Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
13 травня 2025 року Справа №200/3374/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся через підсистему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 21.03.2025 року № 8; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку від мобілізації відповідно до п. 9 ч.1 ст 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В обґрунтування зазначено, що за результатом звернення щодо надання відстрочки відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з наявністю вітчима ОСОБА_2 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я № 33/125/3 від 13.03.2025 потребує постійного стороннього догляду, відповідачем ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від мобілізації. Вважає таке рішення протиправним, зазначає, що проживав з вітчимом однією сім'єю. В силу відсутності у позивача батька ( ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), після укладання його матір'ю шлюбу 04.05.1983 у вітчима - ОСОБА_2 виник обов'язок разом із дружиною утримувати пассинка (позивача). Враховуючи смерть матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач, проживаючи з ОСОБА_2 , здійснює догляд за ним, та отримує допомогу у вигляді компенсації за надання соціальних послуг невиліковно хворому. Вважає наявним право на отримання відстрочки від мобілізації.
11 травня 2025 року адвокатом Хороша Ксенією Геннадіївною (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову. В обґрунтування зазначено, що позивач не згодний із рішенням щодо відмови у наданні відстрочки. При цьому зазначає, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_5 військовозобов'язаному ОСОБА_1 була вручена повістка на відправку. Звертає увагу, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку в разі встановлення наявності у нього такого права. Просив вжити заходи щодо забезпечення позову у спосіб заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) вчиняти певні дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами частин 2 та 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, необхідність у призначенні справи розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін також відсутня.
Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
У п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, згідно з якою суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо “очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх “якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про “очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник посилається на те, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак рішенням відповідача відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви про забезпечення позову додану повістку на відправку за змістом якої ОСОБА_1 , 1975 р.н. наказано о 07-30 15.03.2025 з'явитися за адресою: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
З огляду на викладене, позивач припускає, що його буде призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та зазначає, що у разі призову його на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
В порушення п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 152 КАС України у заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтування необхідності забезпечення позову та жодним чином не обґрунтовано необхідності застосування заходу забезпечення позову на час розгляду справи у суді за умови визначення в повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 «15.03.2025». В цьому випадку суд звертає увагу, що звернення позивача із заявою надійшло у травні 2025 року. Жодних пояснення щодо цих обставин у заяві не міститься.
Посилання позивача на Закон України “Про мобілізаційну підготовку» та те, що ним подані всі необхідні документи щодо права на відстрочку до ІНФОРМАЦІЯ_1 не свідчить про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав в такій мірі, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, або захист цих прав буде неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Разом із цим, суд зауважує, що положеннями статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено можливість звільнення військовослужбовців з військової служби, в тому числі під час дії воєнного стану, за наявності для цього визначених законом підстав, зокрема й сімейних чи інших обставин, якщо такі умови наявні в позивача.
При цьому, сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватися достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною 2 статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150 - 154, 156, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.О. Кошкош