Справа № 580/11145/24 Суддя першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
13 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
Суддів: Епель О.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФ в Черкаській області), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 24.09.2024 №232730020082;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до її пільгового стажу роботи за Списком №2 період навчання в Черкаському ТУ №8 - Хіміків з 01.09.1982 по 15.07.1983 (10 місяці 13 днів), періоди роботи на ВАТ «Черкаське хімволокно» у текстильних цехах №1 та №3 на посаді перемотувальник нитки 4 розряду з 18.07.1983 по 30.10.1987 (04 роки 03 місяці 12 днів), з 30.10.1987 по 11.10.1990 (02 роки 11 місяців 11 дні), з 11.10.1990 - 09.09.1994 (03 роки 10 місяців 29 дні), з 10.08.1995 по 28.01.2004 (09 роки 05 місяці 18 дні), а всього 21 рік 05 місяців 23 дні;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до її загального страхового стажу роботи згідно із записами її трудової книжки НОМЕР_1 , разом - 24 роки 11 місяців та 11 днів;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 16.09.2024 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФ в Чернігівській області).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24.09.2024 №232730020082 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком за списком №2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2, періодів її навчання в Черкаському ТУ №8 - Хіміків з 01.09.1982 по 15.07.1983 (10 місяці 13 днів), а також періоди її роботи на ВАТ «Черкаське хімволокно» у текстильних цехах №1 та №3 на посаді перемотувальник нитки 4 розряду з 18.07.1983 по 30.10.1987 (04 роки 03 місяці 12 днів), з 30.10.1987 по 11.10.1990 (02 роки 11 місяців 11 дні), з 11.10.1990 - 09.09.1994 (03 роки 10 місяців 29 дні), з 10.08.1995 по 28.01.2004 (09 роки 05 місяці 18 дні), а всього 21 рік 05 місяців 23 дні.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2024 про призначення пільгової пенсії за віком за списком №2, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки належним чином оформленою трудовою книжкою підтверджується стаж роботи позивача на роботах за Списком №2, то покладення відповідачем-2 на нього обов'язку з надання додаткових відомостей є необґрунтованим, а невиконання роботодавцем обов'язку із сплати страхових внесків не може мати негативних наслідків для працівника. Крім того, суд зазначив, що окремі періоди роботи, про зарахування яких просить позивач, вже зараховані під час вирішення питання про призначення пенсії, що свідчить про відсутність підстав для задоволення відповідної частини позовних вимог. Обираючи спосіб захисту позивача, суд зазначив, що оскільки виключною компетенцією щодо призначення пенсії наділений відповідний орган Пенсійного фонду України, то належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 буде покладення на ГУ ПФ в Чернігівській області обов'язку з повторного розгляду її заяви від 19.09.2024 про призначення пільгової пенсії за віком за списком №2 з урахуванням викладених у рішенні суду висновків.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити його шляхом доповнення мотивувальної частини висновками про відсутність у ГУ ПФ в Чернігівській області дискреційних повноважень у спірних правовідносинах з ОСОБА_1 та доповнення резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №580/11145/24 абзацом наступного змісту: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 16.09.2024 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.». В іншій частині позивач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Свою позицію обґрунтовує тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним, що підтверджується численною практикою Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, адже у спірному випадку повноваження ГУ ПФ в Чернігівській області не є дискреційними з огляду на встановлені судом обставини наявності у ОСОБА_1 достатнього для призначення пільгової пенсії стажу.
Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом було залишено поза увагою, що розгляд заяви ОСОБА_1 здійснювався, зокрема, з урахуванням рішення комісії при ГУ ПФ в Черкаській області від 14.04.2023 №4 про визначення пільгового стажу, яке позивачем не оскаржувалося, а відтак суд прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відзивів на апеляційні скарги від учасників справи не надійшло.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
За змістом ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 13 травня 2025 року.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 16.09.2024 звернулася до ГУ ПФ в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. До цієї заяви були додані, зокрема, довідки Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості від 22.09.2023 №18.02.04/1938, від 24.04.2023 №03/24-843, від 22.09.2023 №18.02.04/1939, рішення Комісії при ГУ ПФ в Черкаській області від 14.04.2023 №4, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 12.09.2018, трудова книжка серії НОМЕР_1 .
