Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 травня 2025 року Справа№640/6595/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного нотарiуса Київського мiського нотарiального округу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мiнiстерства юстицiї України (01001 м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування наказу,
Приватний нотарiус Київського мiського нотарiального округу ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Мiнiстерства юстицiї України про визнання протиправним та скасування наказу № 4242/5 вiд 26.11.2021 «Про результати проведення камеральної перевiрки державного ресторатора - приватного нотарiуса Київського мiського нотарiального округу ОСОБА_4».
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що за наслідками проведеної камеральної перевірки дотримання законодавства щодо проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. було прийнято наказ № 4242/5 від 26.11.2021 яким анульовано державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав.
Як вказано позивачем, відповідач в акті перевірки дійшов висновку про недостатність документів для проведення державної реєстрації права власності за АТ «Альфа-Банк», а саме отриманих у АТ «Альфа-Банк» рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, виданих Акціонерним товариством «Укрпошта» №№ 1402405591116, 1402405591124 (кореспонденція повернута за закінченням терміну зберігання). Також, комісія відповідача зазначила, що позивач протягом останніх дванадцяти місяців, що передували перевірці двічі притягався до передбаченої законодавством відповідальності у вигляді блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав (накази Мінюсту від 09.06.2021 № 2070/5, від 15.07.2021 № 2534/5). Разом з тим, вказані мотиви зазначені виключно в акті складеному комісією, а не у наказі, яким було анульовано доступ позивачеві до державного реєстру.
Не дивлячись, що на момент проведення державної реєстрації у старій редакції Порядку не передбачено такого правила, але внесені зміни дають підстави вважати, що допущені порушення державної реєстрації Позивачем не є співмірним та пропорційним з застосованим заходом впливу у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав.
На думку позивача, зазначене відповідачем порушення не є грубим та не призводить до застосування санкції у вигляді анулювання доступу до державного реєстру. Більше того, з точки зору п. 61 Порядку державної реєстрації у редакції чинній на момент подачі позовної заяви, як і на момент проведення камеральної перевірки, державний реєстратор не порушує порядку державної реєстрації, якщо здійснює реєстрацію права власності на підставі вимоги (повідомлення), яка повернулася кредитору за закінченим строком зберігання на пошті.
Звертав увагу на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 11.11.2021 у справі № 910/12340/21 судом було задоволено позовні вимоги ТОВ «Кілментон» до Відповідача та визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15.07.2021 № 2531/5, яким частково задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» та скасовано рішення від 29.09.2020 № № 54319394, 54318973, 54319195, 54318749, 54322419, 54322369, 54322396, 54322333, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем.
Зазначає, що у порушення Порядку № 990 відповідач не повідомляв позивача про проведення перевірки, що призвело до не можливості позивача надати будь-які пояснення чи заперечення з приводу інформації зазначеної у акті від 25.11.2021, що є грубим порушенням процедури, а саме пункту 13 Порядку № 990.
Також позивачем вказано, що відповідачем не було належним чином аргументовано та мотивовано застосування саме такого виду стягнення на позивача, як анулювання доступу до Державного реєстру речових прав та відповідальною особою за реєстрацію повинна бути особа, яка звернулася з заявою про проведення реєстрації, а не державний реєстратор
На думку позивача, за вказаних обставин спірний наказ № 4242/5 вiд 26.11.2021 є протиправним та підлягає скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №640/6595/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2025 продовжено розгляд справи №640/6595/22.
Відповідачем 14.06.2022 та 14.03.2025 подано відзиви на позовну заяву, відповідно до яких відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим, вважає, що спірний наказ Міністерства юстиції України № 4242/5 вiд 26.11.202 прийнято правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства, обґрунтовано, розсудливо та пропорційно, з урахуванням встановлених неодноразових істотних порушень законодавства під час проведення реєстраційний дій позивачем у сфері державної реєстрації.
Зазначає, що твердження позивача про те, що він був позбавлений можливості та права на подання письмових пояснень не відповідають дійсності, а оскаржуваний наказ в повній мірі відповідає вимогам законності та прийнятий з дотриманням встановленої процедури.
