про задоволення заяви про відвід судді
12 травня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2351/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ващиліна Р.О. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за №244-5949/М-02/8-0700/25 від 22 січня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди, а саме базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату з 01 січня 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, відповідно до абзацу 4 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень у сумі 232156,76 гривень щомісячно довічно з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі.
14 квітня 2025 року позивач подав до суду заяву про відвід судді Ващиліна Р.О., оскільки вважав, що такий не може брати участь у розгляді даної справи. Заявлене клопотання аргументував упередженістю судді Ващиліна Р.О. у справах, в яких ОСОБА_1 є позивачем. Зокрема, зазначив, що в серпні 2020 року суддя Ващилін Р.О. вже розглядав адміністративну справу за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (справа №260/283/20), однак у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що ним начебто долучено до позовної заяви не рішення відмови відповідача, а лист з відмовою про здійснення перерахунку його грошового утримання, незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020, Верховного Суду від 16.06.2020, Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2010 та Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод". Окрім того, заявляє, що суддя Ващилін Р.О., не погодившись з висновками таких судових органів, не навів жодних мотивів з цього приводу. Також зазначив, що суддя Ващилін Р.О. 10 березня 2025 року залишив без руху інших поданий ОСОБА_1 позов "через долучення ним до позовної заяви тільки одного екземпляру доданих до неї документів", а "заява позивача, адресована ГУ ПФУ від 17 грудня 2024 року, є неохайною та забрудненою". При цьому суддя не вказав, які конкретно копії долучено не було.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 заявлений ОСОБА_1 відвід головуючому судді Ващиліну Р.О. визнано необґрунтованим, а подану ним заяву передано для вирішення питання про відвід судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
За результатами розгляду такої заяви ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханової З.Б. від 15.04.2025 у її задоволенні було відмовлено з огляду на відсутність будь-яких правових та фактичних підстав для висновку, що суддя Ващилін Р.О. прямо чи опосередковано зацікавлений в результаті розгляду справи, а зазначені заявником обставини є суб'єктивними та не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо упередженості та об'єктивності судді.
12 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду дві заяви про відвід судді у справі №260/2351/25, в яких поряд з доводами, наведеним у раніше поданій заяві, стверджує також, що в 2020 році він мав "випадкову не процесуальну зустріч з суддею Ващиліним Р.О. на вул. Загорська у м. Ужгороді", під час якої порушив питання про строки призначення до розгляду адміністративної справи, однак "суддя відповів: "просто так не вийде"". Окрім того, стверджує, що у жовтні місяці 2020 року, йому "зателефонував інший суддя цього ж суду та просив зустрітися з ним". "Під час розмови суддя запитав: "що я надумав щодо моєї справи? На що я відповів, що бажаю чесного, законного і справедливого рішення мого позову, інших пропозицій у мене немає". "10 листопада 2020 року, на порушення вимог ст.ст. 2, 9, 12, 242, 258, 291 КАС України, суддя Ващилін Р.О. ухвалив судове рішення про відмову у задоволенні мого позову про зобов'язання відповідача перерахувати мені щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. При цьому, розглядаючи мої позовні вимоги, суддя безпідставно вийшов за їх межі та грубо порушив строки розгляду справи.".
Розглянувши заяву позивача про відвід головуючого судді Ващиліна Р.О., суд зазначає наступне.
Норми Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) регламентують принцип незмінності складу суду, відповідно до якого справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23 (далі - Бангалорські принципи), суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, у якій він повинен винести рішення (пункти 1.1-1.2).
Об'єктивність судді, згідно з Бангалорськими принципами, є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Зазначений принцип передбачає те, що при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.
Разом з тим, з метою уникнення сумніві в неупередженості судді, положеннями ст. 36 КАС України визначені підстави, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), серед яких:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Право кожного на незалежний та безсторонній суд гарантується також ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, відповідно до положень якої кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим судом.
Зазначене право кореспондується з основним завданням адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи покликаний усунути найменшу підозру у заінтересованості чи упередженості судді під час розгляду справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, оскільки при здійсненні правосуддя головним є публічний інтерес. Враховуючи наведене, суддя не може брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об'єктивності.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, що довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві, є важливим елементом права, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
У рішенні "Газета-Центр проти України" від 15 липня 2010 року Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, "правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться".
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10 червня 1996 року).
У зв'язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, "правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється". На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", 26 жовтня 1984 року).
З огляду на наведене відводу підлягає суддя не лише у разі існування конкретних фактів що свідчать про його упередженість, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Згідно ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Так, як вбачається з поданої заяви про відвід судді, у позивача виникли сумніви щодо неупередженості та об'єктивності головуючого судді в безсторонності розгляду даної адміністративної справи у зв'язку з незгодою з прийнятим ним рішенням у справі №260/2831/20, а також залишенням без руху його позовної заяви у справі №260/1377/25.
З цього приводу суд повторно звертає увагу позивача на положення ч. 4 ст. 36 КАС України, відповідно до яких незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішенням або окремою думкою судді в інших справах, висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення в іншій адміністративній справі не може бути питанням обговорення в мажах даної адміністративної справи, а повинні були вирішуватися шляхом подання позивачем апеляційної скарги. Однак даний процесуальний інститут застосований ОСОБА_1 ні в справі №260/2831/20, ані в справі №260/1377/25 не був.
В свою чергу твердження позивача щодо "випадкової не процесуальної зустрічі з суддею Ващиліним Р.О." та неназваним "іншим суддею цього ж суду", що мали місце в 2020 році, є виключно безпідставними фантазіями ОСОБА_1 , не підтвердженими жодними доказами.
Дотримуючись правил Кодексу суддівської етики, в тому числі щодо високих стандартів етичної поведінки, тактовності, ввічливості, витримки й поваги до учасників судового процесу та інших осіб, суд не вважає за можливе коментувати нічим не підтверджені та надумані твердження ОСОБА_1 щодо "не процесуальної зустрічі з суддею Ващиліним Р.О." та інших пов'язаних з цим заяв. Проте суд вважає за необхідне нагадати позивачу, як судді у відставці, про збереження за ним звання судді навіть після виходу у відставку, що покладає на нього не тільки певні привілеї, але й обов'язки щодо дотримання передбачених Кодексом суддівської етики високих стандартів поведінки.
Хоча суд не вважає, що незгода з процесуальними рішенням судді може бути підставою для відводу, однак з метою недопущення виникнення у майбутньому сумнівів у законності та обґрунтованості прийнятого рішення, суд вважає за необхідне заяву позивача про відвід судді Ващиліна Р.О. задовольнити.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
На підставі наведеного та керуючись ст. 36, 39, 40, 248 КАС України, суддя -
1. Заяву позивача про відвід головуючого судді Ващиліна Р.О. - задовольнити.
2. Адміністративну справу №260/2351/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, - передати до відділу документообігу та забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку зазначеному в статті 256 КАС України.
Суддя Р.О. Ващилін