Справа № 620/14545/24 Суддя першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
13 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача Файдюка В.В.,
Суддів Епель О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Оіл-Транс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Оіл-Транс» (далі - позивач, ТОВ «Євро Оіл-Транс») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у Чернігівській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.05.2024 №11008110/43627262, прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області, про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.08.2023 №1, поданої ТОВ «Євро Оіл-Транс»;
- зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складені та подану ТОВ «Євро Оіл-Транс», а саме від 22.08.2023 №1 за датою її подання, тобто 28.08.2023;
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.05.2024 №11036723/43627262, прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області, про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.08.2023 №2, поданої ТОВ «Євро Оіл-Транс»;
- зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складені та подану ТОВ «Євро Оіл-Транс», а саме від 23.08.2023 №2 за датою її подання, тобто 28.08.2023;
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.05.2024 №11036718/43627262, прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області, про відмову у реєстрації податкової накладної від 01.08.2023 №3, поданої ТОВ «Євро Оіл-Транс»;
- зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складені та подану ТОВ «Євро Оіл-Транс», а саме від 01.08.2023 №3 за датою її подання, тобто 14.08.2023;
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.05.2024 №11057042/43627262, прийняте ГУ ДПС у Чернігівській області, про відмову у реєстрації податкової накладної від 04.08.2023 №2, поданої ТОВ «Євро Оіл-Транс»;
- зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складені та подану ТОВ «Євро Оіл-Транс», а саме від 04.08.2023 №2 за датою її подання, тобто 14.08.2023.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовані рішення комісії Головного управління ДПС в Чернігівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.05.2024 №11008110/43627262, від 13.05.2024 №11036723/43627262, від 13.05.2024 №11036718/43627262, від 16.05.2024 №11057042/43627262.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №1 від 22.08.2023, №2 від 23.08.2023, №3 від 01.08.2023, №2 від 04.08.2023, сформовані та подані на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Оіл-Транс», в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Оіл-Транс» судові витрати в сумі 11 056,00 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Оіл-Транс» судові витрати в сумі 11 056,00 грн.
При цьому суд виходив з того, що рішення відповідача-1 про відповідність позивача п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку скасовано рішенням суду у справі №620/13045/23, яке набрало законної сили 29.01.2024. Суд підкреслив, що рішення про зупинення реєстрації податкових накладних не містять вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику, що ставить останнього у стан правової невизначеності. Також суд наголосив, що спірні у цій справі рішення не містять мотивів їх прийняття та не відображають обсяг документів, що досліджувався податковим органом. У свою чергу відповідачем-1, як зазначив суд, не спростовано наявність у позивача всіх необхідних для підтвердження правомірності реєстрації податкових накладних документів. Покладаючи на ДПС України обов'язок з реєстрації податкових накладних, суд зазначив, що такий спосіб захисту є найбільш ефективним і сприятиме остаточному вирішенню спору.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ГУ ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свою позицію обґрунтовує тим, що оскільки ТОВ «Євро Оіл-Транс» не було у повному обсязі надано в установлений строк пояснення та документи щодо підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, щодо яких застосована процедура зупинення, то оскаржувані рішення про відмову в їх реєстрації є обґрунтованими.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «НВП «Євро Оіл-Транс» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що зупинення реєстрації податкових накладних здійснено відповідачем-1 незаконно, оскільки за рішенням суду, яке набрало законної сили, позивач протиправно віднесений до ризикових платників податків. Наголошує, що платником податків були надані всі необхідні та вичерпні документи для реєстрації податкових накладних, а змістовна оцінка господарських операцій має здійснюватися під час документальної перевірки платника податків, а не на стадії реєстрації податкових накладних.
Відзиву на апеляційну скаргу від ДПС України не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
За змістом ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 13 травня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «Євро Оіл-Транс» зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Основним видом господарської діяльності товариства за КВЕД є 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і побідними продуктами.
У межах здійснення господарської діяльності ТОВ «Євро Оіл-Транс» складено та направлено за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення у вигляді електронного файлу для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних такі податкові накладні: №1 від 22.08.2023, №2 від 23.08.2023, №3 від 01.08.2023, №2 від 04.08.2023.
За допомогою програми електронного документообігу позивачем отримано квитанції, де зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, оскільки податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У зв'язку з цим запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних».
ТОВ «Євро Оіл-Транс» до ГУ ДПС у Чернігівській області направило повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено (т. 1 а.с. 32-149, 154-250, т. 2 а.с. 1-15, 20-96, 103-162).
Позивачем були отримані повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН (т. 1 а.с. 61-63, 198-200, т. 2 а.с. 50-52, 131-133), в яких ГУ ДПС у Чернігівській області просило платника податків надати копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, а саме копії інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН.
Так, щодо податкової накладної від 22.08.2023 №1 контролюючий орган зазначив про порушення порядку заповнення товарно-транспортної накладної в частині пункту навантаження, неможливо підтвердити транспортування у зв'язку з зупинкою реєстрації податкових накладних в ЄРПН на відповідні послуги, не надано пояснення щодо розбіжності в одиницях виміру по придбанню та реалізації товару, відсутня інформація щодо наявності виробничих потужностей за місцем навантаження вказаного в ЦМР та ТТН. Це ж саме вказано і щодо податкової накладної від 01.08.2023 №3.
Щодо податкової накладної від 23.08.2023 №2 зазначено про ненадання товарно-транспортної накладної на перевезення скрапленого газу до місця зберігання, відсутність інформації стосовно місця перебування в простої транспортного засобу (адресні дані).
З приводу податкової накладної від 04.08.2023 №2 вказано, що неможливо підтвердити придбання послуг перевезення, оскільки податкові накладні згідно ЄРПН зупинені, а також порушено порядок заповнення товарно-транспортної накладної в частині пункту розвантаження.
ТОВ «Євро Оіл-Транс» було подано до ГУ ДПС у Чернігівській області додаткові письмові пояснення з доданими до них копіями документів.
Проте, рішеннями комісії ГУ ДПС у Чернігівській області від 06.05.2024 №11008110/43627262, від 13.05.2024 №11036723/43627262, від 13.05.2024 №11036718/43627262, від 16.05.2024 №11057042/43627262 позивачу в реєстрації вказаних податкових накладних відмовлено у зв'язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, платником податку (т. 1 а.с. 66-67, 205-206, т. 2 а.с. 56-57, 136-137).
Не погодившись із вказаними вище рішеннями про відмову у реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Критерії перевірки поданої на реєстрацію податкової накладної визначені у п. 12 Порядку № 1246.
Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Це положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.
Згідно п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок зупинення №1165), податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, складеної на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості хоча б одного з товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку, за винятком розрахунку коригування, визначеного підпунктом 7 цього пункту), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації), які наведені у цьому пункті.
Приписи п. 4 Порядку зупинення №1165 визначають, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Водночас, за правилами п. 5 Порядку зупинення №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно абз. 1 п. 6 Порядку зупинення №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Приписи п. 7 Порядку зупинення №1165 визначають, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Пунктом 10 Порядку зупинення №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520 (п. 11 Порядку зупинення №1165).
У свою чергу, механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначається Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі - Порядок №520).
Відповідно до п. 3 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу.
Згідно п. 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, закріплено у пункті 5 Порядку №520, і може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Відповідно до п. 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
За правилами п. 9 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:
або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;
або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;
або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.
Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).
За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.
Згідно п. 10 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Таким чином, можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії.
Відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1 до Порядку зупинення №1165) у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Довідник кодів податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті ДПС.
Матеріали справи свідчать, що у направлених платнику податків квитанціях контролюючий орган вказав на те, що підставою зупинення реєстрації податкових накладних і розрахунку коригування є відповідність ТОВ «Євро Оіл-Транс» пункту 8 Критерії ризиковості платника податку.
Такі квитанції містять вимоги про надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення.
У свою чергу колегія суддів звертає увагу, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних на реєстрацію прямо залежить від зазначення у квитанціях про зупинення реєстрації чіткого переліку документів. При цьому, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.04.2024 у справі № 160/18840/22, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, контролюючий орган повинен вимагати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов'язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, чого зроблено не було.
Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 23.02.2023 у справі № 420/9924/20, від 20.01.2022 у справі № 140/4162/21, від 14.12.2022 у справі № 560/11825/21.
При цьому у пп. 3 п. 11 Порядку зупинення №1165 прямо передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються, зокрема, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог чинного законодавства позивачем засобами електронного документообігу відповідачу-1 були направлені повідомлення разом з поясненнями щодо фактичного здійснення господарських операцій. При цьому обсяг таких документів визначався ТОВ «Євро Оіл-Транс» на власний розсуд, а тому ним були надані первинні документи на підтвердження поставки пального, у тому числі митні декларації, товарно-транспортні накладні, акцизні накладні, акти прийому-передачі нафтопродуктів, договори тощо.
Однак, всупереч наданих документів, ГУ ДПС у Чернігівській області прийняті рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Щодо посилання апелянта на порушення порядку заповнення товарно-транспортної накладної в частині пункту навантаження, неможливо підтвердити транспортування у зв'язку з зупинкою реєстрації податкових накладних в ЄРПН на відповідні послуги, не надано пояснення щодо розбіжності в одиницях виміру по придбанню та реалізації товару, відсутня інформація щодо наявності виробничих потужностей за місцем навантаження вказаного в ЦМР та ТТН (щодо податкових накладних від 22.08.2023 №1 та від 01.08.2023 №3), ненадання товарно-транспортної накладної на перевезення скрапленого газу до місця зберігання, відсутність інформації стосовно місця перебування в простої транспортного засобу (адресні дані) (щодо податкової накладної від 23.08.2023 №2) та неможливості підтвердження придбання послуг перевезення, оскільки податкові накладні згідно ЄРПН зупинені, а також порушено порядок заповнення товарно-транспортної накладної в частині пункту розвантаження (щодо податкової накладної від 04.08.2023 №2), колегія суддів зазначає, що, по-перше, зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН не є безумовним свідченням безтоварності господарських операцій, по-друге, окремі недоліки заповнення товарно-транспортних накладних з огляду на надані платником податків пояснення та інші документи у своїй сукупності не дають підстав стверджувати про відсутність підстав для реєстрації податкових накладних з огляду на те, що під час такої дії не перевіряється товарність господарських операцій в обсязі, що передбачає документальна перевірка, по-третє, розбіжності в одиницях виміру (куб дм і тони) з огляду на зміст наданих документів дають можливість прослідкувати походження газу скрапленого від компанії Бартер С.А. (Польща) до ТОВ «Євро Оіл-Транс», по-четверте, за поясненням платника податків, обладнання для перекачки газу знаходиться у промзоні за місцем стоянки, по-п'яте, адресні дані простою транспортних засобів не охоплюються предметом перевірки контролюючого органу, по-шосте, товарно-транспортна накладна на перевезення скрапленого газу до місця зберігання надавалася позивачем разом з поясненнями (т. 2 а.с. 15).
Викладене, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що контролюючим органом здійснено поверхневий аналіз наданих позивачем документів без дослідження їх змісту та взаємозв'язку.
Більше того, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №620/13045/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 30.06.2023 № 37996 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Оіл-Транс» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку та зобов'язано Головне управління ДПС у місті Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Оіл-Транс» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризикованості платника податку.
Крім того, з огляду на приписи п. 187.1 ст. 187 та п. 201.7 ст. 201 ПК України суд апеляційної інстанції зазначає, що обов'язок подання податкової накладної на реєстрацію у платника податків виникає після кожного отримання коштів як попередньої оплати (авансу) незалежно від наявності інших первинних документів, який позивачем виконано шляхом подання податкових накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за правилом першої події.