За принципом екстериторіальності розгляд указаної заяви здійснювався ГУ ПФ в Чернігівській області, яке рішенням від 24.08.2024 №232730020082 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Указане рішення обґрунтоване тим, що страховий стаж особи становить 24 років 7 місяців 10 днів, а пільговий стаж за рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, становить 3 роки 28 днів. Крім того, зауважено, що за наданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди роботи, а саме - навчання з 01.09.1982 по 14.07.1983, періоди з 18.07.1983 по 09.09.1994, з 10.08.1995 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2003 (пільговий стаж), з 01.01.2004 по 28.01.2004 (пільговий стаж), з 23.04.2004 по 13.04.2005 (безробіття), з 15.03.2007 по 03.12.2008, з 18.12.2008 по 21.09.2009 (безробіття), з 13.12.2018 по 14.08.2019.
Листом від 30.09.2024 №2300-0204-8/72547 ГУ ПФ в Черкаській області повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За правилами п. 6 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і за наявності стажу зазначеної роботи не менше 20 років.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до п. «є» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту «б» частини першої цієї статті.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За нормами п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Матеріали справи свідчать, що позивач у період з 18.07.1983 по 09.09.1994 та з 10.08.1995 по 28.01.2004 працювала перемотувальником нитки цехах №1, №3 та №1 у ВАТ «Чернігівське хімволокно», що підтверджується належним чином здійсненими записами в її трудовій книжці серії НОМЕР_1 , будь-яких зауважень до достовірності яких чи правильністю оформлення безпосередньо трудової книжки відповідачами не висловлено.
У свою чергу, підставою для відмови у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах стало рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи ГУ ПФ в Черкаській області від 14.04.2023 №4, яким підтверджено пільговий стаж роботи ОСОБА_1 на посаді перемотувальника нитки з 01.01.2001 по 28.01.2004, однак відмовлено в його підтвердженні за період з 18.07.1983 по 09.09.1004 та з 10.08.1995 по 31.12.2000 у зв'язку з відсутністю документів про нарахування заробітної плати.
Колегією суддів враховується, що відповідно до пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах - довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії.
Як було встановлено перед зверненням із заявою про призначення пенсії позивач звертався із заявою до Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області для підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії.
Процедура підтвердження пільгового стажу визначена Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 (далі - Порядок №18-1).
Відповідно до п. 1 Порядку №18-1 цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи:
для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника;
до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).
Згідно п. 2 Порядку №18-1 дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали, зокрема, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Указаним Порядком №18-1 визначено склад Комісій з питань підтвердження стажу та їх основні завдання.
Так, відповідно до п. 5 Порядку №18-1 Комісії діють у відповідності до цього Порядку. Склад Комісій затверджується начальником головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Головою Комісії є начальник головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Пунктом 6 Порядку №18-1 передбачено, що основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.
За правилами п.14 Порядку №18-1 Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення.
Пунктом 15 Порядку №18-1 передбачено, що рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.
У спірному випадку ОСОБА_1 реалізувала своє право та звернувся до Комісії у відповідності до Порядку №18-1 із заявою про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
За наслідками розгляду заяви Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області було прийнято рішення від 14.04.2023 №4, яким підтверджено пільговий стаж ОСОБА_1 на посаді перемотувальника нитки з 01.01.2001 по 28.01.2004, однак відмовлено у підтвердженні такого стажу з 18.07.1983 по 09.09.1994 та з 10.08.1995 по 31.12.2000.
Однак, наголошуючи на тому, що за умови чинності рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14.04.2023 №4 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не вправі здійснювати перегляд наданих ОСОБА_1 документів на підтвердження наявності чи відсутності в останньої на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідач-2 не врахував того, що, по-перше, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, по-друге, приписи Порядку №18-1 не містять положень про те, що рішення Комісії одного територіального органу Пенсійного фонду України є обов'язковим для подальшого врахування всіма іншими органами Пенсійного фонду України.
Більше того, із змісту вже згаданого вище пп. 5 п. 2.1 Порядку №22-1 вбачається, що рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є додатком до рішення органу призначення, а тому, на переконання колегії суддів, може бути предметом судової оцінки під час оскарження рішення про відмову у призначенні пенсії.
