про залишення позовної заяви без руху
12 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2984/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Черниш О.А. розглянула матеріали адміністративного позову
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:
- зобов'язати здійснити перерахунок компенсації за невикористану основну відпустку за 84 дні за 2022 - 2024 роки та грошову компенсацію за 28 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки з урахуванням виплат, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- виплатити грошову компенсацію за невикористану основну відпустку за 84 дні за 2022 - 2024 роки та грошову компенсацію за 28 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023- 2024 роки з урахуванням виплат, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Пунктом 3 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 5 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються, зокрема:
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що у спорі про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії основною вимогою є вимога про визнання протиправними рішення/дій/бездіяльності цього суб'єкта владних повноважень, яким порушені права, свободи або законні інтереси позивача. Такі вимоги становлять предмет позову.
У позовній заяві позивач всупереч правилам частини 1 статті 5, пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України не висунув до відповідача основної позовної вимоги та не вказав, які рішення, дії чи бездіяльність цього відповідача він оскаржує, коли вони прийняті/вчинені.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Статтею 122 КАС України установлені строки звернення до адміністративного суду та передбачено таке:
1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 233 КЗпП України (Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
За змістом статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до пунктів 4.3, 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280 "Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України", начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення (у тому числі в разі відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
Грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, у якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з незгодою позивача із розміром грошової компенсації за невикористані дні відпустки, яка виплачена йому при звільненні з військової служби на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 №311 від 06.11.2024 року. На такі спори поширюється строк звернення до суду, установлений частиною 2 статті 233 КЗпП України, який обмежується трьома місяцями з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Законодавство, яке регулює порядок проходження військової служби, не містить норм щодо обов'язку командира військової частини повідомляти військовослужбовця про суми, нараховані йому при звільненні, в інший спосіб, ніж у наказі про звільнення та у грошовому атестаті.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах початок перебігу тримісячного строку, установленого частиною 2 статті 233 КЗпП України, для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач отримав грошовий атестат, у якому зазначені суми, що нараховані та виплачені йому при звільненні, у тому числі грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки.
У позовній заяві позивач не зазначає цю дату, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання ним строку звернення до суду з цим позовом, який поданий 07.05.2025 року.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Всупереч цій нормі позивач, який подав адміністративний позов в паперовій формі, не надав його копію для відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу спосіб і строк усунення недоліків позовної заяви: протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду:
- виправлену позовну заяву, у якій вказати основну позовну вимогу - про оскарження рішення/дії/бездіяльності відповідача,
- повідомити суду дату отримання грошового атестату та надати його копію,
- у разі пропуску тримісячного строку звернення до суду - подати до суду заяву про поновлення цього строку,
- копію виправленої позовної заяви та копії доданих до неї документів для відповідача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