13 травня 2025 року м. Житомир
справа № 240/24588/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №063950002163 від 24 вересня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 17.02.1993 по 01.01.2004 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 ;
- зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» з 17 вересня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування". Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії №063950002163 від 24 вересня 2024 року у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказано, що страховий стаж становить 15 років 2 місяці та 6 днів.
Проте, позивач зазначає, що при первинному зверненні до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії у 2020 році, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.09.2020 визначивши, що страховий стаж становить 21 рік 1 місяць 15 днів.
Позивач вказує, що періоди роботи підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме, записами у трудовій книжці та архівними довідками.
Вважаючи, що має право на зарахування вказаного страхового стажу, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", електронний документ (ухвала суду про відкриття провадження від 16 грудня 2024 року) доставлена в Електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 17 грудня 2024 року о 23:14 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Суд вказує, що на запровадження підсистем ЄСІТС Електронний кабінет та Електронний суд, що забезпечують можливість направлення судом документів у справах в електронній формі шляхом їхнього надсилання до Електронного кабінету користувача (у тому числі автоматично), приписи підпункту 15.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України щодо обов'язкового вручення судового рішення виключно у паперовій формі, за таких обставин, не мають імперативного характеру.
Отже, з урахуванням положень пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України наявні підстави для висновку, що оскільки днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, а сервіс Електронного кабінету ЄСІТС за приписами Положення про ЄСІТС є саме такою адресою, то надсилання процесуальних документів за допомогою підсистем ЄСІТС Електронний кабінет та Електронний суд є днем вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження не надіслав до суду відзив на позовну заяву.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04 вересня 2020 року позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та 10 вересня 2020 року прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. В зазначеному рішенні вказано, що стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 01 місяць 15 днів.
Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 10.09.2020 до страхового стажу ОСОБА_1 не включили період трудової діяльності з 13.12.1982 по 06.01.1985, оскільки запис про звільнення в трудовій книжці НОМЕР_3 від 09.07.1979 завірено нечітким відбитком печатки.
Рішення ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову позивачу у призначенні пенсії від 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 не оскаржувала до суду.
17 вересня 2024 року позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та 24 вересня 2024 року прийнято рішення №063950002163 про відмову у призначенні пенсії, у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В зазначеному рішенні вказано, що стаж позивача становить 15 років 02 місяці 6 днів.
Вказано, що за доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди роботи.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV,Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058(далі - Закон України №1058-IV) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон України №1788-XII).
Відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
- з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Абзацами 1-2 п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
У оскаржуваному рішенні Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначає, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Проте відмовило у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 20 років, оскільки зарахований відповідачем страховий стаж ОСОБА_1 становить 15 років 2 місяці 6 днів.
Отже, ГУ ПФУ в Хмельницькій області на підставі досліджених документів, наявних у пенсійній справі, встановило всі періоди роботи ОСОБА_1 .
Матеріали справи свідчать, що відповідно до запису у трудовій книжці (дублікат) серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , працювала:
- з 17.02.1993 по 12.07.2004 прийнята в члени КСП «Жовтень», яке відповідно до запису у трудовій книжці реорганізоване в ПСПО «Вільськ», а в подальшому - у СТОВ «Вільське».
Крім того, судом встановлено, що під час первинного звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком №1156 від 04.09.2020 та доданих до неї документів Головним управлінням ПФУ в Житомирській області були допитані свідки щодо періодів роботи позивача у КСП «Жовтень» (реорганізоване в ПСПО «Вільськ», а в подальшому - у СТОВ «Вільське»).
Відповідно до акту опитування свідків від 04 вересня 2020 року, який міститься в матеріалах пенсійної справи, головним спеціалістом Черняхівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Житомирській області Шеренговою І.Д. та начальником відділу Овсієнко Ю.В. встановлено, що свідок 1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Черняхівським РВ УМВС України в Житомирській обл. 25.02.1997, проживає в АДРЕСА_1 , засвідчив, що ОСОБА_1 дійсно працювала в КСП «Жовтень» з 17.02.1993 по 10.02.2000, в ПСПО «Вільськ» з 10.02.2000 по 20.06.2003.
Підстава зарахування стажу роботи у свідка (документи, що підтверджують періоди спільної роботи): трудова книжка НОМЕР_6 .
Свідок 2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_7 , виданий Черняхівським РВ УМВС України в Житомирській обл. 04.01.1999, проживає в АДРЕСА_2 , засвідчила, що ОСОБА_1 дійсно працювала в КСП «Жовтень» з 17.02.1993 по 10.02.2000, в ПСПО «Вільськ» з 10.02.2000 по 11.11.2003, у СТОВ «Вільське» з 11.11.2003 по 12.07.2004.
Підстава зарахування стажу роботи у свідка (документи, що підтверджують періоди спільної роботи): трудова книжка НОМЕР_8 .
Суд враховує, що відповідно до п.18 Порядку №637 у разі відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п.17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації/ в тому числі колгоспі/ або в одній системі і мали документи про свою роботу за час стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Водночас, згідно з інформацією про розрахунок стажу для розрахунку права ОСОБА_1 на пенсію за віком, періоди роботи в КСП «Жовтень», ПСПО «Вільськ», а в подальшому в СТОВ «Вільське» з 17.02.1993 до 01.01.2004 відповідач зарахував до страхового стажу лише частково.
До страхового стажу позивачки були включені окремі періоди роботи, які вказані в архівній довідці трудового архіву №316 від 03.10.2019.
Отже відповідачем не враховано відомості згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 та актом опитування свідків від 04.09.2020, на який посилається позивач та надавала до заяви про призначення пенсії за віком від 17.09.2024.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №063950002163 від 24.09.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу не відповідає записам у документах, що підтверджують трудовий стаж та періоди роботи позивача. Суд зауважує, що підстави відмови у зарахуванні стажу позивача не вказані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що у свою чергу, підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 в справі №815/1554/17 аналізуючи практику Європейського Суду з прав людини вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №063950002163 від 24.09.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
При цьому суб'єктом владних повноважень в оскарженому рішенні вказані періоди роботи позивача, які не зараховані до страхового стажу та підстави такого незарахування не зазначено, окрім того рішення прийнято без наведення відповідних обґрунтувань для його прийняття.
Зазначені дії не відповідають загальному принципу правової визначеності.
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, діяло недобросовісно та необґрунтовано, не врахувало усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустило неналежний розгляд поданої заяви і документів та, відповідно, прийняло незаконне і необґрунтоване рішення.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області №063950002163 від 24.09.2024 є безпідставним та підлягає скасуванню.
Щодо похідних позовних вимог про зобов'язання органу Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.
Суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача зарахувати спірні періоди з 17.02.1993 по 01.01.2004 згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , як просить позивач, до відповідного стажу та призначити позивачу пенсію за віком, оскільки відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення: в оскаржуваному рішенні не досліджено всі періоди роботи позивача, зокрема з 17.02.1993 по 01.01.2004, з урахуванням наявних у пенсійній справі документів (пояснення свідків відібраних уповноваженими особами органів Пенсійного фонду України); не зазначено, які саме періоди роботи зараховані до відповідного стажу (що унеможливлює визначення судом всіх не зарахованих періодів).
Отже, відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі №348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути питання щодо якого звернувся позивач (тобто повторно розглянути заяву позивача від 17.09.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, а саме врахувати записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та акт про опитування свідків від 04.09.2020 складений уповноваженими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (п. 10 ч. 2 ст.245, ч. 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України).
При новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органу Пенсійного фонду України необхідно дослідити всі зазначені в трудовій книжці позивача періоди її роботи, прийняти та дослідити всі подані позивачем документи, та визначити наявність у позивача необхідних умов для призначення такої пенсії, з урахуванням таких документів та правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те що, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У силу приписів ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідн. номер НОМЕР_9 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди,10, м.Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №063950002163 від 24.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.09.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та врахувати записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та акт опитування свідків від 04.09.2020.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 (сорок вісім) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст складено: 13 травня 2025 р.
13.05.25