Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
про залишення позовної заяви без руху
13 травня 2025 р. Справа № 520/11352/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу 13 років на момент звільнення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу 13 років на момент звільнення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України.
Суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху, оскільки поданий без дотримання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, виходячи з наступного.
Щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд звертає увагу, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
Так, у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст. 1, 12 Закону України “Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з п. 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття “заробітна плата» і “оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд в постанові від 28.09.2023 по справі №140/2168/23, надаючи оцінку поняттям “грошова винагорода», “одноразова грошова допомога при звільненні» та “оплата праці» і “заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, до “усіх виплат», право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належать такі додаткові види грошового забезпечення військовослужбовця як матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку як УБД, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, які є складовою заробітної плати.
Верховний Суд в постанові від 28.09.2023 по справі №140/2168/23 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, тобто після 19.07.2022.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 233 КЗпПУ (в редакції від 19.07.2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до пункту першого глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 “Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
З наданих разом з позовом документів встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 08.02.2023 №43 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 08.02.2023.
Предметом даного позову є визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу 13 років на момент звільнення.
Отже тримісячний строк звернення до суд з даним позовом обчислюється з 30.06.2023 та сплинув 30.09.2023.
В позовній заяві представник позивача посилається на відповіді військової частини НОМЕР_1 від 28 липня 2023 року та військової частини НОМЕР_2 від 04.01.2024, наданих на адвокатські запити щодо здійснених позивачу щомісячних та основних видів грошового забезпечення при його звільненні з військової служби.
Суд звертає увагу, що з комп'ютерної програми суду "ДСС" вбачається, що 14.08.2024 позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 по справі №520/22973/24 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Відповідно, про порушення своїх прав щодо виплати грошового забезпечення позивач був обізнаний ще у серпні 2024 року. При цьому позивач звернувся до суду лише 02.05.2025 року направивши позов засобами поштового зв'язку, тобто з порушенням тримісячного строку звернення, встановленого статтею 233 КЗпПУ.
Відповідно до ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин його пропуску, матеріали позову не містять.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Щодо визначення суб'єктного складу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач визначив у справі в якості відповідачів - Військову частину НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В прохальній частині позову позивач також просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити надбавку за вислугу 13 років на момент звільнення.
При цьому, як встановлено судом з наданих до суду документів, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 08.02.2023 №43 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 08.02.2023.
Доказів того, що позивач проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що саме цей орган здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення під час проходження ним військової служби, разом з позовом не надано, як і не зазначено, що в даному випадку саме ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу спірне грошове забезпечення при його звільненні з військової служби, яку він проходив в іншому органі - військовій частині НОМЕР_1 .
Жодних пояснень з цього приводу позовна заява також не містить.
Суд також звертає увагу, що в листі військової частини НОМЕР_1 від 28 липня 2023 року зазначено, що з 10.01.2023 майор ОСОБА_1 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлений для подальшого проходженні служби до військової частини НОМЕР_2 .
При цьому, відповідачем є військова частина НОМЕР_1 .
Згідно частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 161 КАС України, а саме надати до суду:
1) уточнену позовну заяву, в якій зазначити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини та зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, з урахуванням вищевикладених висновків суду;
2) заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом вказавши в заяві обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів причин пропуску строку звернення.
Суд зазначає, що згідно положень ч.2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу термін - не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.В.Шевченко