Як вже було підкреслено вище, матеріалами справи підтверджено, що позивачем надавалися до контролюючого органу первинні документи, які підтверджують та розкривають суть та зміст господарських операцій, на виконання яких складено податкові накладні за правилом першої події.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому під час розгляду справи суд не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 500/2237/20, від 04.03.2024 у справі № 440/3706/23).
Крім того, як було встановлено раніше, з огляду на необґрунтованість віднесення ТОВ «Євро Оіл-Транс» до ризикових платників податків на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості, у ГУ ДПС у Чернігівській області не було підстав для зупинення реєстрації податкових накладних з посиланням на відповідність платника податку указаному пункту.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, такі рішення не узгоджуються з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Така позиція узгоджується також із висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 21.05.2020 у справі № 560/391/19, постановах від 03.11.2021 у справі 360/2460/20 та від 20.01.2022 у справі № 140/4162/21.
Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на відповідача-2 обов'язку з реєстрації податкових накладних датами їх фактичного подання, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 19 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ТОВ «Євро Оіл-Транс», є зобов'язання ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні датами їх фактичного подання на реєстрацію.
Такий спосіб захисту порушених прав платника податків безпосередньо випливає із змісту згаданого вище п. 20 Порядку №1246 та узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.11.2021 у справі 360/2460/20, від 06.03.2024 у справі №440/3706/23 та від 18.04.2024 у справі №160/18840/22.
Щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, оскільки рішення суду першої інстанції в розподілу судових витрат не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія здійснювала перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Чернігівській області.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Євро Оіл-Транс» просило стягнути на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у фактично понесеному розмірі - 10 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що обов'язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Крім того, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 120/3929/19-а.
Судом апеляційної інстанції враховується, що будь-яких заперечень щодо неспівмірності заявлених до присудження на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відповідачами не надано. Разом з тим, з огляду на правову позицію Верховного Суду (постанова від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22) це не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Відтак, перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача були надані:
- копія договору від 17.03.2025 №17/03-1 про надання правової (правничої) допомоги, пунктом 4.2 якого зазначено, що розмір гонорару є договірною ціною сторін. За правову допомогу, передбачену у п. 1.1 договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 10 000 грн за складання у справі №620/14545/24 відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2025;
- копія акта приймання-передачі наданих послуг від 19.03.2025 до вказаного договору;
- копія платіжної інструкції від 16.04.2025 №4 про сплату ТОВ «Євро Оіл-Транс» на користь адвоката за згаданим вище договором 10 000 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відтак, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Судовою колегією враховується, що ця справа належить до справ незначної складності (є малозначна), її розгляд здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження, а щодо спірних правовідносин склалася усталена судова практика. При розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанціях брав участь один й той самий адвокат, що свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. На користь цього свідчить й те, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а мотиви відзиву за своєю суттю не відрізняються від аргументів позову.
Аналогічний за змістом висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 160/17139/20.
Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що розмір заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн є явно завищеним, оскільки такий самий розмір витрат на професійну правничу допомогу був понесений позивачем у суді першої інстанції.
Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи (малозначна), ціну позову, ненадання доказів виняткового значення цієї справи для позивача та обґрунтувань неминучості і обов'язковості понесених останнім витрат саме у такому розмірі, колегія суддів приходить до висновку, що останні з огляду на співрозмірність та пропорційність до предмету спору підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь ТОВ «Євро Оіл-Транс» у розмірі 4 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11; код ЄДРПОУ ВП 44094124) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Оіл-Транс» (14000, м. Чернігів, пр-т. Миру, 35-б; код ЄДРПОУ 43627262) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
Повне рішення виготовлено 13 травня 2025 року.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Епель
Є.І. Мєзєнцев