про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
13 травня 2025 року справа № 580/3518/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув матеріали адміністративної справи №580/3518/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про стягнення відшкодування шкоди, постановив ухвалу.
01.04.2025 вх.№16398/25 позивач у позовній заяві просить (редакція від 22.04.2025 вх.№20431/25):
- стягнути з військової частини НОМЕР_4 на користь позивача 36898 грн 18 коп на часткове відшкодування шкоди, заподіяної позивачу протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у не нарахуванні і невиплаті після 28.02.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/6941/24 від 28.01.2025 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна у зв'язку зі звільненням з військової служби 07.05.2024 (часткове, бо розмір стягнення визначено без врахування вартості: 2 комплектів костюма - утеплювача; 1 шт. куртки демісезонної; 3 пар рукавичок демісезонних; 2 пар рукавичок тактичних; 2 комплектів беруш спеціальних індивідуальних).
Ухвалою суду від 07.04.2025 позовну заяву залишено без руху, 05.05.2025 суд продовжив строк для усунення недоліків.
07.05.2025 вх.№23359/25 позивач надав до суду заяву на виконання ухвали суду, повідомив, що ненарахуванням і невиплатою позивачу зазначеної грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби 07.05.2024 на виконання зазначеного судового рішення суду у справі №440/6941/24 від 28.01.2025 відповідач заподіяв позивачу майнової шкоди у розмірі зазначеної компенсації.
13.05.2025 вх.№24395/25 позивач повідомив, що 06.05.2025 надав заяву (складену адвокатом Черевичною Юлією Олексіївною, позивач доповниі і відкоригував) про виконання ухвали суду та просив вирішити питання про прийняття позовної заяви.
Суд перевірив: документ оформлений 06.05.2025 (вихідний день) в системі Електронний суд ЄСІТС і зареєстрований службою діловодства 07.05.2025.
Стаття 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, що є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності. У постанові від 22 січня 2025 року (справа № 335/6977/22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою умовою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, що узгоджується з положеннями статей 2 та 4 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, а також зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
До адміністративного суду може звернутися фізична або юридична особа, права, свободи чи інтереси якої порушено суб'єктом владних повноважень у зв'язку із винесенням останнім рішення, вчиненням дій або невчинення дій, що вчинені у межах повноважень органу державної влади. Вимоги позивача повинні стосуватися захисту або відновлення його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, тобто у правовідносинах, що виникли між позивачем та органом влади.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
У порушення приписів КАС України, позовні вимоги ОСОБА_1 визначені про стягнення відшкодування шкоди без одночасності розгляду адміністративним судом в одному провадженні з вимоги вирішити публічно-правовий спір. Покликання на процедури виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №440/6941/24 щодо грошової компенсації не є вирішенням публічно-правового спору у цій справі, позивачем не зазначено, які саме дії відповідачів він вважає протиправними та, які саме дії зобов'язані вчинити відповідачі на відновлення порушеного права позивача. Суд доходить висновку, що позивач не врахував встановлення судом недоліків позовної заяви - позовні вимоги сформульовані позивачем таким чином, що обраний ним спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам КАС України.
Судове рішення може бути виконано добровільно, або у примусовому порядку. Судовий контроль за виконанням рішень є невід'ємною складовою ефективного правосуддя та гарантією захисту прав людини, включно з громадянами України, які перебувають за її межами. Верховний Суд підтвердив, що після набрання рішенням законної сили суд не втрачає свою юрисдикцію щодо забезпечення його реалізації. В умовах, коли державні органи затягують або формально підходять до виконання рішень, суд може застосовувати механізми контролю, включаючи встановлення строків, зобов'язання подати звіт або накладення штрафу. Саме судовий контроль є ефективним способом поновлення прав і довіри до судової системи (ухвала Верховного Суду від 3 березня 2025 року у справі № 160/5259/20, адміністративне провадження № К/990/2574/22).
Обов'язковою ознакою дій (бездіяльності) та рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що належить судовому захисту.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).
Верховний Суд у справі №440/7433/21 зазначив, що у частині другій статті 45 КАС України наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, який, однак, не є вичерпним, оскільки суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Оскільки позивач не заявляє вимог про вирішення публічно - правового спору, проте заявляє лише вимогу про стягнення часткового відшкодування шкоди, то ці вимоги повинні вирішуватися у порядку цивільного судочинства. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Суд роз'яснює позивачу, що дана справа підлягає розгляду місцевим судом загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, що не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. КАС України виокремлено різновиди судового контролю за виконанням судового рішення: накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення штрафу (стаття 382), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383). Законодавець розділив види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.10.2018 у справі №556/2081/17.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 45, 170-171, 241-243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №580/3518/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про стягнення відшкодування шкоди.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до адміністративного суду з тим самим адміністративним позовом щодо якого постановлена ухвала про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС відповідно до підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 1845/О/15-21.
Копію ухвали направити позивачеві.
СуддяЛариса ТРОФІМОВА