12 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/256/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Г. Маріуполя, 102, м. Кропивницький,25004
про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №ПШ053889 від 24.12.2024 року щодо ФОП ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 21.01.2025 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с.34).
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.38-41).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
24.10.2024 посадовими особами відповідача на а/д Н-33, 17км+700м проведено рейдову перевірку.
Під час перевірки було зупинений транспортний засіб марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 , з причіпом KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт" /водій ОСОБА_2 не надав інспектору документи - протокол перевірки технічного стану транспортного засобу марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 /.
За наслідком виявлених порушень, посадовими особами відповідача складено акт №АР089582 від 24.10.2024 (а.с.43), зі змістом якого водій ознайомився.
Представник відповідача у поданому відзиві вказав, що оскільки під час рейдової перевірки, посадовими особами не було встановлено належного автомобільного перевізника, на розгляд справи було запрошено власника транспортного засобу - ФОП ОСОБА_1 (повідомлення №108322/32/24-24 від 04.12.2024), який на розгляд справи не прибув, пояснень не надав.
За результатами розгляду справи, винесено постанову №ПШ053889 від 24.12.2024 за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 17000 грн.
Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних постанов, суд виходив з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт".
Частинами 14, 17 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (надалі - Порядок №1567).
Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Згідно з пунктами 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Верховний Суд, аналізуючи питання щодо повідомлення суб'єкта господарювання, в постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 зазначив наступне:
« 48. З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 05.09.2017 № 4132 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.09.2017 р.
49. Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05.09.2017, 07.09.2017 повідомлення надійшло до відділення зв'язку, проте не було вручено під час доставки.
50. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07.09.2017, проте вказаним правом не скористався.
52. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.».
Згідно ст.35 Закону України " Про дорожній рух", транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
У відповідності із ч.1 ст. 37 Закону України "Про дорожній рух" забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його.
Враховуючи наведене вище суд вважає, що, оскільки документи щодо проходження технічного контролю транспортного засобу передбачені законодавством та є обов'язковими при експлуатації транспортного засобу, то такі документи водій повинен мати та пред'являти на вимогу органів державного контролю. Тобто, необхідність наявності у водія документів щодо проходження технічного контролю, охоплюється положеннями статті 48 Закону № 2344-III, а їх відсутність є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок відповідача щодо перевезення вантажу транспортним засобом за відсутності протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.
Відповідно до п. 18 Порядку 137, перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки. У разі позитивного результату після проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану із самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.
Положеннями п. 19 Порядку № 137 визначено, що якщо протокол перевірки технічного стану застосовується як альтернатива Міжнародному сертифікату технічного огляду (на вимогу замовника), його видають акредитовані згідно із Законом України Про акредитацію органів з оцінки відповідності виконавці відповідно до Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів із зазначенням у протоколі слів такого змісту: Міжнародний технічний огляд проведено.
Аналіз наведених вище норм Законів та Порядку № 137 дає підстави для висновку, що для всіх транспортних засобів, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у органах Україні обов'язковим є наявність протоколу перевірки їх технічного стану. Наявність Міжнародного сертифікату технічного огляду є необхідною умовою при виконанні міжнародних автоперевезень до країн, що є учасниками Угоди про прийняття єдиних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, затвердженої Указом Президента України від 28.02.2006 № 159/2006.
При цьому, якщо перевізник має національний протокол з відміткою про проведення міжнародного технічного огляду, додатково Міжнародний сертифікат технічного огляду оформляти не потрібно. Разом з цим, Міжнародний сертифікат технічного огляду не замінює національний протокол, який у всіх випадках є обов'язковим і лише він у межах України підтверджує проходження обов'язкового технічного огляду транспортного засобу.
Суд звертає увагу на те, що в акті від 24.10.2024 №АР089582 містяться висновки про порушення перевізником статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", яке полягає у ненаданні водієм під час проведення перевірки протоколу технічного контролю на транспортний засіб.
В актах стоїть підпис водія, що свідчить про його ознайомлення із змістом вказаного акту. У графі «пояснення щодо причини порушень» також стоїть підпис водія. Натомість будь-які пояснення чи заперечення ними в актах, або інших документах, не зазначені.