Відповідач наголосив на порушенні позивачем вимог пункту 2 частини третьої статті 10, пункту 1 частини першої статті 23 Закону та абзацу першого пункту 12, пункту 61 Порядку № 1127, і як наслідок реєстраційні дії проведено без подання належного обсягу документів.
Вважає безпідставними твердження позивача про невмотивованість оскаржуваного наказу спростовується змістом самого акту, в якому викладено зміст виявлених порушень, вимоги чинного законодавства, які порушені державним реєстратором, та підстави його прийняття.
Зазначає про відсутність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено такі фактичні обставини у справі.
Наказом Міністерства юстиції України від 08.11.2021 № 3887/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » призначено проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 щодо реєстраційних дій за об'єктом нерухомого майна з реєстраційним номером 1283714646101.
08.11.2021 Міністерством юстиції України направлено ОСОБА_2 лист № 105094/15450-2-21/19.2.1 щодо проведення камеральної перевірки з копією наказу від 08.11.2021 № 3887/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора -приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ». В листі повідомлено, що відповідно до пункту 13 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (зі змінами), під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації мають право подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.
Також 08.11.2021 Міністерством юстиції України направлено до державного підприємства «Національні інформаційні системи» лист № 105096/15450-2-21/19.2.1 щодо розміщення на сайті Міністерства юстиції України у рубриці «Моніторинг реєстраційних дій та камеральні перевірки» наказ Міністерства юстиції України від 08.11.2021 № 3887/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ».
За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 складено акт від 25.11.2021, в якому комісією встановлено:
За заявою про державну реєстрацію права власності від 27.02.2020 № 38708402, поданою представником Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «АльфаБанк») ОСОБА_3 , приватним нотаріусом ОСОБА_1. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51411269 від 02.03.2020, на підставі якого у Державному реєстрі прав відкрито розділ № 1283714646101 на об'єкт нерухомого майна - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та внесено запис про право власності № 35746013 на вищезазначений об'єкт нерухомого майна за АТ «Альфа-Банк».
Для проведення державної реєстрації прав заявником подано:
договір іпотеки від 27.11.2007, реєстровий номер 6616, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.;
повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 27.11.2019 № К/И/УСБ/Б, видане АТ «Альфа-Банк»;
рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, видані Акціонерним товариством «Укрпошта» №№ 1402405591116, 1402405591124 (кореспонденція повернута за закінченням терміну зберігання).
Зазначено, що перевіркою відомостей Державного реєстру прав встановлено, що заявником не подано, а приватним нотаріусом ОСОБА_1. не витребувано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя (до заяви № 38708402 долучено скановані копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень а також описи вкладення до листів, проте у документах відсутня інформація про отримання такого поштового відправлення адресатом).
Отже, приватний нотаріус ОСОБА_1. зобов'язаний був зупинити розгляд заяви з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 23 Закону, оскільки до Державного реєстру прав не додано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя.
Таким чином, при проведенні реєстраційних дій приватним нотаріусом ОСОБА_1. порушено вимоги пункту 2 частини третьої статті 10, пункту 1 частини першої статті 23 Закону та абзацу першого пункту 12, пункту 61 Порядку, і як наслідок реєстраційні дії проведено без подання належного обсягу документів.
Комісія зазначає, що у відповідь на лист Мін'юсту від 08.11.2021 № 105094/15450-2-21//19.2.1, надісланий відповідно до пункту 13 Порядку № 990, пояснень від суб'єкта державної реєстрації або державного реєстратора впродовж проведення камеральної перевірки не надійшло.
Також у Мін'юсті наявна інформація що протягом 2020 року приватним нотаріусом ОСОБА_1. неодноразово приймались рішення з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, у зв'язку з чим за результатами розгляду скарг до нього застосовувались заходи реагування у вигляді тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав.
Крім того, приватний нотаріус ОСОБА_1. протягом останніх дванадцяти місяців також двічі притягався до передбаченої законодавством відповідальності у вигляді блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав (накази Мін'юсту від 09.06.2021 №2070/5, від 15.07.2021 № 2531/5).
На підставі наведеного комісією запропоновано анулювати державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав.
На підставі акту від 25.11.2022 Міністерством юстиції України видано наказ від 26.11.2022 № 4242/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 », яким анульовано позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Не погоджуючись з таким наказом, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (ст. 1 Закону № 1952-IV).
Згідно зі ст. 6 Закону № 1952-IV передбачено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Статтею 7 Закону № 1952-IV передбачено повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав, до яких також належить, серед визначеного, забезпечення створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; організація роботи, пов'язаної із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечення доступу до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 37-1 Закону № 1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
Частиною 2 статті 37-1 Закону № 1952-IV визначено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:
1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав;
4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
5) направлення на обов'язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов'язків.
За ч. 3 ст. 37-1 Закону № 1952-IV технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав щодо нотаріуса йому забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону.
Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 37-1 Закону № 1952-IV).
Абз. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1952-IV визначено, що рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.
Відповідно до Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зареєстрованого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (далі Порядок №990), останній визначає процедуру здійснення Мін'юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.
Дія цього Порядку не поширюється на розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Відповідно до п. 3 Порядку №990 основними завданнями контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації є:
-перевірка стану дотримання визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації під час здійснення ними повноважень;
-запобігання, виявлення та вжиття заходів до усунення виявлених порушень вимог законів;
-визначення професійної компетентності осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора;
-аналіз практики застосування законодавства у сфері державної реєстрації, надання відповідних узагальнених роз'яснень.
Пунктом 4 Порядку №990 визначено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом:
1) розгляду звернень відповідно до Закону України «Про звернення громадян»;
2) розгляду депутатських запитів, звернень відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України»;
3) аналізу інформації, опублікованої в засобах масової інформації чи оприлюдненої в Інтернеті;
4) перевірки відомостей, отриманих Мін'юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації;
5) моніторингу реєстраційних дій в реєстрах;
6) проведення спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в реєстрах щодо осіб, які до призначення на посаду державного реєстратора або на іншу посаду, що передбачає виконання функцій державного реєстратора (далі - посада державного реєстратора), перебували на посаді державного реєстратора в іншого суб'єкта державної реєстрації;
7) проведення тестування на знання законодавства у сфері державної реєстрації осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора та не перебували на посаді державного реєстратора у певного суб'єкта державної реєстрації.
Спеціальна перевірка діяльності державного реєстратора в реєстрах не проводиться у разі переведення з посади державного реєстратора на іншу посаду державного реєстратора в межах одного суб'єкта державної реєстрації чи переведення з посади державного реєстратора на іншу посаду державного реєстратора у зв'язку з реорганізацією або ліквідацією суб'єкта державної реєстрації, передачі або делегування повноважень і функцій від одного суб'єкта державної реєстрації до іншого.
Під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації відповідні посадові особи Мін'юсту мають право доступу до реєстрів, зокрема до реєстраційних справ в електронній формі (п. 5 Порядку №990).
Відповідно до п. 9 Порядку №990 камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін'юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За п. 10 Порядку №990 у рішенні Мін'юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім'я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.
Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін'юсту (далі - комісія).
Строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п'ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про проведення такої перевірки (п. 11 Порядку №990).
Мін'юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про проведення камеральної перевірки надсилає суб'єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін'юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб'єкта державної реєстрації, до якого в разі потреби додається запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки. У разі відсутності на його офіційному веб-сайті інформації про електронну адресу суб'єкта державної реєстрації чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін'юсту, запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки, в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб'єкта, нотаріуса. Відомості про проведення камеральної перевірки не пізніше двох робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про її проведення також розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту (п. 12 Порядку №990).
Під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації мають право подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки (п. 13 Порядку №990).
Пунктом 13-1 Порядку №990 визначено, що результати камеральної перевірки викладаються у формі акта або довідки, які підписується усіма членами комісії.
У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки; прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акта); пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акта).
В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.
За результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акта комісії про проведення камеральної перевірки Мін'юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін'юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів (п. 14 Порядку №990).
Пунктом 16 Порядку №990 визначено, що у разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін'юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується пункт 2 частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та/або пункт 2 частини другої статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
У разі коли державним реєстратором є нотаріус, застосовується пункт 4 частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та/або пункт 4 частини другої статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Згідно п. 20 Порядку №990 результати проведення камеральної перевірки (акти/довідки про проведення камеральної перевірки, рішення Мін'юсту про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації, нотаріуса до передбаченої законом відповідальності) зберігаються в Мін'юсті разом з іншими матеріалами такої перевірки.
Мін'юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності надсилає суб'єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін'юсту та акт про проведення камеральної перевірки в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб'єкта державної реєстрації. У разі відсутності на офіційному веб-сайті суб'єкта державної реєстрації інформації про електронну адресу чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін'юсту та акт про проведення камеральної перевірки в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб'єкта, нотаріуса.
У разі прийняття Мін'юстом рішення, передбаченого пунктами 1 і 2 частини другої статті 37-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або пунктами 1 і 2 частини другої статті 34-1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, один примірник відповідного рішення Мін'юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу не пізніше двох робочих днів з дня його прийняття надсилається технічному адміністратору реєстрів.
Рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації можуть бути оскаржені до суду (п. 34 Порядку №990).
Позивач акцентує увагу на порушенні відповідачем процедури проведення камеральної перевірки, що полягає у неналежному повідомленні про початок проведення перевірки, що позбавило його можливості подати пояснення.
Згідно п. 13 Порядку № 990 під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації мають право подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.
Таким чином, проведенню камеральної перевірки передує обов'язок відповідача повідомити державного реєстратора про факт проведення такої перевірки та правові підстави проведення. При цьому, невиконання наведених вимог законодавства призводить до визнання такої перевірки та рішень, прийнятих за її результатами, протиправними
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 30.09.2020 у справі № 420/4255/19, від 11.09.2020 у справі № 824/902/19-а, від 17.07.2019 у справі № 420/5711/18.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство юстиції України листом від 08.11.2021 №105094/15450-2-21/19.2.1 «Щодо проведення камеральної перевірки» повідомило позивача, що відповідно до пункту 13 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (зі змінами), під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації мають право подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.
Відповідачем у відзиві вказано, що копія наказу про призначення проведення камеральної перевірки № 3887/7 була направлена позивачу листом Міністерства юстиції України від 08.11.2021 № 105094/15450-2-21/19.2.1 та запропоновано надати пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, що підтверджується супровідним листом та списком згрупованих поштових відправлень.
Разом з відзивом, який надійшов на адресу суду 14.06.2022 відповідачем надано список згрупованих поштових відправлень за 22.11.2021.
Отже, вказаний лист від 08.11.2021 був направлений на поштову адресу позивача лише 22.11.2021, що свідчить про порушення відповідачем вимог п. 12 Порядку №990.
Іншого списку згрупованих поштових відправлень відповідачем не надано.
Суд враховує, що 08.11.2021 Міністерством юстиції України направлено до державного підприємства «Національні інформаційні системи» лист № 105096/15450-2-21/19.2.1 щодо розміщення на сайті Міністерства юстиції України у рубриці «Моніторинг реєстраційних дій та камеральні перевірки» наказ Міністерства юстиції України від 08.11.2021 № 3887/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ».
Відповідачем зазначено, що наказ № 3887/7 було також оприлюднено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, з ним можна було ознайомитись за посиланням: https://minjust.gov.ua/news/acts/nakaz-pro-provedennya-kameralnoi-perevirki-derjavnogo-reestratora-privatnogo-notariusa-kiivskogo-miskogo-notarialnogo-okrugu-yudina-maksima-anatoliyovicha.
Щодо можливості державного реєстратора ознайомитися зі змістом відповідного наказу на офіційному сайті Міністерства юстиції України, то Верховний Суд у постанові 14.11.2018 у справі № 814/2229/17 зазначив про те, що відповідно до статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавство тому позивач не зобов'язаний здійснювати моніторинг сайту Міністерства юстиції України щодо розміщення на ньому такої інформації.
Крім того, зі змісту листа Міністерства юстиції України від 08.11.2021 №105094/15450-2-21/19.2.1 «Щодо проведення камеральної перевірки» вбачається, що в останньому відсутні конкретні підстави для проведення камеральної перевірки та відомості, які б слугували підставою для висновків про порушення позивачем приписів законодавства.
Проте, за відсутності зазначення конкретної підстави для перевірки реєстраційних дій, відомостей про виявлені відповідачем в результаті первісного моніторингу Державного реєстру прав порушення, позивач фактично був позбавлений можливості надати обґрунтовані додаткові пояснення на спростування попередніх висновків Мін'юсту щодо допущених позивачем порушень.
Порушення відповідачем строку надсилання наказу № 3887/7, неналежне повідомлення у передбачений строк позивача про проведення перевірки, не витребування доказів та пояснень з приводу обставин проведення перевірки та по суті виявлених порушень, свідчать про порушення Міністерством юстиції України Порядку № 990, а тому прийнятий за результатами такої перевірки оскаржуваний наказ, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Судом встановлено, що камеральна перевірка проводилась на підставі наказу Міністерства юстиції України від 08.11.2021 № 3887/7 щодо вчинених реєстраційних дій по державній реєстрації прав та їх обтяжень по об'єкту нерухомого майна та відповідно до ст. 37-1 Закону №1952-IV.
Позивачем за заявою про державну реєстрацію права власності від 27.02.2020 № 38708402, поданою представником Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «АльфаБанк») Богуславським Є.В., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51411269 від 02.03.2020, на підставі якого у Державному реєстрі прав відкрито розділ № 1283714646101 на об'єкт нерухомого майна - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та внесено запис про право власності № 35746013 на вищезазначений об'єкт нерухомого майна за АТ «Альфа-Банк».
Так, для державної реєстрації прав та їх обтяжень заявником надано: договір іпотеки від 27.11.2007, реєстровий номер 6616, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 27.11.2019 № К/И/УСБ/Б, видане АТ «Альфа-Банк»; рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, видані Акціонерним товариством «Укрпошта» №№ 1402405591116, 1402405591124 (кореспонденція повернута за закінченням терміну зберігання).
Відповідачем в акті камеральної перевірки зроблено висновки, що приватним нотаріусом ОСОБА_1. не витребувано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя (до заяви № 38708402 долучено скановані копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень а також описи вкладення до листів, проте у документах відсутня інформація про отримання такого поштового відправлення адресатом). Відповідач вважає, що позивач був зобов'язаний зупинити розгляд заяви з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 23 Закону, оскільки до Державного реєстру прав не додано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя.
Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 ст. 10 Закону № 1952-ІV визначено суб'єктів, які належать до державних реєстраторів.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав.
Статтею 18 Закону №1952-IV визначений порядок проведення державної реєстрації, який у тому числі (…) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Також ч. 2 ст. 18 Закону №1952-IV передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Суд звертає увагу, що за приписами ч. 8 ст. 18 Закону №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
На виконання вимог Закону № 1952-IV, Кабінету Міністрів України постановою від 25.12.2015 № 1127 затвердив Порядок про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127).
Згідно із п. 1 Порядок № 1127 визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону № 1952-IV державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Отже, правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом № 1952-IV та Порядком № 1127, дотримання та врахування вимог яких безпосередньо впливає на оцінку дій та рішень учасників справи.
Згідно із п. 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.
За приписами ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться, у тому числі, (…) на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Відповідно до п.57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Пунктом 61 Порядку № 1127 (в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій) передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.
Зазначена норма передбачає отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя та завершення певного періоду саме з моменту її отримання.
Системний аналіз ст. 27 Закону №1952-IV та п.п. 40, 57, 61 Порядку № 1127 свідчать, що в залежності від підстав державної реєстрації права, визначаються документи для вчинення такої дії.
Отже, за змістом ст. 27 Закону №1952-IV та п. 40 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки потрібні не лише документи, визначені п. 61 Порядку № 1127, але й інші документи, визначені Законом №1952-IV та п. 40 Порядку № 1127.
Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Суд звертає увагу, що норми ст. 10 Закону №1952-IV покладають на державного реєстратора обов'язки перевірити відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства та на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Водночас, ст. 24 Закону №1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, у тому числі, (…) якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом.
Отже, ст.ст. 10, 24 Закону № 1952-IV визначений алгоритм дій державного реєстратора, у разі виявлення недоліків або відсутності документів, визначених вищенаведеними нормативними актами.
В контексті предмету спору, суд наголошує, що п.п. 60-61 Порядку № 1127 врегульовані особливості державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, який є однією із підстав державної реєстрації права власності речових прав на нерухоме майно.
Водночас, п.п. 60-61 Порядку №1127 застосовуються разом з іншими пунктами цього порядку, які визначають умови реєстрації.
Суд звертає увагу, що у постанові від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з метою звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом перереєстрації права власності, іпотекодержатель повинен направити позичальнику та іпотекодавцю вимогу про порушення вимог кредитного договору та договору іпотеки. Самому реєстратору кредитор подає докази спливу тридцятиденного строку вручення такої вимоги. Якщо в іпотекодержателя відсутні докази отримання повідомлень та в разі спливу зазначеного строку, реєстратор не має права здійснити реєстрацію права власності за кредитором.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №759/5454/19 Суд визначив, що обов'язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому. Так, у цій справі, яку переглядала ВП ВС, були відсутні докази вручення повідомлення-вимоги боржниці. Відповідно до матеріалів справи, поштове відправлення повернулося без вручення адресату за спливом строку зберігання, що було перешкодою у вчиненні державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій.
Дана позиція висловлена в розвиток висновку, сформульованому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 638/20000/16-ц.
Сформульовані правові висновки судом, насамперед, грунтуються на відповідних нормах, що визначають обов'язки учасників реєстраційних відносин: по-перше: іпотекодержателя - надати для перереєстрації права власності на предмет іпотеки повний перелік документів, передбачених, в тому числі пунктом пункту 61 Порядку № 1127 (до яких відноситься документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги, тобто документу, що засвідчує факт отримання іпотекодавцем письмової вимоги); по-друге, державного реєстратора - перевірити наявність та відповідність всіх поданих/отриманих документів вимогам законодавства та на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, що слідує зі статті 10 Закону №1952-IV.
Позивач в позові зазначив, що станом на момент звернення до суду з цим позовом підпункт 2 пункту 61 Порядку державної реєстрації передбачав, що для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються: засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами).
У зв'язку з чим, на думку позивача, внесені зміни дають підстави вважати, що допущені порушення державної реєстрації позивачем не є співмірним та пропорційним з застосованим заходом впливу у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав.
Отже, суд враховує, що позивач в позовній заяві не заперечує допущені ним порушення при проведенні державної реєстрації.
При цьому, суд звертає увагу, що позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу, який би спростовував висновок відповідача.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що висновок відповідача про порушення при проведенні реєстраційних дій приватним нотаріусом ОСОБА_1. вимог п. 2 ч. 3 ст. 10, п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону та абз. 1 п. 12, п. 61 Порядку, і як наслідок проведення реєстраційні дії без подання належного обсягу документів, - є обґрунтованим.
Щодо обраного відповідачем виду рішення за результатами проведеної перевірки, суд зазначає таке.
Приписами п. 2 ч. 2 ст. 37-1 Закону № 1952-IV встановлено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав МЮ України у разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразового порушення визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань чи встановлення невідповідності державного реєстратора кваліфікаційним вимогам, визначеним законодавство приймає вмотивоване рішення про анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.
Відповідно до п. 16 Порядку № 990 у разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін'юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується пункт 2 частини другої статті 37-1 Закону.
З огляду на наведене правове регулювання суд погоджується, що відповідач має право на те, щоб застосувати такий вид санкції як анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.
У той же час, суд звертає увагу, що з аналізу наведених норм Закону № 1952-IV вбачається, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган також зобов'язав його мотивувати таке рішення. Тобто, Міністерство юстиції України зобов'язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.
Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону 1952-IV, підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора одноразового грубого чи неодноразового порушення визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.
При цьому, суд звертає увагу, що в межах камеральної перевірки відповідач не вимагав від позивача як уповноваженої особи суб'єктів державної реєстрації надати пояснення по суті виявлених порушень, що, на думку суду, у цій ситуації могло б сприяти вирішенню та/чи усуненню виявлених проблем при вчиненні ним реєстраційних дій.
Суд також враховує, що в акті камеральної перевірки Комісія викладає пропозиції стосовно змісту рішення за результатами такої перевірки, що визначено п. 13-1 Порядку №990 та за п. 14 вказаного Порядку №990 Міністерство юстиції України приймає відповідне рішення та таке має бути вмотивоване, з урахуванням усіх обставин, які мають вплинути на прийняте рішення.
Однак, оскаржуваний наказ не містить конкретних мотивів та обґрунтувань щодо прийнятого рішення про анулювання позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а містить посилання лише на акт перевірки.
Одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
У постанові від 08.07.2021 у справі №640/25601/19 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, як контролюючий орган зобов'язаний мотивувати таке рішення.
Тобто, Міністерство юстиції України зобов'язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.
Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що, в свою чергу, і є мотивом для прийняття рішення.
Комісією було встановлено, що протягом 2020 року приватним нотаріусом ОСОБА_1. неодноразово приймались рішення з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, у зв'язку з чим за результатами розгляду скарг до нього застосовувались заходи реагування у вигляді тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав. Крім того, приватний нотаріус ОСОБА_1. протягом останніх дванадцяти місяців також двічі притягався до передбаченої законодавством відповідальності у вигляді блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав (накази Мін'юсту від 09.06.2021 № 2070/5, від 15.07.2021 № 2531/5).
Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо наявності відносно позивача наказів Міністерства юстиції про тимчасово блокований доступ до реєстру та наказ про анулювання доступу до реєстру, оскільки такі накази не вважаються чинними в силу закону, враховуючи право реєстратора на їх оскарження в судовому порядку.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 у справі №910/12340/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15.07.2021 №2531/5, яким частково задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» та скасовано рішення від 29.09.2020 №№ 54319394, 54318973, 54319195, 54318749, 54322419, 54322369, 54322396, 54322333, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним Максимом Анатолійовичем та стягнуто з відповідача на користь позивача 2 270,00 грн судового збору.
Відповідач у відзиві зазначив, що посилання позивача на рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2021 у справі № 910/12340/21 щодо скасування наказу Мін'юсту від 15.07.2021 № 2531/5 є необґрунтованими та не заслуговує на увагу, оскільки, на момент звернення з позовом вказане судове рішення не набрало законної сили.
Водночас, в акті перевірки немає відомостей про те, що відповідач здійснив дослідження чи перевірку факту оскарження позивачем наказів Міністерства юстиції про тимчасово блокований доступ до реєстру та наказ про анулювання доступу до реєстру.
Отже, комісією зроблено висновок без урахування усіх обставин, без належного дослідження неодноразових порушень позивачем у сфері державної реєстрації прав, що стало підставою для прийняття невмотивованого рішення в частинні анулювання доступу до Державного реєстру.
Доказів зворотного відповідачем не надано.
Таким чином, оскаржуваний наказ щодо тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно винесений за умов неповного встановлення обставин, без чіткого з'ясування наявності або відсутності документів, тобто наказ видано необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.
Суд зауважує, що анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав є одним з видів найсуровіших санкцій за порушення вимог законодавства України в сфері державної реєстрації, а тому такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення, зокрема щодо анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Визначаючи вид стягнення, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.
