12 травня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1066/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, -
В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
14.04.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , якою просить ухвалити додаткове рішення з урахуванням висунутих ОСОБА_1 позовних вимог:
1. Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо перерахунку та виплати з 01.02.2025 року пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимальним розміром.
2. Зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити з 01.02.2025 року перерахунок та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром.
Визначаючись щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.
Особливості ухвалення додаткового судового рішення визначені статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заява про ухвалення додаткового судового рішення розглядається в письмовому провадженні.
Так, частиною 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення, згідно норм частини другої зазначеної статті, може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі зазначено, що додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Окрім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Отже, з аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що додаткове судове рішення може бути прийняте у випадках, чітко встановлених процесуальним законом.
Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених нормою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні.
Водночас додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.
Суд зазначає, що рішенням від 31.03.2025 по справі № 260/1066/25 вирішено всі заявлені позивачем вимоги. Твердження позивача у заяві зводяться лише до незгоди з формулюванням резолютивної частини рішення, що не є підставою для винесення додаткового рішення.
Так, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
При цьому, задоволення позовної вимоги в інший спосіб, ніж просив позивач, не може бути підставою для ухвалення щодо такої вимоги додаткового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя С.І. Рейті