(про закриття провадження у справі)
12 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/8931/25
категорія 108010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф Гербачевського" Житомирської обласної ради про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф Гербачевського" Житомирської обласної ради про визнання протиправними та скасування наказів,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Житомирської обласної ради:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. генерального директора Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна лікарня імені О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради №11-осн від 03.02.2025 "Про оптимізацію роботи та структури відділення рентген-ендоваскулярної хірургії та інтервенційної радіології, відділення кардіохірургії та трансплантації органів і тканин ІСНП "Обласна лікарня" шляхом їх об'єднання, організацію та створення відділення кардіохірургії, інтервенційної радіології та трансплантації органів і тканин КНП "Обласна лікарня";
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. генерального директора КНП "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського Житомирської обласної ради №401-ос/тр від 03.03.2025 "Про кадрові питання".
Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в даній адміністративній справі.
Разом з позовною заявою, подано до суду заяву про забезпечення позову, у задоволені якої ухвалою суду від 31.03.2025 відмовлено.
01.05.2025 від представника Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф Гербачевського" Житомирської обласної ради надійшов до суду відзив на позов, в якому просить закрити провадження у даній справі, у зв'язку із тим, що Комунальне некомерційне підприємство "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф Гербачевського" Житомирської обласної ради є комунальним некомерційним підприємством, що надає послуги третинної високоспеціалізованої медичної допомоги населенню Житомирської області. При цьому органом, що здійснює управління майном лікарні, є Житомирська обласна рада. Повноваження щодо управління діяльністю лікарні визначаються відповідними розпорядженнями, рішеннями обласної ради, розпорядженнями голови Житомирської обласної військової адміністрації та чинним законодавством України. Вважає, що Комунальне некомерційне підприємство "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф Гербачевського" Житомирської обласної ради не є суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України.
16.04.2025 від представника Житомирської обласної ради надійшов до суду відзив на позов, в якому просить врахувати, що позовні вимоги скеровані лише до Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф Гербачевського" Житомирської обласної ради та до Житомирської обласної ради жодні вимоги не заявлені.
Розглянувши питання про закриття провадження у справі, перевіривши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зважає на наступне.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, далі по тексту - КАС України).
Згідно із частиною 2 статті 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п.п. 1-2 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Стаття 15 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 1статті 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб'єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Як свідчить зміст позовних вимог позивач оскаржує накази видані в.о. генерального директора Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна лікарня імені О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради "Про оптимізацію роботи та структури відділення рентген-ендоваскулярної хірургії та інтервенційної радіології, відділення кардіохірургії та трансплантації органів і тканин ІСНП "Обласна лікарня" шляхом їх об'єднання, організацію та створення відділення кардіохірургії, інтервенційної радіології та трансплантації органів і тканин КНП "Обласна лікарня" та "Про кадрові питання".
Вважає порушеним своє трудове право, оскільки внаслідок прийняття оскаржуваних наказів та створення нового відділення, існування кардіохірургії та трансплантації органів і тканин людини буде припинено, завідувачем якого є позивач, при цьому не враховано обставини, які б надавали перевагу в залишенні на роботі позивача, а саме не враховано, що він має на утриманні більше двох утриманців, а також не враховано його кваліфікацію та безперервним стаж роботи на даному підприємстві тощо.
Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я (ст.1 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 року №2801-XII, далі - Закон №2801-XII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1-3, 5 ст.16 Закону №2801-XII органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку закладів охорони здоров'я усіх форм власності. Порядок створення, припинення закладів охорони здоров'я, особливості діяльності визначаються законом. Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням планів розвитку госпітальних округів, потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Органи місцевого самоврядування здійснюють планування розвитку мережі закладів охорони здоров'я комунальної форми власності, приймають рішення про створення, припинення, реорганізацію чи перепрофілювання закладів охорони здоров'я з урахуванням затвердженого у встановленому порядку плану розвитку госпітального округу.
Заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом), затвердженим рішенням Житомирської обласної ради №746 від 20.06.2024.
Відповідно до п.1.1. Комунальне некомерційне підприємство "Обласна клінічна лікар ім.О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради є багатопрофільним лікувальним закладом - комунальним унітарні некомерційним підприємством, що надає послуги медичної допомоги пораду та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.
Згідно до п.11.1 Статуту припинення діяльності підприємства здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням органу управління майном, а у випадках, передбачених законодавством України, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Відповідно до ч.2 ст.81 Цивільного кодексу України, юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
Абз.3 п.2 ст.81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Враховуючи характер спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не стосуються проходження позивачем публічної служби у розумінні КАС України, а викликані виключно наявністю трудового спору. Незгода позивача із оскаржуваними наказами викликана змінами в організації праці, змісту трудової функції, що супроводжується змінами у складі працівників за певними посадами і як наслідок призвели до скорочення штату працівників зазначених відділень, в тому числі звільнення позивача з посади завідуючого відділення кардіохірургії та трансплантації органів і тканин людини, внаслідок створення нового відділення.
Зважаючи на викладене, відповідач у даному спорі - комунальне некомерційне підприємство "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф Гербачевського" Житомирської обласної ради, не є суб'єктом владних повноважень, у розумінні КАС України.
Крім того, слід врахувати, що позовні вимоги до Житомирської обласної ради не заявлені.
Враховуючи характер спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не стосуються проходження позивачем публічної служби, як передбачено положеннями КАС України, а викликані виключно наявністю трудового спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з трудових, правовідносин.
За таких підстав, дану справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства, вона не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у справі на підставі пункту 1 статті 238 КАС України.
Відповідно до вимог статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Клопотання представника Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф Гербачевського" Житомирської обласної ради про закриття провадження задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі №240/8931/25 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф Гербачевського" Житомирської обласної ради про визнання протиправними та скасування наказів.
Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесений до юрисдикції загального суду у порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Єфіменко
12.05.25