Суд зазначає, що підставою для притягнення до відповідальності автомобільного перевізника є саме відсутність документів на час проведення перевірки фактично, їх непред'явлення на вимогу уповноваженої особи. Вказане випливає з буквального тлумачення норми статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яка передбачає відповідальність за здійснення перевезення пасажирів та вантажів за відсутності саме на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 згаданого Закону.
Спірним питанням у цій справі є правильність висновків відповідача щодо того, чи вважається позивач автомобільним перевізником в розумінні закону, та, відповідно, чи є він суб'єктом відповідальності за виявлене порушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що він не був автомобільним перевізником у правовідносинах з ФГ Вдовиченка Олександра Йосиповича. Зазначає, що в товарно-транспортній накладній, яка виписана ФГ ОСОБА_3 - ФОП ОСОБА_1 був вказаний помилково (а.с.25).
Судом, з метою перевірки обставин, вказаних позивачем, витребувано докази від ФОП ОСОБА_4 та ФГ Вдовиченка О.Й. (а.с.56-57).
На виконання ухвали про витребування доказів в справі від ФОП ОСОБА_4 та ФГ Вдовиченка О.Й. надійшли письмові пояснення.
Так, ФОП ОСОБА_4 надано пояснення, зі змісту яких встановлено, що 23.10.2024 між ним та ФГ ОСОБА_3 укладено договір на перевезення вантажів № 1ПР від 23.10.2024 (а.с.62-63). В рамках укладеного договору, ФОП ОСОБА_4 , будучи автомобільним перевізником, виконував перевезення вантажу транспортним засобом марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 , який ним орендовано у ФОП ОСОБА_1 . Перевезення вантажу здійснено на підставі ТТН №871504 від 24.10.2024, де в графі перевізник ФОП ОСОБА_1 був вказаний помилково.
Так, ФГ ОСОБА_3 надано пояснення, зі змісту яких встановлено, що 24.10.2024 послуги з перевезення вантажу здійснював ФОП ОСОБА_4 , а не ФОП ОСОБА_1 . Вказує, що ФОП ОСОБА_1 у ттн був вказаний помилково.
У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалася у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії (постанови від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 06.09.2023 у справі № 120/5064/22, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
Отже, першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка і у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який, в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
Разом з тим, ненадання водієм чи будь-ким іншим пояснень, не знімає із відповідача, як суб'єкта владних повноважень, обов'язку перевірити всі обставини, які стосуються оформлених матеріалів перевірки, задля недопущення притягнення до відповідальності особи, яка не повинна нести юридичну відповідальність, оскільки не є суб'єктом такого порушення.
Водночас відповідачем визначено позивача автомобільним перевізником на підставі лише реєстраційних документів на транспортний засіб, за відсутності будь-яких інших документів (договору про надання послуг на перевезення чи іншого документа на вантаж, тощо).
В свою чергу, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме позивач здійснював перевезення на договірних умовах 24.10.2024.
Як наслідок, під час виникнення спірних відносин позивач не набув статусу перевізника та, відповідно, у нього не виник обов'язок дотримання вимог законодавства в частині обов'язкової наявності на момент проведення перевірки протоколу перевірки технічного стану транспортного засібу.
Зміст правопорушення та вину позивача відповідач фактично обґрунтовує лише тими відомостями, які містяться у акті перевірки, хоча, як встановлено вище, вони не є повними для можливості однозначного висновку. Відповідно до закону акт хоч і є джерелом доказової інформації про виявлене порушення, однак не є єдиним можливим допустимим доказом, який безумовно свідчить про наявність вини відповідної особи у вчиненні правопорушення.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин позивач не був автомобільним перевізником 24.10.2024 та не може бути суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відтак у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. згідно з абз. 3 ч. 1ст. 60 Закону № 2344-III.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд дійшов висновку що вона не відповідає приписам Закону № 2344-III та наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям, відтак позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу №ПШ053889 від 24.12.2024 року нарахування штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО