Рішення від 12.05.2025 по справі 380/3873/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 рокусправа № 380/3873/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авто і Компанія» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Авто і Компанія» (далі - ТзОВ «Авто і Компанія», позивач) до Львівської митниці (далі також - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700010/2 від 07.02.2025;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700011/2 від 12.02.2025;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700012/2 від 12.02.2025;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700013/2 від 13.02.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронні митні декларації. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач, не зважаючи на це, прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Позивач вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Також вважає, що сумніви відповідача не підтвердженими жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 03.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

18.03.2025 за вх. №23286 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Так, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару у зв'язку з чим були прийняті оскаржувані рішення.

20.03.2025 за вх. № 24023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказує, що у позовній заяві зазначено та не спростовано відповідачем те, що декларантом було подано всі наявні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу. На переконання представника, митниця була зобов'язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Між компанією «Eurocar&Company sp. z o.o.», Poland та ТзОВ «Авто і Компанія», Україна, 03.01.2020 укладено зовнішньоекономічний контракт №01/2020, відповідно до якого продавець зобов'язується продавати, а покупець зобов'язується купувати на умовах даного контракту товар - нові та/або бувші у вжитку транспорті засоби (надалі - «товар»). Згідно цього контракту було здійснено декілька поставок.

На виконання вимог контракту №01/2020, згідно рахунку-фактури (інвойсу) №60/01/2025 від 24.01.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 7300,00 EUR (євро).

Для митного оформлення вказаного товару 06.02.2025 позивачем до митного оформлення Львівській митниці було подано електронну митну декларацію №25UA209180008454U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: тов. №1 - Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: CITROEN, модель: C4 SPACETOURER, рік випуску - 2020, модельний рік - 2020, дата ведення в експлуатацію-30.03.2020, № кузова: НОМЕР_1 , № двигуна: невизначений двигун-дизель, об'єм - 1499см3, колісна формула - 4х2, місць включаючи водія - 7. Країна походження: Європейський союз(EU).

Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180008454U0, було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №60/01/2025 від 24.01.2025;

- Автотранспортна накладна №135 від 05.02.2025;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 15.01.2025;

- Платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією «Eurocar&Company sp. z o.o.» б/н від 04.02.2025;

- Фото від 06.02.2025;

- Цінова інформація від 06.02.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення №25PL401010000APHB3 від 04.02.2025;

- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу №UA.012.005331-25 від 06.02.2025.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від декларанту про необхідність надання додаткових документів.

У свою чергу декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, усі наявні у позивача документи по вказаній поставці декларантом подавалися до митного контролю разом з митою декларацією.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700010/2 від 07.02.2025. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2025/000105.

З метою випущення товару у вільний обіг 07.02.2025 декларант позивач подав митну декларацію №25UA209180008697U0, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що:

- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (DAP-UA Львів), витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак, насправді транспортні витрати сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається в загальну ціну товару. У зв'язку із зазначеним, митницею здійснено аналіз задекларованих умов поставки та встановлено, що відсутні відомості які підтверджують дані умови поставки, а саме: відсутні в фактурі від 24.01.2025 №60/01/2025 вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Також, відповідно до приписів ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення митниці не надано.

Отже, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) №70/02/2025 від 03.02.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 12150,00 EUR (євро).

Для митного оформлення вказаного товару 07.02.2025 Львівській митниці було подано електронну митну декларацію № 25UA209180008579U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: тов. №1 - 1. Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: PEUGEOT, модель: 3008, рік випуску - 2021, модельний рік - 2021, дата ведення в експлуатацію-22.02.2021, № кузова: VF3MCYHZUMS059715, № двигуна: невизначений двигун-дизель, об'єм - 1499см3, колісна формула - 4х2, місць включаючи водія - 5. Країна походження: Європейський союз(EU).

Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180008579U2, було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №70/02/2025 від 03.02.2025;

- Автотранспортна накладна №141 від 06.02.2025;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.02.2021;

- Платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією «Eurocar&Company sp. z o.o.» б/н від 07.02.2025;

- Фото від 07.02.2025;

- Цінова інформація від 07.02.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення №25PL401010000AUYB9 від 05.02.2025;

- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу № UA.012.005670-25 від 07.02.2025.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про необхідність подання додаткових документів.

У свою чергу, декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, усі наявні у позивача документи по вказаній поставці декларантом подавалися до митного контролю разом з митою декларацією.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700011/2 від 12.02.2025. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2025/000127.

З метою випущення товару у вільний обіг 12.02.2025 декларант позивача подав митну декларацію №25UA209180008697U0, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що:

- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (DAP-UA Львів), витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак, насправді транспортні витрати сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається в загальну ціну товару. У зв'язку із зазначеним, митницею здійснено аналіз задекларованих умов поставки та встановлено, що відсутні відомості які підтверджують дані умови поставки, а саме: відсутні в фактурі від 03.02.2025 № 70/02/2025 вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Також, відповідно до приписів ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення митниці не надано.

Отже, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) №65/01/2025 від 29.01.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 11150,00 EUR (євро).

Для митного оформлення вказаного товару позивачем 07.02.2025 до митного оформлення Львівській митниці було подано електронну митну декларацію №25UA209180008602U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: тов. №1 - легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: SKODA, модель: OCTAVIA, рік випуску - 2021, модельний рік - 2021, дата ведення в експлуатацію - 26.02.2021, № кузова: TMBJJ7NX5MY117614, № двигуна: невизначений двигун-дизель, об'єм - 1968см3, колісна формула - 4х2, місць включаючи водія - 5 .Країна походження: Європейський союз(EU).

Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180008602U4, було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №65/01/2025 від 29.01.2025;

- Автотранспортна накладна №141 від 06.02.2025;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 26.02.2021;

- Платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією «Eurocar&Company sp. z o.o.» б/н від 07.02.2025;

- Фото від 07.02.2025;

- Цінова інформація від 07.02.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення №25PL401010000AV4B8 від 05.02.2025;

- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу UA.012.005674-25 від 07.02.2025.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про необхідність подання додаткових документів.

У свою чергу декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, усі наявні у позивача документи по вказаній поставці декларантом подавалися до митного контролю разом з митою декларацією.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700012/2 від 12.02.2025. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/000129.

З метою випущення товару у вільний обіг 12.02.2025 позивач (декларант) подав митну декларацію №25UA209180010110U7, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що:

- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (DAP-UA Львів), витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак, насправді транспортні витрати сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається в загальну ціну товару. У зв'язку із зазначеним, митницею здійснено аналіз задекларованих умов поставки та встановлено, що відсутні відомості які підтверджують дані умови поставки, а саме: відсутні в фактурі від 29.01.2025 №65/01/2025 вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Також, відповідно до приписів ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення митниці не надано.

Отже, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) №76/02/2025 від 05.02.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 4600,00 EUR (євро).

Для митного оформлення вказаного товару позивачем 11.02.2025 до митного оформлення Львівській митниці було подано електронну митну декларацію №25UA209180009790U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: оскаржувані рішення тов. №1 - легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: PEUGEOT, модель: 308, рік випуску - 2019, модельний рік - 2019, дата ведення в експлуатацію - 04.03.2019, № кузова: VF3LCYHZRKS113767, № двигуна: невизначений двигун-дизель, об'єм - 1499см3, колісна формула - 4х2, місць включаючи водія - 5.Країна походження: Європейський союз(EU).

Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180009790U8, було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №76/02/2025 від 05.02.2025;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 04.03.2019;

- Автотранспортна накладна №145 від 10.02.2025;

- Платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією «Eurocar&Company sp. z o.o.» б/н від 08.02.2025;

- Фото від 11.02.2025;

- Цінова інформація від 11.02.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення №25PL401010000B3LB4 від 07.02.2025;

- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу №UA.012.006264-25 від 11.02.2025.

У свою чергу декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, усі наявні у позивача документи по вказаній поставці декларантом подавалися до митного контролю разом з митою декларацією.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700013/2 від 13.02.2025. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/000131.

З метою випущення товару у вільний обіг 13.02.2025 декларант позивача подав митну декларацію №25UA209180010440U2, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що:

- відповідно до заявлених декларантом умов поставки (DAP- UA Львів), витрати на перевезення (фрахт) сплачує продавець, однак, насправді транспортні витрати сплачуються покупцем, оскільки вартість перевезення (фрахт) включається в загальну ціну товару. У зв'язку із зазначеним, митницею здійснено аналіз задекларованих умов поставки та встановлено, що відсутні відомості які підтверджують дані умови поставки, а саме: відсутні в фактурі від 05.02.2025 № 76/02/2025 вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Також, відповідно до приписів ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, транспортні (перевізні) документи, для підтвердження всіх числових значень митної вартості, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів для підтвердження заявлених відомостей щодо вартості перевезення митниці не надано.

Отже, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 1 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами ч. ч. 3-6 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У всіх чотирьох оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/700010/2 від 07.02.2025; №UA209000/2025/700011/2 від 12.02.2025; №UA209000/2025/700012/2 від 12.02.2025; №UA209000/2025/700013/2 від 13.02.2025 відповідач вказував про встановлення однотипної розбіжності у поданих документах.

Щодо витрат на перевезення при умовах поставки DAP, суд зазначає.

Судом встановлено, що згідно інвойсів №60/01/2025 від 24.01.2025, №70/02/2025 від 03.02.2025, №65/01/2025 від 29.01.2025, №76/02/2025 від 05.02.2025 сторонами узгоджено умови поставки DAP - Львів.

Так, умови Incoterms - 2010 "Delivered at Place" ("Постачання в місці призначення") означають, що продавець здійснює поставку, коли товар надано в розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в місце. Тобто всі витрати на перевезення оплачуються продавцем до узгодженого пункту призначення.

Окрім того, жодним нормативно правовим актом не передбачено обов'язку при умовах поставки DAP розбивати в інвойсі ціну товару на вартість самого товару та вартість транспортування. Сама суть даної умови поставки згідно Інкотермс і полягає, що продавець за єдину суму, яку бажає отримати за товар, доставляє його покупцю, у визначене сторонами місце.

Суд висновує, витрати на транспортування товару включені у вартість товару та не потребували окремого підтвердження. При цьому чинним законодавством не передбачено вимоги ні щодо форми інвойсу, ні щодо того, щоб умови поставки товарів дублювались у інвойсі.

Більш того згідно з п. п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів зокрема є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки витрати на транспортування зважаючи на умови поставки включаються у вартість товару, то й подання відповідних транспортних (перевізних) документів, що їх підтверджують є необов'язковим.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021; справа № 804/150/16 від 05.07.2022 .

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено митним органом. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.

Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 по справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставним є коригування митної вартості товару з використанням МД зазначених у рішеннях про коригування митної вартості товарів.

Суд бере до уваги, що оскаржувані рішення митного органу не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Крім того, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за резервним методом, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування таких є підставними та підлягають задоволенню.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700010/2 від 07.02.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700011/2 від 12.02.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700012/2 від 12.02.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/700013/2 від 13.02.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авто і Компанія» (79013, Львівська область, м. Львів, вул. Степана Бандери, 83/12; ЄДРПОУ 40453165) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 12.05.2025.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна