13 травня 2025 рокум. Рівне№460/15179/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась через свого представника-адвоката до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача-1 та відповідача-2 щодо ненарахування та невиплати для позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно з урахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови КМУ №44 та зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно з урахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови КМУ №44.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відповідачі допустили протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, а тому з метою відновлення порушених прав, звернувся до суду із цим позовом та просив позов задовольнити повністю.
Відповідач-1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII. Вказана норма не визнавалась неконституційною. Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році були звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснювалось. При цьому, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діяв протягом 2023 року. Таким чином, відсутнім є факт протиправних дій відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023. З огляду на вказане вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач-2 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив до суду не подав.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 11.12.2024 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 12.12.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 16.12.2024 суд зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали.
23.12.2024 на виконання ухвали суду від 16.12.2024 позивач через свого представника подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору та уточнену позовну заяву.
Ухвалою від 30.12.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи строки на подання заяв по суті спору та витребував у відповіачів докази.
Відповідач-1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 27.01.2025 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
Відповідач-2 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив до суду не подав.
Після відкриття провадження у справі суд встановив наявність передбачених приписами пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України підстав для зупинення провадження у цій справі, а тому ухвалою від 19.03.2025 суд зупинив провадження у справі №460/15179/24 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №460/21394/23.
Ухвалою від 01.04.2025 суд поновив провадження у адміністративній справі №460/15179/24 та продовжив провадження у цій справі зі стадії, на якій його було зупинено.
Ухвалою від 04.04.2025 суд повторно витребував у відповідача-1, відповідача-2 та представника позивача докази у справі.
Відповідач-2 та відповідач-1 на виконання ухвали суду від 04.04.2025 подали 10.04.2025 та 14.04.2025 до суду витребувані докази.
Представник позивача на виконання ухвали суду від 04.04.2025 подав 09.04.2025 до суду витребувані докази
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач ОСОБА_1 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 11.02.2022, що підтверджується наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 11.02.2022 №28, яким позивача зараховано до списків особового складу.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 12.10.2024 №286 позивача виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення.
Представник позивача 07.11.2024 звернувся до відповідача із запитом щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача за період проходження ним військової служби. У відповідь на вказане звернення відповідач листом від 03.12.2024 №01/6675 надав запитувану інформацію.
Згідно з наявної в матеріалах справи картки особового рахунку військовослужбовця №2387 за 2023, індексація грошового забезпечення в 2023 році відповідачем-1 позивачу не нараховувалась та становить 0,00 грн
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є бездіяльність відповідача-1 та відповідача-2, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексації грошового забезпечення з урахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови КМУ №44.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).
Преамбулою Закону №1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина 2 статті 5 Закону №1282-XII).
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком №1078, який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Суд зауважує, що Постановою №1013 (набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015) було внесено зміни до Порядку №1078, відповідно до яких запроваджено єдині підходи при проведенні індексації грошових доходів населення у разі їх підвищення.
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку №1078).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина 6 статті 5 Закону №1282-XII).
З матеріалів справи, зокрема з картки особового рахунку військовослужбовця №2387 за 2023 вбачається, що за 2023 рік позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення та становить 0,00 грн.
Під час вирішення питання щодо такого ненарахування індексації грошового забезпечення суд враховує, що пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону №2710-IX зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII. Вказана норма Закону №2710-IX є чинною та неконституційною не визнавалася.
Таким чином, з 01.01.2023 по 31.12.2023 в умовах дії воєнного стану на законодавчому рівні тимчасово було зупинено нарахування та виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення), а тому правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відсутні.
Суд відхиляє покликання позивача на висновки Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України та Комітету з питань правової політики Верховної Ради України до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», оскільки такі носять рекомендаційний характер та були враховані при ухваленні Закону №2710-IX. Крім того, наведені у тексті позовної заяви рішення Конституційного Суду України та постанови Верховного Суду не стосуються спірних правовідносин, що виникли у 2023 році в умовах воєнного стану, у зв'язку із зупиненням на 2023 рік дії Закону №1282-XII, тому не підлягають врахуванню при вирішенні цієї справи.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки у 2023 році в умовах дії воєнного стану на законодавчому рівні було тимчасово зупинено нарахування та виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення), правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відсутні, оскаржувані у цій справі дії відповідача-1 та відповідача-2 є правомірними та такими, що вчинені відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України, у зв'язку із чим у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період та похідних позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації належить відмовити.
5. Розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб'єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).
Відповідач-2: ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК