про залишення позовної заяви без руху
12 травня 2025 року справа № 580/5065/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
07.05.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника адвоката Дубовенко Вікторії Ігорівни з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.05.2023 по 13.11.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.05.2023 по 13.11.2023.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Подана представником позовна заява не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України і підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Так, відповідно до зазначеної статті у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
З позовної заяви вбачається, що представник позивача просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за спірний період та зобов'язати виплатити середній заробіток за період затримки.
Суддя вважає, що представник у позовній заяві зазначила неналежний спосіб захисту порушеного права, а саме: замість вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні просить зобов'язати відповідача виплатити середній заробіток за період затримки.
При цьому, як було зазначено вище, відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини відповідача належних позивачу сум відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Слід зауважити, що з позовної заяви вбачається, що відповідач на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі № 580/5732/24 фактичного розрахунку з позивачем на день звернення до суду з цим позовом не провів.
Також, згідно пункту 3 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
При цьому, представник не вказала суму середнього заробітку, яка підлягає, на її думку, нарахуванню та виплаті позивачу. Також не надала суду розрахунок суми середнього заробітку, яка має бути нарахована та виплачена позивачу.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що позивач повинен подати до суду позовну заяву в новій редакції із зазначенням належного способу захисту порушеного права та суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача та її обґрунтований розрахунок.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати, яким врегульовано обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Розрахунок середнього заробітку для виплати позивачу за час вимушеного прогулу має бути здійснений на підставі довідки про розмір середньої заробітної плати, обчисленої згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100, який обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.
З позовної заяви вбачається, що позивач звільнений з військової служби 12.05.2023. Тому розмір середньої заробітної плати позивача має бути обчислений за березень - квітень 2023 року.
Проте, представник позивача довідку про розмір середньої заробітної плати, обчисленої виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 до позовної заяви не додала.
При цьому, в прохальній частині позовної заяви представник просить, зокрема, зобов'язати відповідача надати: довідку про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці, що передували місяцю звільнення з військової служби, складену відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 та Порядку від 07.06.2018 № 260 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 по справі № 580/5732/24.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Суддя встановив, що всупереч вимогам ст. 80 КАС України представник, заявляючи вимогу зобов'язати відповідача надати запитувані докази, не зазначила про заходи, яких вжито для отримання таких доказів самостійно, не надала суду жодних доказів вжиття таких заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання цих доказів.
З огляду на вказане суддя дійшов висновку, що фактично заявлене клопотання про витребування доказів є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
При цьому, суддя зауважує, що в адвокатському запиті від 20.03.2025 представник позивача просила відповідача надати детальний розрахунок грошового забезпечення, здійснений на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 по справі № 580/5732/24.
Тобто, із запитом щодо витребування довідки про розмір середньої заробітної плати позивача, обчисленої виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, представник до відповідача не зверталась, тобто не вживала заходи для отримання цього доказу самостійно.
Тому, позивачу необхідно надати до суду довідку про розмір його середньої заробітної плати, обчисленої виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці (за березень - квітень 2023 року) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100.
Також, згідно з частиною 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня - 3 028 грн.
Вимога про стягнення середнього заробітку за порушення строку розрахунків при звільненні є майновою, оскільки предметом позову є стягнення середнього заробітку у визначеній позивачем сумі, тому позивач повинен сплатити 1% ціни позову (але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У позовній заяві представник зазначила, що позивач звільнений від сплати судового збору як учасника бойових дій та додала до позовної заяви копію посвідчення учасника бойових дій.
Так, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій або Героя України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору, а в цій частині зроблена відсилка до іншого законодавства, яке визначає права учасників бойових дій.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України №3551-XII від 22.10.1993 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Перелік пільг, наданих учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Вказані правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 та постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №490/8128/17.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що заявлені позовні вимоги не стосуються прав, передбачених статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993.
Отже, позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання до суду цього адміністративного позову майнового характеру у визначеному розмірі відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
1. Позовну заяву ОСОБА_1 взалишити без руху.
2. Надати позивачу десять днів з дня, наступного за днем отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- позовної заяви у новій редакції із зазначенням належного способу захисту порушеного права та суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача та її обґрунтованого розрахунку за спірний період;
- довідки про розмір середньої заробітної плати за березень - квітень 2023 року, обчисленої згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100;
- доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову (1% ціни позову (але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб)).
3. Копію ухвали направити позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяАлла РУДЕНКО