Суд зауважує, що законодавством України не встановлено вичерпного переліку підстав, за яких Міністерство юстиції України може дійти висновку про необхідність анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, разом з тим, на переконання суду, відповідачем не доведено наявності достатніх підстав для застосування такого суворого виду санкції оскаржуваним наказом, не обґрунтовано його доцільності та пропорційності встановленому порушенню.
Зі змісту оскаржуваного наказу встановлено відсутність у ньому інформації про те, що відповідач здійснив належне дослідження та перевірку фактів, викладених у листі слідчого управління та перевірку вчинених реєстраційних дій по спірному об'єкту.
Суд звертає увагу, що відповідачем у оскаржуваному наказі зазначено лише посилання на акт як підставу для застосування санкції, та останній містить лише посилання на Порядок №1127 та Закон №1952-IV, які порушено позивачем, втім такі відповідно, не містять відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції як анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, що свідчить про порушення принципу пропорційності.
Також, в оскаржуваному наказі не наведено фактів допущення позивачем неодноразових порушень у сфері державної реєстрації прав та не надано доказів, що такі факти досліджувались при прийнятті оскаржуваного рішення про анулювання доступу до Державного реєстру прав.
Суд зазначає, що принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш шкідливі засоби.
Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Таким чином, оскаржуваний наказ, в частині анулювання доступу до Державного реєстру не є співрозмірним тим порушенням, які вчинив позивач, з тими санкціями, які були до нього застосовані.
Не врахування відповідачем зазначеного під час прийняття спірного наказу свідчить про порушення останнім критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відповідач наголошував також на те, що позивач не оскаржує наказ Міністерства юстиції України № 3887/7 про проведення камеральної перевірки, що свідчить про погодження позивача з такими діями Мін'юсту.
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно, визначене ст. 55 Конституції України гарантоване й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; е) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.
Суд не заперечує, що відповідно до норм діючого законодавства позивачу надано право на оскарження рішень контролюючого органу в судовому порядку та зазначає, що право прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про призначення камеральної перевірки на законодавчому рівні не спростовано позивачем згідно наданих до справи доказів та зазначених обґрунтувань в позові, останній не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав та інтересів позивача, а тому не є рішеннями суб'єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) у розумінні положень ст. 19 КАС України та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.
Відтак, наказ про призначення камеральної перевірки в даному випадку, є актом наслідків реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не має самостійного юридичного значення, оскільки не містить правових наслідків для суб'єкта перевірки.
Враховуючи правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 № 816/228/17 та від 23.03.2023 у справі № 580/3884/19, суд зазначає, що такі допускають оскарження наказу про проведення перевірки в разі якщо такий є підставою для визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками проведеної перевірки, та в даній справі вказаний наказ про призначення камеральної перевірки не породжує для позивача відповідних правових наслідків, не є актом індивідуальної дії та не може виступати окремою позовною вимогою, вказаний наказ розглядався судом в межах реалізації відповідачем своїх повноважень на призначення перевірки та її проведення. Отже, наведене вище посилання відповідача, суд вважає неприйнятим.
З огляду на наведене, наказ Мiнiстерства юстицiї України № 4242/5 вiд 26.11.2021 «Про результати проведення камеральної перевiрки державного ресторатора - приватного нотарiуса Київського мiського нотарiального округу ОСОБА_4» не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, є необґрунтованим, протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Суд зазначає, що позивачем доведено протиправність спірного наказу, відповідач в свою чергу не довів законність та правомірність прийняття рішення положенням ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статями 242-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Приватного нотарiуса Київського мiського нотарiального округу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мiнiстерства юстицiї України (01001 м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування наказу, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Мiнiстерства юстицiї України № 4242/5 вiд 26.11.2021 «Про результати проведення камеральної перевiрки державного ресторатора - приватного нотарiуса Київського мiського нотарiального округу ОСОБА_4».
Стягнути на користь приватного нотарiуса Київського мiського нотарiального округу ОСОБА_4 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят однієї) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Мiнiстерства юстицiї України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов