13 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/22499/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій позивачка просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 15 листопада 2024 року № 918150813266, яким відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (надалі - Закон № 3723-XII) з урахуванням довідок про заробітну плату від 06 листопада 2024 року № 7.19-1/22/10/8955 та № 7.19-1/22/10/8956, виданих Житомирською митницею;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не здійснення переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 3723-XII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 3723-XII, нарахування та виплату пенсії з 09 листопада 2024 року, з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи в Овруцькому відділенні Ощадного банку СРСР № 2946 з 18 вересня 1990 року по 31 грудня 1991 року та в митних органах з 01 грудня 1995 року по 30 вересня 2022 року, з врахуванням довідок Житомирської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 06 листопада 2024 року № 7.19-1/22/10/8955 та № 7.19-1/22/10/8956.
В обґрунтування позовних вимог позивачка полягає на праві на переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 3723-XII, оскільки на час звернення до пенсійного органу із відповідною заявою її загальний страховий стаж склав більше 42 років /станом на 25 травня 2024 року 42 роки 11 місяців 12 днів, стаж на посадах в органах державної служби - більше 28 років /28 років 01 місяць 13 днів/, у тому числі станом на 01 травня 2016 року понад 21 рік /21 рік 08 місяців 13 днів/, вік - більше 60 років. Вважає безпідставним неурахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області періоду служби в митних органах до стажу на посадах в органах державної служби, який на підставі пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (надалі - Порядок № 283), як доводить позивачка, зараховується до стажу державної служби.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позовних вимог зазначає про те, що статтею 25 Закону № 3723-ХІІ визначено сім категорій посад державних службовців, залежно від яких встановлювалися ранги державних службовців й при визначенні права на призначення пенсії з 01 травня 2016 року до стажу державної служби зараховуються періоди роботи саме на цих посадах. Оскільки посадовим особам контролюючих органів згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, ці посади, на переконання відповідача, не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ. Згідно з доданими до заяви документами з 01 грудня 1995 року по 30 вересня 2022 року позивачка працювала на різних посадах в Овруцькій, Житомирській та Київській митницях, 29 червня 1996 року прийняла присягу державного службовця, їй присвоювалися спеціальні звання та ранги державного службовця, зокрема 19 червня 1998 року присвоєно персональне звання "Інспектор митної служби 2 рангу", 03 липня 2000 року присвоєно персональне звання "Інспектор митної служби 1 рангу", 28 грудня 2002 року - персональне звання "Радник митної служби 3 рангу", 01 квітня 2004 року - спеціальне звання "Інспектор митної служби 3 рангу", 25 червня 2005 року - спеціальне звання "Інспектор митної служби 2 рангу", 14 червня 2006 року - спеціальне звання "Інспектор митної служби 1 рангу", 28 листопада 2006 року - спеціальне звання "Радник митної служби 3 рангу", 11.09.2013 - 12 ранг державного службовця, 01 січня 2014 року - спеціальне звання "Радник податкової та митної справи IІІ рангу", 11 січня 2020 року - 6 ранг державного службовця, 01 липня 2006 року - спеціальне звання "Радник митної служби ІІІ рангу", у позивачки відсутній стаж державної служби у розумінні положень статті 25 Закону № 3723-ХІІ, що виключає право на переведення на пенсію державного службовця.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області заперечуючи проти заявлених вимог аналогічно наполягає на тому, що періоди служби в органах митної служби на посадах, за якими присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. А тому відповідачем обґрунтовано відмовлено у переведенні позивачки на пенсію державного службовця на умовах Закону № 3723-XII.
Ухвалою від 10 січня 2025 року суд залишив без задоволення клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд цієї справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 28 серпня 2015 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
09 листопада 2024 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ, надавши до заяви довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 06 листопада 2024 року № 7.19-1/22/10/8955 та № 7.19-1/22/10/8956, видані Житомирською митницею.
Після реєстрації заяви ОСОБА_1 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивачки та прийнято рішення від 15 листопада 2024 року № 918150813266 про відмову у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ з підстави не зарахування до стажу державної служби для визначення права на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (надалі - Закон № 889-VIII) періоду роботи в митній службі, оскільки позивачці присвоювались спеціальні звання, а відтак констатовано відсутність станом на 01 травня 2016 року як 10-річного, так і 20-річного стажу на посадах державної служби.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
До 01 січня 2016 року загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті визначав Закон № 3723-ХІІ.
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон № 889-VIII, в "Прикінцевих та Перехідних положеннях" якого закріплено, що Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII втратив чинність.
Так, пунктом 10 розділу XI "Прикінцевих та Перехідних положень" Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, пунктом 12 розділу XI "Прикінцевих та Перехідних положень" Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Як встановлено у частині першій статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, за наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і "Прикінцевими та перехідними положеннями" цього Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
За змістом оскаржуваного рішення підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ слугували висновки пенсійного органу про відсутність стажу державної служби у зв'язку із не зарахуванням до стажу державної служби періоду служби на посадах в органах митної служби на тій підставі, що позивачці були присвоєні спеціальні звання.