Відтак, щодо посилання ГУ ПФ в Чернігівській області на те, що період роботи з 18.07.1983 по 09.09.1994 та з 10.08.1995 по 31.12.2000 не зарахований до спеціального стажу, оскільки відсутні документи про нарахування заробітної плати, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 указаного Закону).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру.
За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об'єкту для їх нарахування.
Згідно ч. 5, 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 нього Закону, календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 етапі 14 цього Закону квартал.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Приписи ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначають, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок із сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Те, що у розпорядженні ГУ ПФ в Чернігівській області у зв'язку із ліквідацією підприємства, де працював позивач, відсутні відомості про виплату ОСОБА_1 заробітної плати, на переконання судової колегії, не впливає на наявність у позивача права на зарахування спеціального стажу, оскільки за сформованою Верховним Судом сталою практикою, обов'язок щодо сплати страхових внесків покладається на страхувальника; позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює (наприклад постанова від 29.03.2023 у справі № 240/4170/19).
Крім того, як вже було підкреслено вище, в силу вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У свою чергу, раніше у цьому судовому рішенні вже було наголошено, що за відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працювала на перемотувальника нитки з 18.07.1983 по 09.09.1994 та з 10.08.1995 по 28.01.2004, що відповідачами не спростовано.
За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією Черкаського окружного адміністративного суду про те, що періоди роботи позивача з 18.07.1983 по 09.09.1994 та з 10.08.1995 по 28.01.2004 підлягають зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду навчання у Черкаському ТУ №8 - Хіміків з 01.09.1982 по 15.07.1983, оскільки в силу ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у таких закладах зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, а те, що позивач була призначена на посаду перемотувальника нитки текстильного цеха №1 ЧВО «Хімволокно» з 18.07.1983 підтверджується відомостями трудової книжки.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача є належним чином оформленою, містить всі необхідні записи у сукупності з наявними у матеріалах справи документами, які подавалися до відповідачів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав саме для зарахування до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періодів її навчання в Черкаському ТУ №8 - Хіміків з 01.09.1982 по 15.07.1983 (10 місяці 13 днів), а також періоди її роботи на ВАТ «Черкаське хімволокно» у текстильних цехах №1 та №3 на посаді перемотувальник нитки 4 розряду з 18.07.1983 по 30.10.1987 (04 роки 03 місяці 12 днів), з 30.10.1987 по 11.10.1990 (02 роки 11 місяців 11 дні), з 11.10.1990 - 09.09.1994 (03 роки 10 місяців 29 дні), з 10.08.1995 по 28.01.2004 (09 роки 05 місяці 18 дні), а всього 21 рік 05 місяців 23 дні, тому рішення ГУ ПФ в Чернігівській області від 24.09.2024 №232730020082 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про те, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 з урахуванням неможливості втручання у дискреційні повноваження ГУ ПФ в Чернігівській області є зобов'язання останнього повторно розглянути заяву позивача від 19.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1, 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 58 указаного Закону пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду.
Отже, прийняття рішення про призначення пенсії на пільгових умовах належить до повноважень відповідача-2.
Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Pedersen and Baadsgaard проти Данії» від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання ГУ ПФ в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2024 про призначення пільгової пенсії за віком за списком №2 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №233/330/17 та у постанові від 10.09.2020 у справі № 221/6434/16-а.
Крім іншого, судова колегія звертає увагу, що обраний спосіб захисту у спірному випадку є найсприятливішим для поновлення порушених прав позивача, позаяк матеріали справи свідчать, що відповідач-2, приймаючи спірне рішення від 24.09.2024 №232730020082 про відмову у призначенні пенсії , взагалі не надавав оцінки змісту поданих позивачем разом із заявою від 19.09.2024 документів, обмежившись лише посиланням на рішення Комісії при ГУ ПФ в Черкаській області від 14.04.2023 №4, а відтак покладення цим рішенням суду обов'язку на ГУ ПФ в Чернігівській області прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 було б безпосереднім втручанням у дискреційні повноваження територіального органу Пенсійного фонду України, визначені в абз. 1 ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повне рішення виготовлено 13 травня 2025 року.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Епель
Є.І. Мєзєнцев