13 травня 2025 року Справа № 280/2019/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
19.03.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 28.02.1987 в Ленінградському ордера Леніна і ордера Червоного Знамені механічному інституті імені Маршала Радянського Союзу Устинова Д.Ф., при призначенні пенсії за віком протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 28.02.1987 в Ленінградському ордера Леніна і ордера Червоного Знамені механічному інституті імені Маршала Радянського Союзу Устинова Д.Ф. та здійснити перерахунок пенсії з часу призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки період навчання з 1981 року по 1987 року. У зв'язку з чим позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
21.03.2025 ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі № 280/2019/25 за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 27.03.2025 за вх. №14741. З позиції відповідача, заяву позивачки було розглянуто як звернення в порядку Закону України "Про звернення громадян" та повідомлено про необхідність надати додаткові документи для зарахування спірного стажу. Крім того, пенсію позивачці було призначено за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Таким чином, відповідач жодним чином не порушив право позивачки.
Спірний страховий стаж позивачки не зараховано через відсутність в дипломі НОМЕР_1 підпису ректора. Згідно записам трудової книжки НОМЕР_2 від 28.08.1984 також не зараховано період навчання, так як печатка, якою завірено запис не читабельна та період навчання перевищує нормативний термін навчання в навчальних закладах.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 11.09.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
07.11.2024 позивачка звернулась до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 28.02.1987 в Ленінградському ордера Леніна і ордера Червоного Знамені механічному інституті імені Маршала Радянського Союзу ОСОБА_2 з подальшим перерахунком пенсії. На підтвердження зазначеного страхового стажу надано: трудову книжку НОМЕР_3 від 28.08.1984 (записи №№ 7,8); диплом НОМЕР_1 від 28.02.1987; архівну довідку від 09.04.2021 № 4.1-7/116.
Листом № 19926-19584/П-02/8-0800/24 від 19.11.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило, що: «За доданими документами до страхового стажу не враховано період навчання згідно диплома НОМЕР_1 , оскільки відсутній підпис ректора. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 28.08.1984 не заховано період навчання, так як печатка, якою завірено підпис не читабельна».
25.11.2024 позивачка повторно звернулась до відповідача із заявою про зарахування даного періоду навчання до страхового стражу та здійснення перерахунку пенсії.
Листом № 20956-20693/П-02/8-0800/24 від 06.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповіло, що: «…Оскільки довідка № 4.1- 7/116 від 09.04.2021 не містить апостиль, вона не може бути врахована для обчислення страхового стажу».
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Відповідно до п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Як встановлено судом, позивачка в період з 01.09.1981 по 28.02.1987 навчалась в Ленінградському ордера Леніна і ордера Червоного Знамені механічному інституті імені Маршала Радянського Союзу ОСОБА_2 , що підтверджується записами №7-8 трудової книжки серії НОМЕР_3 від 28.08.1984, дипломом серії НОМЕР_1 та архівною довідкою від 09.04.2021 № 4.1-7/116.
Стосовно заявлених недоліків в записах трудової книжки, що стали підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу позивачки, судом враховано викладену у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 правову позицію, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Більш того, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Щодо посилань відповідача на дійсність архівної довідки від 09.04.2021 № 4.1-7/116 судом враховано наступне.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн"" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, з аналізу наведеного вище вбачається, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; трудовий стаж, пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою, а необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Архівна довідка про навчання позивачки містить всі необхідні відомості та реквізити Протилежного відповідачами не зауважено та судом не встановлено.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.
Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Частиною 2 статті 13 Угоди передбачено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу чи не прийняття на території держав - учасниць Співдружності без легалізації необхідних для пенсійного забезпечення документів, виданих у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення та перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди, а відтак і з денонсацією міжнародних угод.
Із наведених вище підстав суд також вважає необґрунтованою підставу для відмови у зарахуванні позивачці спірного стажу ту обставину, що у червні 2022 року російська федерація денонсувала Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак, з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року
Щодо покликань відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, на звернення позивача із заявою не встановленого зразку (форми), суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач особисто звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням документів які містять інформацію необхідну для здійснення перерахунку, яка була прийнята та зареєстрована відповідачем.
Зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачено і заявою встановленого зразка.
Відповідач листом повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії посилаючись на те, що відсутні правові підстави для перерахунку. Зі змісту листа вбачається, що фактично позивачу відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів відсутності правових підстав. У розрізі даної справи та за умови підтвердження необхідних відомостей належними документами, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17.
За таких обставин, відповідачем протиправно та безпідставно було відмовлено позивачці у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 28.02.1987 в Ленінградському ордера Леніна і ордера Червоного Знамені механічному інституті імені Маршала Радянського Союзу ОСОБА_2 , що зумовлює задля захисту порушеного права позивачки зобов'язати відповідача зарахувати її до страхового стажу спірний період навчання, у зв'язку з чим здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення пенсії.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивачки.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 28.02.1987 в Ленінградському ордера Леніна і ордера Червоного Знамені механічному інституті імені Маршала Радянського Союзу Устинова Д.Ф.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 28.02.1987 в Ленінградському ордера Леніна і ордера Червоного Знамені механічному інституті імені Маршала Радянського Союзу Устинова Д.Ф. та здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 13.05.2025.
Суддя М.С. Лазаренко