Суд не погоджується з такими висновками пенсійного органу з огляду на таке.
Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 суд встановив, що позивачка з 01 грудня 1995 року по 30 вересня 2022 року працювала на різних посадах в Овруцькій, Житомирській та Київській митницях. 29 червня 1996 року позивачкою прийнято присягу державного службовця, упродовж служби присвоювалися спеціальні звання та ранги державного службовця: 19 червня 1998 року присвоєно персональне звання "Інспектор митної служби 2 рангу", 03 липня 2000 року - персональне звання "Інспектор митної служби 1 рангу", 28 грудня 2002 року - персональне звання "Радник митної служби 3 рангу", 01 квітня 2004 року - спеціальне звання "Інспектор митної служби 3 рангу", 25 червня 2005 року - спеціальне звання "Інспектор митної служби 2 рангу", 14 червня 2006 року - спеціальне звання "Інспектор митної служби 1 рангу", 28 листопада 2006 року - спеціальне звання "Радник митної служби 3 рангу", 11 вересня 2013 року присвоєно 12 ранг державного службовця, 01 січня 2014 року - спеціальне звання "Радник податкової та митної справи IІІ рангу", 11 січня 2020 року присвоєно 6 ранг державного службовця, 01 липня 2020 року - спеціальне звання "Радник митної служби ІІІ рангу".
Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку № 283 та додатку до нього (були чинними до 01 травня 2016 року).
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 було визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку № 283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
За правилами пункту 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України (від 13 березня 2012 року № 4495-VI; надалі - МК України), відповідно до частини першої статті 569 якого працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Згідно з частиною першою статті 588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та їх пенсійного забезпечення у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11 липня 2002 року та від 12 грудня 1991 року.
Виходячи з наведеного, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Такі висновки суду відповідають вже сформованій практиці Верховного Суду в питанні того, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а та від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17.
Натепер Верховний Суд від згаданих висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), не відступав.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18 дійшла висновку, що оскільки позивач в межах вказаної справи є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то остання має право на призначення пенсії по інвалідності згідно статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
На обґрунтованості урахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 у такій категорії спорів, на противагу доводам відповідачів, зауважив Верховний Суд в ухвалі від 07 січня 2025 року у справі № 560/2135/24, зазначивши також про відсутність підстав для ініціювання питання про відступлення від висновків Верховного Суду у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а та від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17.
Визначаючись щодо вимоги здійснити переведення позивачки на пенсію державного службовця, суд, насамперед виходить із визначеного статтею 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи спір та визначаючись щодо відповідності обраного позивачем способу захисту порушеному праву слід зважати й на його ефективність у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту). При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження за умови виконання усіх встановлених законом вимог для ухвалення такого рішення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Тому суд доходить висновку, що за результатом розгляду цієї справи слід зобов'язати пенсійний орган зарахувати позивачці до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 09 листопада 2024 року. Обраний спосіб захисту суд вважає належним та який гарантуватиме, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
В частині позовної вимоги зарахувати до стажу державної служби також і період роботи в Овруцькому відділенні Ощадного банку СРСР № 2946 з 18 вересня 1990 року по 31 грудня 1991 року, суд зважає на те, що відмова у переведенні на пенсію державного службовця за оскаржуваним у справі рішенням від 15 листопада 2024 року № 918150813266 не ґрунтувалась на незарахуванні до стажу державної служби означеного періоду й у рішенні щодо цього періоду висновки пенсійного органу відсутні, що дає підстави вважати передчасною заявлену позивачкою вимогу у цій частині.
Обираючи спосіб захисту права позивачки суд виходить з того, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, рішенням якого позивачці відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно із Законом № 3723-XII.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо переведення на пенсію державного службовця має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення цієї пенсії, яким наразі є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі № 240/16372/23.
Тому, звернені позовні вимоги до іншого відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у цій справі задоволенню не підлягають.
Так само не підлягають задоволенню вимоги позивачки зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату пенсії з врахуванням довідок Житомирської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 06 листопада 2024 року № 7.19-1/22/10/8955 та № 7.19-1/22/10/8956, з підстав їх передчасного заявлення, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, що входить у коло його делегованих законом повноважень, наслідки якого (обрахунку) можуть бути предметом окремої перевірки та судового контролю.
Отже позов слід задовольнити частково.
На підставі положень частини третьої статті 139 КАС України судовий збір, сплачений позивачкою згідно із квитанцією від 15 листопада 2024 року № 2058-8858-6375-6664, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області пропорційно задоволеним вимогам немайнового характеру.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Чекірди Гната, 10, м. Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ 21318350) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 15 листопада 2024 року № 918150813266.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 09 листопада 2024 року переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в митних органах з 01 грудня 1995 року по 30 вересня 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
13.05.25