Справа № 580/285/23 Головуючий у І інстанції - Гаврилюк В.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
13 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Бужак Н.П., Собківа Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0058817-5013-2301 від 07.02.2019 на суму податкового зобов'язання 33663,42 грн за 2018 рік;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0041468-5033-2301 від 24.02.2020 на суму податкового зобов'язання 34710,57 грн за 2019 рік;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0165573-2403-2301 від 28.03.2021 на суму податкового зобов'язання 35990,42 грн за 2020 рік.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями Відповідач визначив податкові зобов'язання Позивача за 2018-2020 роки із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Позивач вказав, що є співвласником житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 (згідно постанови Апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року у справі № 22-ц/793/1131/2018) розмір частки становить 78/100, у зв'язку із чим не може виступати одноосібним платником податку в силу вимог п. «б» пп. 266.1.2 ст. 266 Податкового кодексу України, а ГУ ДПС у Черкаській області неправомірно нарахувало вищевказаний податок лише йому.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 28.03.2021 № 0165573-2403-2301.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про визнання протиправними та скасування рішень, і ухвалити у відповідній частині рішення про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми Ф № 0058817-5013-2301 від 07.02.2019 на суму податкового зобов'язання 33663,42 грн за 2018 рік, податкового повідомлення-рішення форми Ф № 0041468-5033-2301 від 24.02.2020 на суму податкового зобов'язання 34710,57 грн за 2019 рік.
Також, не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у вказаній частині відмовити.
В апеляційних скаргах Сторони посилаються на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга Позивача мотивована також тим, що оскільки згідно постанови Апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року у справі № 22-ц/793/1131/2018 визнано право особистої приватної власності ОСОБА_2 на 22/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , Позивач являється співвласником житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 згідно вищевказаної постанови, а тому не може виступати одноосібним платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу вимог п. «б» пп. 266.1.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Таким чином Відповідачем неправомірно нараховано лише Позивачу податок на нерухоме манно, відмінне від земельної ділянки за 2018 - 2019 роки.
Апеляційна скарга Відповідача мотивована тим, що ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 28.03.2021 № 0165573-2403-2301 відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Відповідача на рішення суду першої інстанції.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Позивача, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення у вказаній частині відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05 грудня 2002 року було укладено шлюб між Позивачем та ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про одруження.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2017 року шлюб між сторонами розірвано.
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року у справі № 22-ц/793/1131/2018 визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - 44/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_2 на 22/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_2 на 22/100 частки земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_1 , яка надана у власність ОСОБА_1 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.12.2005 року, серія ЯА №705914.
Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_1 на 78/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Вказаним рішенням суду встановлено обставини набуття зазначеного будинку у спільну сумісну власність у період перебування у шлюбі з 05 грудня 2002 року.
ГУ ДПС України у Черкаській області було прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 07 лютого 2019 року № 0058817-5013-2301 (форми «Ф»), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 33 663,42 грн за 2018 рік.
- від 24 лютого 2020 року № 0041468-5033-2301 (форми «Ф»), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на суму 34 710,57 грн за 2019 рік.
- від 28 березня 2021 року № 0165573-2403-2301 (форми «Ф»), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на суму 35 990,42 грн за 2020 рік.
Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС України у Черкаській області, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час прийняття Відповідачем ППР № 0058817-5013-2301 від 07.02.2019 за 2018 рік та № 0041468-5033-2301 від 24.02.2020 за 2019 рік відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (112-114) вказували на те, що Позивач володіє 1/1 частки у будинку по АДРЕСА_1 .
З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність визначення Відповідачем зобов'язань Позивача із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2019 роки.
Щодо правомірності ППР № 0165573-2403-2301 від 28.03.2021 на суму податкового зобов'язання 35990,42 грн за 2020 рік, суд першої інстанції зазначив, що контролюючий орган здійснив нарахування Позивачу суму податку виходячи із повної площі нерухомого майна - 585,40 кв. м. за 12 місяців 2021 року, тобто без урахування обставини, що із 24.09.2020 на об'єкт оподаткування зареєстровано спільну часткову власність. Неврахування Відповідачем зазначеної обставини призвело до завищення податкового зобов'язання визначеного Позивачу за 2020 рік.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм чинного законодавства суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність ППР № 0165573-2403-2301 від 28.03.2021, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).
Пунктом 4.3 ст. 4 ПК України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
При цьому, відповідно до п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені ст. 12 ПК України.
Згідно ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до пп. 10.1 та 10.2 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Таким чином, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 ПК України.
За приписами п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
Підпунктом 12.3.2 пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Відповідно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі, якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.
Відповідно до п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, крім іншого:
12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;
12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;
12.4.3. прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пунктом 12.5 ст. 12 ПК України визначено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачено статтею 266 ПК.
Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (пп. 266.3.1, пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
За приписами пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
За наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку) (підпункт 266.7.1-1 пункту 266.5 статті 266 Кодексу № 2755).
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Для новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку (підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Кодексу №2755).
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Відповідно до підпункту 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов'язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені підпунктом 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 цього Кодексу.
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Згідно з підпунктами 266.8.1, 266.8.2 пункту 266.8 статті 266 ПК України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів (т. 1, а.с. 114), 18.11.2008 держаний реєстратор вніс до Реєстру запис про приватну власність ОСОБА_1 на 1/1 частку будинку по АДРЕСА_1 .
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року у справі № 22-ц/793/1131/2018 визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - 44/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_2 на 22/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_1 на 78/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1, а.с. 24-25), 24.09.2020 держаний реєстратор вніс до Реєстру запис про спільну часткову власність ОСОБА_1 на 78/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що оскільки згідно постанови Апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року у справі № 22-ц/793/1131/2018 визнано право особистої приватної власності ОСОБА_2 на 22/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , Позивач являється співвласником житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 згідно вищевказаної постанови, а тому не може виступати одноосібним платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу вимог п. «б» пп. 266.1.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV у разі визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, проводиться державна реєстрація таких змін, при цьому дата та час державної реєстрації речових прав, обтяжень речових прав залишаються незмінними.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, право саме спільної часткової власності ОСОБА_1 на 78/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 виникло 24.09.2020, тобто з дати державної реєстрації такого права.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на час прийняття відповідачем ППР № 0058817-5013-2301 від 07.02.2019 за 2018 рік та № 0041468-5033-2301 від 24.02.2020 за 2019 рік відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказували на те, що Позивач володіє 1/1 частки у будинку по АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим Відповідачем правомірно визначено зобов'язання Позивача із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2019 роки.
Щодо правомірності ППР № 0165573-2403-2301 від 28.03.2021 на суму податкового зобов'язання 35990,42 грн за 2020 рік, колегія суддів звертає увагу, що Відповідач здійснив нарахування Позивачу суму податку виходячи із повної площі нерухомого майна - 585,40 кв. м. за 12 місяців 2021 року, тобто без урахування обставини, що із 24.09.2020 на об'єкт оподаткування зареєстровано спільну часткову власність.
Неврахування Відповідачем зазначеної обставини призвело до завищення податкового зобов'язання визначеного Позивачу за 2020 рік.
Таким чином, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність ППР № 0165573-2403-2301 від 28.03.2021, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційних скарг не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Черкаській області, викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Собків