12 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/12163/24 пров. № А/857/7380/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Нор У.М.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження м. Рівне 28 січня 2025 року, у справі №460/12163/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
10.10.2024 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - Управління), просить визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії по інвалідності з 01.06.2024 із 5960,00 грн. до 4523,37 грн. та зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії по інвалідності з 01.06.2024.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз рішення у справі №460/19398/23, яке набрало законної сили, дає підстави для висновку, що таким рішенням зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.06.2023 нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Зазначив, що таке підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру хоч і виплачується одночасно з основною пенсією, проте, за своєю природою є компенсацією від держави у вигляді соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України, а не видом пенсійної виплати, а відтак нарахування особі означеного підвищення до пенсії не може впливати на обрахунок основного розміру її пенсії. Крім того, суд звернув увагу, що судовим рішення у справі №460/19398/23 орган Пенсійного фонду зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу означене підвищення до пенсії, а не здійснити перерахунок основного розміру його пенсії. Такі протиправні дії призвели до зменшення основного розміру пенсії позивача, внаслідок чого порушено гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком у 2024 році становив 2760 гривень, а підвищення на виконання судового рішення становить 3200 грн., а відтак результат її перерахунку в сумі 4523,37 грн. не може свідчити про належне пенсійне забезпечення особи з інвалідністю IIІ групи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 отримувала пенсію по інвалідності станом на 30.05.2023 у розмірі 2760,00 грн, з 01.06.2023 по 31.12.2023 у розмірі пенсії становив 14489,37. Оскільки Законом «Про Державний бюджет на 2024 рік» зазначено розмір мінімальної заробітної плати як розрахункова величина для обчислення за рішеннями суду на рівні 1600,00 грн., а відтак на виконання судового рішення починаючи з 01.06.2024, пенсія позивача правомірно виплачується у розмірі, у сумі 4523,99 грн, у тому числі 3200,00 грн (1600,00 грн х 2) - щомісячне підвищення відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з яких пенсія по інвалідності 1223,37грн, 100,00 грн. індексація на 01.03.2024 та доплата в сумі 3200,00грн. за судовим рішенням. Зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 після перерахунку на виконання вищевказаного рішення суду не відбувалось, а відтак суд першої інстанції неправильно надав оцінку обставинам справи, оскільки підстави для задоволення позовних вимог були відсутні.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача. З 30.05.2023 їй призначено пенсію по інвалідності (ІІІ група) на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно протоколу перерахунку пенсії від 27.06.2023, позивачу з 30.05.2023 розмір пенсії обчислено із наступних складових : Розмір пенсії по інвалідності 1089,37 грн. Доплата до мінімальної пенсійної виплати 1003,63 грн. Допл. на індекс ЗП для СС 30/35 та/або інв. І групи 207.00 грн. Доплата особам, яким не виповнилось 70 років - 460,00 грн.
Розмір пенсії з надбавками 2760,00 грн.
29.09.2023 Рівненським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі №460/19398/23, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.06.2023 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.06.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На виконання рішення суду, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача.
Згідно протоколу перерахунку пенсії від 10.01.2024, позивачу розмір пенсії обчислено із наступних складових : Розмір пенсії по інвалідності 1089,37грн. Доплата по суду (ст. 39 Закону 796) 13400,00 грн. Розмір пенсії з надбавками 14489,37 грн.
Згідно протоколу перерахунку пенсії від 18.06.2024, позивачу розмір пенсії обчислено із наступних складових: Розмір пенсії по інвалідності 1223,37 грн. Надбавка 100 грн на індексації 01.03.2024 100,00 грн. Доплата по суду (ст. 39 Закону 796) 3200,00 грн. Розмір пенсії з надбавками 4523,37 грн.
Позивач вважаючи такі дії протиправними, оскільки шляхом математичних обрахунків, позивачем визначено, що сума раніше встановленого розміру пенсії та доплати до пенсії, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить 5960,00 грн, тому звернулась до суду за захистом своїх прав.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон України №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно зі ст.1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями статті 9 Закону України №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, Законом №1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Відповідно до вимог статті 30 Закону України №1058-IV визначено умови призначення пенсії по інвалідності. Зокрема, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією визначеного ч.1 статті 32 Закону України №1058-IV.
Відповідно до положень статті 33 Закону України №1058-IV визначено наступні розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Як це правильно встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії по інвалідності. Розмір пенсії по інвалідності визначений на рівні 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, оскільки позивачу встановлена ІІІ група інвалідності.
Частиною 1 статті 27 Закону № 1058-IV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп х Кс,
де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до ч.1-3 статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Так, відповідно до протоколу перерахунку пенсії, розмір пенсії по інвалідності визначений на рівні 1223,37 грн., з розрахунку розмір пенсії за віком* 50 %.
Правильність обчислення розміру пенсії за віком позивачем не оспорюється.
Водночас враховуючи, що розмір пенсії позивача не досягав мінімального розміру пенсії, позивачу здійснювалось нарахування державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» за № 265 від 26.03.2008, пунктом 1 якої передбачено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат особам з інвалідністю, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства і дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю(з урахуванням надбавок,підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб з інвалідністю (у тому числі дітей з інвалідністю) прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, та в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії та державної соціальної допомоги у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Наведене, як це правильно зазначив суд першої інстанції свідчить, що мінімально допустимий розмір пенсії позивача як особи з інвалідністю ІІІ групи, з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.03.2024 повинен становити не менше 2760,00 грн.
Разом з тим, виконуючи рішення суду у справі №460/19398/23 відповідачем здійснено перерахунок розміру пенсії, яким протиправно з 01.06.2024 по 31.05.2025 основний розмір пенсії по інвалідності визначено в сумі 1714,85грн.
Слід погодитись з висновками суду першої інстанції, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі №460/19398/23, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.06.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Водночас, таке підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, що встановлене статтею 39 Закону №796-ХІІ, хоч і виплачується одночасно з основною пенсією, проте, за своєю природою є компенсацією від держави у вигляді соціальної допомоги, гарантованої Конституцією України, а не видом пенсійної виплати, про що зазначає Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018.
У пункті 4 означеного Рішення Конституційний Суд України вказав, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави» (пункт 4 мотивувальної частини).
У Рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, встановив, що Закон №796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абзаци одинадцятий, чотирнадцятий пункту 5 мотивувальної частини).
Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України.
Таким чином, як це правильно зазначив суд першої інстанції, нарахування особі означеного підвищення до пенсії не може впливати на обрахунок основного розміру її пенсії, водночас судовим рішення у справі №460/19398/23 орган Пенсійного фонду зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу означене підвищення до пенсії, а не здійснити перерахунок основного розміру пенсії позивача.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання дій відповідача у протиправному зменшенні основного розміру пенсії позивача, які порушили його гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення, оскільки зважаючи на мінімальний розмір пенсії за віком у 2024 році 2760 гривень та враховуючи встановлене судовим рішенням право позивача на підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, згідно статті 39 Закону №796-ХІІ у сумі 3200 грн. у 2024 році, нарахування пенсійних виплат в сумі 4523,37 грн., не свідчить про правомірну поведінку відповідача, що має наслідком зобов'язання порушене право відновити.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №460/12163/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний