13 травня 2025 рокум. Рівне№460/5232/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.01.2025 №172650004459.
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що він звернувся до пенсійного фонду за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), після чого пенсійним фондом було прийнято рішення про призначення пенсії позивачу, однак згодом відповідач листом повідомив позивачу про призупинення виплати пенсії та винесення рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний період проживання позивача в забрудненій зоні станом на 01.01.1993. Позивач вказує на те, що наявність статусу особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3, є підтвердженням проживання станом на 01.01.1993 не менше трьох років в забрудненій зоні, а тому вважає рішення відповідача протиправним та просить позовні вимоги задовольнити повністю.
04.04.2025 від відповідача надійшов відзив, де він у своїх запереченнях щодо позовної заяви вказує про те, що 13.01.2025 ним прийнято рішення відмовити у призначенні дострокової пенсії позивачу відповідно до п. 2 ст. 55 Законом №796-ХІІ, оскільки станом на 01 січня 1993 року факт проживання та роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення складає менше 3 років, а саме 2 роки 4 місяці, що не дає позивачу права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, оскільки в період з 01.09.1985 по 15.07.1987 рік згідно диплому від 15.07.1987 №257123 позивач навчалася в Рівненському середньому кооперативному профтехучилищі, місцезнаходження якого не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, а період роботи позивача з 04.01.1990 по 31.12.1992 згідно довідки від 25.08.2021 №268 в чистій зоні. Тому відповідач вважає, що його дії не суперечать чинному законодавству України, а підстави для задоволення вимог відсутні.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав 15.04.2025 до суду свою відповідь на відзив, де заперечує щодо доводів відповідача наведених ним у відзиві, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 20.03.2025 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 20.03.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 24.03.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 04.04.2025 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав 15.04.2025 до суду свою відповідь на відзив, де заперечує щодо доводів відповідача наведених ним у відзиві.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нетреба Рокитнівського району Рівненської області, є громадянкою України, має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_1 , виданим позивачу (повторно) 10.12.2020 Рівненською обласною державною адміністрацією.
Відповідно до довідки Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області позивач проживала та була зареєстрована в селі Глинне Рокитнівського району Рівненської області в період з 04.12.1987 по 12.03.1993 і територія вказаного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Позивач 18.12.2024 звернулась до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років. На підставі вказаної заяви позивача територіальним органом Пенсійного фонду 24.12.2024 прийнято рішення №172650004459 про призначення пенсії позивачу.
Після прийнятого рішення про призначення пенсії заяву позивача з урахуванням принципу екстериторіальності переглянуто відповідачем, за результатами чого 13.01.2025 ним прийнято рішення №172650004459 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком за нормами статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання, оскільки станом на 01.01.1993 заявниця проживала та відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення - 02 роки 4 місяці, що не дає права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону ЧАЕС через те, що станом на 1 січня 1993 року заявник не проживав (не відпрацював) 3 роки на території зони гарантованого добровільного відселення, а період роботи в чистій зоні з 04.01.1990 по 31.12.1992 згідно довідки від 25.08.2021 №268. У вказаному рішенні відповідачем також зазначено про те, що страховий стаж заявниці становить 33 роки 10 місяців 27 днів, а вік заявниці - 56 років 11 місяців 07 днів.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, а тому звернулась до суду з цим позовом з наведеними позовними вимогами.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше трьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні два повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).
Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивачу таке посвідчення видано Рівненською обласною державною адміністрацією (повторно) 10.12.2020, відповідно до якого позивач належить до громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.
Водночас, суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території. Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 та від 18.03.2025 у справі №460/27065/23.
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 дійшов до висновків про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 13.01.2025 року №172650004459 є відсутність необхідного періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року, а саме не менше трьох років. В рішенні зазначено, що проживання позивача в забрудненій зоні станом на 01.01.1993 становить 02 роки 4 місяці.
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01 січня 1993 року.
Відповідно до довідки Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області позивач проживала та була зареєстрована в селі Глинне Рокитнівського району Рівненської області в період з 04.12.1987 по 12.03.1993, а територія цього населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Суд зауважує, що відповідно до частини 3 та частини 4 статті 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Також, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що відповідна довідка була відкликана, будь-якими суб'єктами оскаржена та відповідним органом скасована, а тому слугує належним доказом у справі та підтверджує факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у вищевказаний період
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18), які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Отже, вказаною довідкою підтверджується, що в період з 04.12.1987 по 12.03.1993 позивач проживала та була зареєстрована в селі Глинне Рокитнівського району Рівненської області, територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, отже згідно вказаної довідки позивач станом на 01.01.1993 проживав в забрудненій зоні 5 років 29 днів.
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.01.2024 за №1/41346), які набрали чинності 15.02.2024, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Відповідач в оскаржуваному рішенні від 13.01.2025 зазначає, що в період з 04.01.1990 по 31.12.1992 позивач працювала в чистій зоні відповідно до довідки №268 від 25.08.2021.
Так, судом з трудової книжки позивача № НОМЕР_2 від 15.08.1987 встановлено, що в спірний період з 04.01.1990 по 22.06.1993 позивач була працевлаштована в колгоспі «Перемога» с. Качали Бородянського району Київської області. При цьому з 21.06.1990 позивач перебувала в декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років після чого 22.06.1993 була звільнена.
Вказане свідчить про те, що позивач хоча і була працевлаштована в колгоспі «Перемога» с. Качали Бородянського району Київської області, однак з 21.06.1990 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, а відтак доводи відповідача, що позивач працював в чистій зоні з 04.01.1990 по 22.06.1993 не знаходять свого підтвердження враховуючи ту обставину, що період проживання позивача в забрудненій зоні підтверджує довідка органу місцевого самоврядування від 24.11.2021 №9840.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20, факт постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується відповідними довідками органу місцевого самоврядування.
Також суд звертає увагу, що орган Пенсійного фонду при визначенні права особи на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ не наділений повноваженнями зараховувати чи не зараховувати періоди проживання такої особи на території зон радіоактивного забруднення, а лише враховувати періоди її проживання на такій території, які вказані в належно оформлених документах, зазначених в ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ.
При цьому, відповідачем ці обставини враховані не були й до періоду проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не враховано відомості зазначені в довідці Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 24.11.2021 №9840, згідно з якою підтвердженим періодом проживання позивача в забруденій зоні станом на 01.01.1993 становить понад 5 років, а відтак відповідач приймаючи спірне рішення не повністю з'ясував обставини, які мають значення для прийняття рішення.
При цьому суд враховує, що прийняте відповідачем рішення від 13.01.2025 не містить інших підстав для відмови в призначенні позивачу пенсії, окрім зазначених в рішенні, зокрема які стосуються непідтвердження періоду проживання позивача в забрудненій зоні станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд також встановив, що матеріали справи не містять повідомлень з боку пенсійного органу про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, як і не містить й заява відповідного запису пенсійного органу щодо письмового повідомлення заявниці про те, які документи необхідно подати додатково, зробленого відповідно до пункту 1.8 Порядку №22-1.
При вирішенні спору суд виходить з того, що відмовляючи в задоволенні заяви позивача щодо призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII зі зниженням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, пенсійний орган не дотримався встановленої у Порядку №22-1 процедури розгляду заяви щодо призначення пенсії, зокрема в частині повідомлення заявниці щодо відсутності необхідних документів на підтвердження 3-річного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та необхідності надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, обмежившись висновком про незарахування відповідних періодів до періоду проживання у зоні радіоактивного забруднення.
Враховуючи наведене у суду відсутні підстави вважати належним розгляд відповідачем заяви позивача про призначення пенсії від 18.12.2024 через недотримання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області приписів пунктів 1.8 та 4.7 Порядку №22-1, а саме встановлення права позивача на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що дефекти адміністративного акта можуть не стосуватися його змісту, а бути пов'язаними з процедурою прийняття. Деякі процедурні вимоги необхідно розглядати не як вимоги до акта, а як вимоги до органів, уповноважених його приймати.
Надання оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, потребує співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення (пункти 54-55 постанови Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №640/11468/20).
Обираючи належний спосіб захисту права на пенсійне забезпечення позивачки, виходячи із встановлених обставин цієї справи суд враховує, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є, насамперед, встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату.
У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи упевнитися чи дотримано при зверненні заявника та відповідному розгляді суб'єктом владних повноважень усіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб'єкт, до якого звертається позивач, має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень при прийнятті рішення урахувати оцінку, надану у судовому рішенні.
Така позиція є усталеною у судовій практиці й кореспондується з положеннями КАС України, за якими суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи ту обставину, що відповідачем під час прийняття спірного рішення не повністю з'ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 13.01.2025 №172650004459 є протиправним та підлягає скасуванню, а для належного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку від 18.12.2024.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23, де зазначено, що дії зобов'язального характеру щодо повторного розгляду заяви позивача має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення цієї пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 13.01.2025 №172650004459 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18 грудня 2024 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ
5. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною відмови відповідача та зобов'язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.01.2025 №172650004459 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 грудня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Рокитнівським РВ УМВС України в Рівненській області від 18.03.1997).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: просп. Соборний, буд.158Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл.,69005, код ЄДРПОУ: 20490012).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК