12 травня 2025 рокусправа № 380/2858/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Трансгейт» (вул. Східна, буд. 4В, с. Великі Лази, Ужгородський р-н., Закарпатська обл., код ЄДРПОУ 44107494) до Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Трансгейт» до Львівської митниці, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100573/2 від 20.11.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003752.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару, було надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 МК України, які підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару. Подані документи не містять числових розбіжностей, які не дозволяють встановити числові значення митної вартості. Проте, митний орган зазначених документів не взяв до уваги, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Вважає оскаржувані рішення та картку відмови протиправними та просить такі скасувати.
Ухвалою суду від 18.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією і додатково надані та на підставі цього встановили невідповідності у поданих документах відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав повний перелік витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. Необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Вважає, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, а вимоги позовної заяви безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 24.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
11.10.2022 між позивачем (Покупець) та компанією ММ Tech Trade S.R.O. (Продавець, Словаччина) укладено контракт №2022/11/10 (далі - Контракт), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товар дитячі іграшки та косметика.
20.11.2024 року декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці митну декларацію №24UA209230108659U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією МД 24UA209230108659U2, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №2022/11/10 від 11.10.2022, додаток № 1 від 14.11.2022 до контракту, додаток № 11/12 від 11.12.2023 до контракту, пакувальний лист (Packing list) №2024/11/19 від 04.11.2024, рахунок-проформа (Proforma invoice) №2023/11/42 від 17.11.2023, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №2024/11/19 від 04.11.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) №320377 від 07.11.2024, декларація про походження товару (Declaration of origin) №2024/11/19 від 04.11.2024, внутрішній договір (контракт) комісії № Б/н від 21.08.2024.
У ході опрацювання наданих декларантом документів, митний орган зробив висновок, що такі не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим запропонував декларанту надати додаткові документи.
За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100573/2 від 20.11.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/003752.
Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:
- положенням п.2.2. контракту передбачено що якість товару повинна відповідати міжнародним стандартам і вимогам прийняти для товару даної категорії. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:-копія ліцензії на виробництво товару;-копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;- копія сертифікату на систему якості товару;- копія сертифікату продукції власного виробництва;- копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД;
- у наданій до митного оформлення CMR № 320377 07.11.2024 у гр.,5 (документи) не зазначено жодного документа що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставити з даною партією товару;
- у CMR у графі 2 (відправник) та 22 «Підпис та штамп відправника» міститься відтиск штампу ABC Logistika D.0.0 та у графі 4 (місце завантаження) - зазначено ще одного учасника ЗЕД та адреса документи що висвітлюють договірні відносини із даними фірмами при виконанні угоди відсутні; Місце завантаження та місце складання CMR-відрізняються;
- У CMR у графі 6-зазначено номер контейнера, будь-яке посилання у ТСД відсутнє;
- підпис продавця у контакті не збігається з підписом продавця у фактурі.-від 04.11.2024№ 2024/11/19-зазначено реквізити оплати продавця в Євро, проте сума зазначена у фактурі у дол. США. Таж інформація і наведена у проформі. Наданий до митного оформлення рахунок-фактура передбачає розрахунки за товар шляхом банківського переказу коштів, однак не вказано дату коли цей переказ повинен бути здійснений, що може свідчить про наявність попередньої оплати за товар. Відповідно до п.5.2 контракту оплата може здійснюватися шляхом передоплати або після отримання товару. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. За загальними правилами покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України). Разом з цим договором купівлі - продажу може бути передбачена розстрочка платежу (ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України) та продаж товару в кредит (ч.1 ст. 694 Цивільного кодексу України). Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч.5 ст.694Цивільного кодексу України ), відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- відповідно до розділу 3 Контракту, поставка товару здійснюється мультимодальним (комбінованим) перевезенням на умовах DAP Ужгород. Умови поставки в інвойсі - DAP Чоп. Оскільки товар переміщується у морському контейнері на вантажному автомобілі, очевидно має місце морський фрахт контейнера до порту Копер (Словенія) з перевантаженням на автомобіль. При цьому, з перевізних документів декларантом надано тільки автотранспортну накладну. Документи про морське перевезення (коносамент) до митного оформлення не надані, хоча така можливість передбачена пунктом 11.1 контракту. До митного оформлення та додатково не надано документ на морське перевезення за кодом 0705 - Коносамент (Bill of loading);
- також, у графі 16 CMR «Перевізник» наявний відтиск штампу українського перевізника, що може суперечити умовам поставки DAP, при яких продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.
Крім цього, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували тов. 5 - МД: 24UA209230083386U2 від 09.09.2024, де вартість такого товару становить 12,01 дол. США за кг (даного виду товару Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».
Не погоджуючись із згаданими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся із даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).
Суд встановив, що позивачем одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу (контракту), а також додаткові документи.
Відповідач надіслав декларанту, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, то стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни виправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.
Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України.
З цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.
З огляду на вищевикладене, суд висновує, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналізуючи наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100573/2 від 20.11.2024 підстави його винесення, суд зазначає наступне.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив про не надання декларантом документів, що підтверджують якість товару та відповідність міжнародним стандартам і вимогам, виробника товару та ТМ.
Суд зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.
Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України сертифікат якості та документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документами, що підтверджують митну вартість товару.
Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару.
Тож ненадання продавцем сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, в частині надання сертифікату, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.
В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Щодо аргументів відповідача про те, що у наданій до митного оформлення CMR №320377 від 07.11.2024 у гр.5 (документи) не зазначено жодного документа що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставити з даною партією товару, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що у CMR №320377 від 07.11.2024 у графі № 5 вказані документи, які додаються інвойс та пакувальний лист. Крім цього, у графах CMR №№ 6-9, 11 вказано товар, вагу та інші дані, які дають змогу ідентифікувати товар.
Відтак, вищевказані зауваження відповідача спростовуються змістом наданих документів.
В оскаржуваному рішенні відповідач також вказав, що відповідно до розділу 3 Контракту, поставка товару здійснюється мультимодальним (комбінованим) перевезенням на умовах DAP Ужгород. Умови поставки в інвойсі - DAP Чоп. Оскільки товар переміщується у морському контейнері на вантажному автомобілі, очевидно має місце морський фрахт контейнера до порту Копер (Словенія) з перевантаженням на автомобіль. При цьому, з перевізних документів декларантом надано тільки автотранспортну накладну. Документи про морське перевезення (коносамент) до митного оформлення не надані, хоча така можливість передбачена пунктом 11.1 контракту. До митного оформлення та додатково не надано документ на морське перевезення за кодом 0705 - Коносамент (Bill of loading),
Суд встановив, що відповідно до розділу 3 (п.п. 3.1.-3.2.) Контракту, поставка товару здійснюється мультимодальним (комбінованим) перевезенням. Умови поставки DAP- Uzhgorod, згідно умов Інкотермс 2010, якщо інше не вказано в супровідних документах.
Згідно із міжнародними правилами інтерпретації торгових визначень у сфері зовнішньої торгівлі Інкотермс 2010, визначено умови поставки DAP (Delivered At Place) постачання у місці призначення. Ці умови поставки означають, що продавець виконує своє зобов'язання з постачання товару, який прибув у вказане місце. Разом з тим, умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення. Тобто, у вартість товару, імпортованого позивачем, уже включено вартість транспортування товару.
Згідно поданого до митного оформлення інвойсу №2024/11/19 від 04.11.2024 умови поставки - DAP-Чоп. Такі ж умови поставки DAP-Чоп зазначені також в гр. 20 митної декларації, а не DAP-Ужгород, тобто, наявні розбіжності щодо пунктів призначення.
Водночас, суд вважає, що такі розбіжності не впливають на складові митної вартості товару, оскільки постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати пов'язані з транспортуванням товару і така вартість транспортування уже включена у вартість імпортованого товару.
Отже, суд не приймає зазначені доводи відповідача до уваги.
Щодо виявлених відповідачем у CMR розбіжностей та невідповідності щодо відправника товару, наявності відтиску штампу ABC Logistika D.о.о.; наявності відтиску штампу українського перевізника; наявності номеру контейнера та відсутності будь-якого посилання на нього у ТСД, наявності відомостей про ще одного учасника ЗЕД та відсутності документів, що висвітлюють договірні відносини із даними фірмами при виконанні угоди, а також відмінностей у місці завантаження та місці складання CMR, суд зазначає таке.
Відповідно до умов Контракту, визначених у пп. 3.3. та 3.4., Продавець може доручити поставку товару, на адресу Покупця, третій особі - «Відправнику». Товарно-транспортні документи можуть бути виставлені третьою особою - «Відправником».
Таким чином, поставка товару позивачу здійснювалась третіми особами, про що свідчать відомості в CMR. Оскільки постачання товару здійснювалось на умовах DAP, то відповідно продавець взяв на себе зобов'язання доставити товар у пункт призначення, самостійно визначивши перевізників. Крім цього, відповідач у поданій митній декларації не виокремлював витрати на доставку товару до місця призначення.
Вказана обставина свідчить про безпідставне витребовування митним органом перевізних документів. Отже, наведені доводи відповідача є безпідставними.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що підпис продавця у контакті не збігається з підписом продавця у фактурі, оскільки такі розбіжності жодним чином не впливають на митну вартість товару.
Щодо зауваження митного органу про зазначення різної валюти - Євро та долари США у реквізитах оплати продавця, у фактурі та проформі, суд зазначає, що позивачем подано до митного оформлення Додаток №1 від 14.11.2022 до Контракту, згідно якого розділ 4 Контракту викладено у наступній редакції: « 4. Ціна та загальна вартість контракту. 4.1. Валюта контракту: Євро, долари США. 4.2. Ціна та валюта по товару вказується рахунках-фактурах на кожну поставку окремо. 4.3. Загальна вартість контракту складає 1 000 000,00 (один мільйон) Євро 00 центів, 1 000 000,00 (один мільйон) дол. США 00 центів».
Крім цього розділ 5 Контракту викладено у наступній редакції: «5. Умови платежу. 5.1. Валюта платежу - Євро, долари США».
Таким чином, сторонами Контракту погоджено валюту розрахунків Євро або долари США, а також встановлено загальну вартість контракту - 1 000 000,00 (один мільйон) Євро 00 центів, 1 000 000,00 (один мільйон) дол. США 00 центів.
Отже, такі доводи відповідача суд до уваги не приймає.
Щодо оплати товару та відсутності в рахунку-фактурі дати, коли повинен бути здійснений банківський переказ коштів, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що відповідно до п. 5.2 Контракту оплата за партію товару, що постачається по цьому Контракту, проводиться шляхом попередньої оплати або після отримання товару, банківським переказом грошових коштів на рахунок продавця протягом 30 днів з моменту перетинання товаром митного кордону України.
Тобто, сторони контракту погодили альтернативні умови оплати, зокрема, проведення попередньої оплати або після отримання товару.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази проведення позивачем попередньої оплати, суд робить висновок, що оплата за товар здійснюється позивачем протягом 30 днів з моменту перетинання товаром митного кордону України.
Суд зауважує, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору, як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Ціна договору (вартість товару) визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 у справі №815/329/17 та від 26.11.2020 у справі №540/2455/19.
З огляду на вказане, суд вважає безпідставним твердження відповідача вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості Товарів, оскільки надані до митного оформлення документи не містять розбіжностей, підтверджують ціну, що була фактично сплачена за Товари, з урахуванням коригування згідно з положеннями ч. 10 ст. 58 МК України, що у сукупності дають змогу встановити складові митної вартості Товарів.
Оцінюючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г. Застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару: товар № 5 - 24UA209230083386U2 від 09.09.2024, де вартість такого товару становить 12,01 дол. США за кг (даного виду товару).
В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларації, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100573/2 від 20.11.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003752, суд зазначає, що у постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.
При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.
З огляду на викладене, оскаржувані рішення та картка відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо судового збору, то у відповідності до ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100573/2 від 20.11.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003752.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Трансгейт» (вул. Східна, буд. 4В, с. Великі Лази, Ужгородський р-н., Закарпатська обл., код ЄДРПОУ 44107494) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, ЄДРПОУ 43971343) судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 12.05.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович