. щодо ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по день її фактичної виплати включно за весь час затримки виплати; зобов'язати відповідача ГУ ДСНС в Івано-Франківській обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по день її фактичної виплати включно за весь час затримки виплати (а.с.1-2, 13).
Розгляд справи проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (а.с.15-16).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.28-33).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив представник адвокат Єрьоміна В.А., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити в повному обсязі (а.с.26-29).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що умовами для виплати суми спірної компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). Виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. При цьому, норми Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р., не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до відповідного відповідача за виплатою такої компенсації.
Відповідач ГУ ДСНС в Івано-Франківській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.52-53).
Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 проходив службу в ГУ ДСНС в Івано-Франківській обл.
Згідно наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 398 від 30.09.2021р. «Про звільнення осіб» полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , заступника начальника Верховинського районного відділу ГУ ДСНС в Івано-Франківській обл., звільнено зі служби цивільного захисту у відставку (а.с.8).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.08.2023р. у справі № 300/2914/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС в Івано-Франківській обл. щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. з встановленням базового місяця - січень 2008 року, та з 01.03.2018р. по 30.11.2018р. з врахуванням вимог п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, в редакції постанови КМ України № 141 від 28.02.2018р.; зобов'язано ГУ ДСНС в Івано-Франківській обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р., з встановленням базового місяця - січень 2008 року, та в період з 01.03.2018р. по 30.11.2018р. - з врахуванням вимог п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, в редакції постанови КМ України № 141 від 28.02.2018р.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024р. апеляційну скаргу ГУ ДСНС в Івано-Франківській обл. залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду 23.08.2023р. у справі № 300/2914/23 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2024р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДСНС в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.08.2023р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2024р. у справі № 300/2914/23.
На виконання судових рішень у справі № 300/2914/23 відповідач виплатив 22.03.2024р. на користь позивача грошові кошти в сумі 83625 грн. 23 коп. (а.с.9).
Водночас, на переконання представника позивача, ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою сум індексації грошового забезпечення, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Несвоєчасність виплати відповідачем грошового забезпечення у виді індексації призвела до втрати частини доходів та зумовила звернення представника позивача до суду з розглядуваним позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації.
Протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду покладено представником позивача в основу заявлених позовних вимог.
Приймаючи рішення по справі та ваідмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 09.06.2021р. у справі № 240/186/20 та від 18.08.2023р. у справі №460/4166/20.
У правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді суб'єкта владних повноважень про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р., пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.06.2021р. у справі № 240/186/20 та від 04.05.2022р. у справі № 200/14472/19-а.
Як слідує із матеріалів справи, фактично представником позивача не було надіслано відповідачу належно оформлену заяву про виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Отже, позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р., а відповідач не відмовляв у виплаті спірної компенсації, через що право ОСОБА_1 не порушено суб'єктом владних повноважень, а його звернення до суду із розглядуваним позовом є передчасним.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом спору в цій справі є виплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми щомісячного грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого позивачу на виконання судового рішення в справі № 300/2914/23 за період з 01.01.2016р. по день фактичної виплати - 23.03.2024р.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 вказаного Закону).
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України № 2050-ІІІ від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» /надалі - Закон № 2050-ІІІ/ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р. /Порядок № 159/.
Згідно зі ст.ст.1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст.4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021р. у справі № 465/322/17.
У постанові від 05.03.2020р. у справі № 140/1547/19 Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями ст.4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до ст.6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Встановлено, що на виконання судових рішень у справі № 300/2914/23 відповідач 23.03.2024р. перерахував на картковий рахунок позивача кошти в загальній сумі 83575 грн. 23 коп., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 (а.с.9).
Вказані обставини не заперечуються відповідачем.
Отже, несвоєчасне нарахування індексації грошового забезпечення відбулось у зв'язку з протиправним ненарахуванням відповідачем позивачу такої під час проходження військової служби, невиплати такої під час звільнення з військової служби, що встановлено судовим рішенням, тобто, з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків його виплати.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що передбачена Законом № 2050-ІІІ компенсація виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованого грошового забезпечення), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти виплачені в результаті нарахування індексації грошового забезпечення та відновлення прав позивача, порушених при виплаті грошового забезпечення у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону № 2050-ІІІ.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2019р. у справі № 159/1615/17, від 29.04.2020р. у справі № 420/2093/16-а, від 16.12.2020 у справі № 521/21718/16-а, від 23.12.2020р. у справі № 640/7975/15-а, від 21.09.2022р. у справі № 816/1627/18.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки позивачу на виконання рішення остаточно було виплачено індексацію грошового забезпечення 23.03.2024р. за період 01.01.2016р. по 30.11.2018р. у сумі 83575 грн. 23 коп., що не заперечується відповідачем, тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, право на отримання яких встановлено судовим рішенням у справі № 300/2914/23, за весь час затримки виплати, починаючи з 01.01.2016р., по день фактичної виплати.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суд виснував про те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті; тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію
Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Між тим, такі твердження суду першої інстанції слід вважати помилковими, виходячи з такого.
Умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахування та виплати доходів - індексації грошового забезпечення (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому, норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до відповідного органу за виплатою такої компенсації.
Аналіз норм ст.ст.1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання в разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Крім того, відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні ст.7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами ст.ст.2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024р. у справі № 560/8194/20, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права (застосування закону, який не підлягав застосуванню), що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, з вищевикладених мотивів.
Враховуючи результат апеляційного розгляду, на підставі вимог ст.139 КАС України слід здійснити перерозподіл судових витрат, а саме: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДСНС в Івано-Франківській обл. на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 1211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви (а.с.3) та 1816 грн. 80 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.40), а всього: 3028 грн.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача всю суму сплаченого судового збору, оскільки, незважаючи на часткове задоволення позовних та апеляційних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено на користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов'язується виключно із способом захисту порушених прав. Також за таких умов правильним є застосування принципу визначення розміру судових витрат (виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог, який стосується часткового задоволення судом вимог немайнового характеру, за якого визначити у відсотковому відношенні суму судового збору є неможливо).
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.243, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024р. в адміністративній справі № 300/5487/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській обл. щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання судових рішень в справі № 300/2914/23.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській обл. нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання судових рішень в справі № 300/2914/23, за весь час затримки її виплати - з 01.01.2016р. по день фактичної виплати 23.03.2024р.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Здійснити перерозподіл судових витрат: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській обл. (місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул.Ію.Франка, буд.6; код ЄДРПОУ 38555228) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 1211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви та 1816 грн. 80 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, а всього: 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 13.05.2025р.